Принципи виборчого права
Встановимо склад принципів виборчого права, а також розглянемо зміст кожного принципу.
У більшості країн принципи виборів встановлюються на конституційному рівні, а їх докладний регулювання реалізується за допомогою прийняття спеціальних виборчих законів (конституційних або органічних законів). У ряді держав є виборчі кодекси (Франція, Молдова).
У конституціях зарубіжних країн часто знаходять відображення принципи активного виборчого права (право обирати). Виділяють наступні принципи виборчого права: загальне, рівне, пряме, таємне, а в ряді випадків принцип вільних виборів (добровільності).
Загальне виборче право являє собою сукупність правових вимог, згідно з якими всі громадяни незалежно від статі, мови, раси, конфесії, соціального і майнового стану, політичних переконань мають право голосу і можуть бути обраними. Цей принцип входив в практику поступово, протягом довгого часу. Наприклад, ще на початку XX століття близько третини чоловіків і всі жінки не мали виборчих прав.
В сучасних обставинах коло осіб, які беруть участь у виборах, досить широкий. Чи не суперечить загальності виборчого права то, що до громадян пред’являється сукупність вимог, згідно з якими вони можуть взяти участь у виборчих процедурах.
Принцип загальності припускає наявність законодавчих обмежень у вигляді так званих виборчих цензів: ценз громадянства, ценз осілості, ценз мови, віковий ценз і т. п.
Принцип рівності означає, що при реалізації активного виборчого права кожен має рівну для всіх можливість впливати на результати виборчого процесу.
Щодо реалізації пасивного виборчого права мається на увазі гарантія претендентам рівних умов за участю у виборчій кампанії. Заборонено встановлення в законі різних переваг або обмежень для окремих кандидатів, які балотуються на виборні публічні посади.
Рівність активного виборчого права реалізується наданням кожному рівної кількості голосів, при цьому всі голоси мають рівну вагу. У суспільстві працює демократична правило: “один виборець – один голос”.
Раннє порушенням принципу рівного виборчого права був так званий плюральний вотум (тобто множинне голосування). Відповідно до нього одні виборці в залежності від обставин мали більше голосів, ніж інші.
Яскравим проявом плюрального вотуму слід назвати куріальний вибори, при яких населення ділиться на кілька груп з нерівним представництвом. В даний час в деяких випадках куріальний вибори мають на меті забезпечення певної квоти в представницьких органах влади піддається дискримінації частини населення (етнічні меншини, жінки і т. д.).
Принцип рівності також передбачає, що всі громадяни беруть участь у виборах на рівних підставах, тобто за чисельністю виборчі округи повинні бути однаковими (або приблизно однаковими). Дана проблема вирішується забезпеченням єдиної норми представництва: на одного депутата має припадати однакову кількість жителів або виборців округу.
Процес нарізки виборчих округів називається “виборча географія” або “джерримендеринг”. При виділенні округів заборонено порушувати межі адміністративно-територіальних одиниць. З цієї причини дозволено відхилення в чисельності населення окремих виборчих округів на 25-30%. Однак існує ряд способів реалізації виборчої географії, які дозволяють адміністрації та владних інститутів провести нарізку виборчих округів таким чином, який забезпечує їм несправедливі конкурентні переваги.
Принцип таємного голосування як принцип виборчого права проявляється в тому, що індивід віддає свій голос без відома інших осіб, що усуває можливість здійснення будь-якого контролю за його волевиявленням.
Голосування може бути як очним, коли людина сама приходить до місця голосування, так і заочним, коли волю виборця за його дорученням реалізують інші особи. У деяких країнах (наприклад, Німеччина, Данія) гарантується реалізація виборчих прав громадян, які виходять за межі місця свого постійного проживання, шляхом дозволу їм голосувати за дорученням або поштою.
Застосовуючи очну форму голосування, в більшості держав виборець оформляє бюлетені, які можуть бути офіційними (спеціально створеними державою) і неофіційними (у вигляді звичайного аркуша паперу, куди виборець вносить прізвища кандидатів).
Відкрите голосування є альтернативою таємного голосування. Відкрите голосування може бути як простим, так і поіменним. При простому голосуванні голосують роблять вибір відкрито, однак думка кожного виборця не фіксується. Навпаки, при поіменному голосуванні позиція кожного голосуючого піддається публічному розголосу.
Принцип добровільності як принцип виборчого права передбачає, що виборець самостійно приймає рішення про участь у виборчому процесі. Органи державної та муніципальної влади, посадові та інші особи не мають права примушувати голосуючих до участі чи неучасті у виборах. Подібний підхід називається вільним вотумом виборця.
У більшості держав участь у виборах визнається вільним і добровільним. Воно є громадянським обов’язком кожного громадянина, проте за неучасть у виборах (абсентеїзм) зазвичай не передбачено будь-якої юридичної відповідальності.
Існують різні причини прояви абсентеїзму виборців: байдужість до виборів, аполітичність, прояв громадянського протесту, чи існують об’єктивні приводів (важка хвороба, відпустка, віддаленість виборчих дільниць і т. д.). Є різні заходи боротьби з ухиленням від голосування, вони можуть включати не тільки покарання, але і заохочення за участь у виборах.
У ряді держав присутній обов’язковий вотум, який представляє собою юридичну обов’язок виборців щодо участі в голосуванні. За порушення цього обов’язку можуть бути передбачені різні санкції: накладення штрафу (в Єгипті – 1 долар, в Туреччині – 14 доларів), заборона займати посади в державних і муніципальних органах (в Аргентині – протягом трьох років). Також можуть бути передбачені й моральні санкції. Наприклад, в Італії мер комуни має право вивісити для загального відома список виборців, які без поважних причин не брали участі в голосуванні. У деяких країн практикується оголошення догани в судах, публікація в ЗМІ прізвищ громадян, які не брали участі у виборчому процесі.
У державах з обов’язковим вотумом рівень участі виборців у виборах становить 90% і більше. У багатьох розвинених країнах в даний час на парламентських виборах беруть участь лише близько 50% громадян, які мають право голосу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)