Виборці
Концепція виборця, як такого, відзначена печаткою елітизму, корпоратізма і сексизму. Виборець є пріоритетним елементом порівняльного аналізу. Саме через виборця, через його місце і роль у прийнятті рішень відкривається можливість виявити специфіку, наприклад, грецької демократії, англійської та французької демократій. Корпоратістская характеристика виборця притаманна монархиям, організованим в державу, або автономним містам, наприклад в Італії. Сексистської характеристикою наділялися виборці аж до початку XX століття, т. К. Жінки повсюдно не володіли правом голосу.
В рамках такого підходу Стейн Роккан в одній зі своїх робіт виділив п’ять історичних періодів поступової еволюції статусу виборця:
– Передреволюційна фаза, зазначена наявністю мінливої та нестабільної системи електорального вираження;
– Фаза американської та французької революцій, яка характеризується визнанням загального… і цензового голосування;
– Фаза генералізації “загального” нерівного голосування, підправленого поруч процедур (ценз, здатність, безліч голосу і т. Д.);
– Фаза затвердження чоловічого загального голосування;
– Сучасна фаза, зазначена розширенням корпусу виборців [404].
Звичайно, в кожній з країн еволюція статусу виборця проходила зі своєю національною специфікою. Так, у Франції та США ще наприкінці XVIII в. затвердився принцип загального голосування. Однак так звані “небезпечні класи” таким правом стали володіти значно пізніше.
Інша картина спостерігалася в Німеччині, Італії та Великобританії. У цих країнах принцип загального голосування утвердився тільки в 1918 р Відзначимо той факт, що британці першими, ще в 1918 р, надали право голосу жінкам. Показово й те, що чоловіки отримували право голосу в 21 рік, а жінки – при досягненні 30-річного віку. Така нерівність було усунуто лише в 1928 р У 1969 р англійці були наділені правом голосу, починаючи з 18 років.
В Італії чоловіче загальне голосування було введено в 1919 р Право голосу італійки отримали тільки в 1945 р У 1975 р молоді італійці та італійки отримали право голосу при досягненні 18 років.
У ФРН тільки в 1975 р було введено поріг для голосування при досягненні молодими людьми 18-річного віку.
Вельми своєрідно йшло становлення принципу загального голосування в США, що оголосили себе, як і Франція, рішучим прихильником загального голосування. Однак, аж до середини XX ст., Цей принцип був схильний істотним обмеженням. Так, у ряді штатів США досить довго право голосу не надавалося неграм. Для цього використовувався цілий ряд обмежень: необхідність проживання певного часу на території штату, необхідність мати певний рівень освіти і т. Д. До слова сказати, негри отримали право голосу лише в 1960-і рр. У 1970 р право голосу отримали і всі американці, які досягли 18-річного віку.
Потрібно сказати, що однією з гострих політичних проблем в наші дні в багатьох країнах Західної Європи та Північної Америки є проблема участі в голосуванні іммігрантів. Загальна тенденція така, що поступово багато з них отримують право голосу на муніципальних і європейських виборах. Причому це право зберігається за іммігрантами та в разі знаходження їх за межами тієї країни, в якій вони проживають постійно.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)