Принципи лікування больових синдромів
Лікування больових синдромів обличчя має два основних напрямки:
1) нормалізація функцій задіяних у патологічний процес тканин, структур, нервів і компонентів нервової системи;
2) блокування, пригнічення функцій нервів і задіяних у патологічний процес компонентів нервової системи.
Розпочинають лікування хворих з больовими синдромами із застосування методів першої групи – необхідно усунути можливі одонтогенні та інші фактори виникнення больового синдрому, потім призначати медикаментозну (симптоматичні, знеболювальні засоби) терапію тощо.
Психологічні методи
Проблема терапії болю, особливо хронічного, є однією з найважливіших у клінічній медицині. Нині для полегшення та усунення болю використовують психологічні, фармакологічні, хірургічні (включаючи й нейрохірургічні), фізичні, методи лікування.
Психологічні методи корекції болю спрямовані на усунення відчуття страху, напруженості, стурбованості. Вони сприяють утворенню енкефалінів та ендорфінів, блокують проведення больових імпульсів, купіруючи больове відчуття. їх застосовують при гострому і хронічному больовому синдромі. До них відносять бесіди із хворим, аутотренінг, гіпноз, уведення плацебо.
Хірургічні методи
Хірургічні методи лікування спрямовані на усунення причин болю, на зменшення або повне усунення болю шляхом видалення джерела больових відчуттів.
Методи усунення причин болю – лікування або видалення зубів із ускладненнями каріозної хвороби (пульпіт, періодонтит), видалення виведеної заапікально в щелепу пломбувальної маси, кіст, пухлин, хронічних запальних процесів, усунення стиснення нервів у кісткових каналах (декомпресія без резекції або викручування нерва, наприклад при невралгії, збільшує світлі проміжки та продовжує період ремісії до 2,5-3 років).
Зменшення больових відчуттів досягають застосуванням місцевих аплікацій анестезувальних паст (вінілін-анестезинова, 5 % анестезинова або 5% лідокаїнова мазь, та інші), розчинів (з прополісом, настійкою водного перцю). Для знеболювання використовують димексид з новокаїном у співвідношенні 1:3 для компресів, анальгетики (2 мл 50 % розчину анальгіну внут – рішньом’язово до 2 разів на добу, баралгін). Проводять блокади анестетиками окремих гілок трійчастого нерва курсами до 10-12 ін’єкцій.
Усунення болю досягають шляхом проведення операцій на периферійних гілках трійчастого нерва – невротомія, неврекзерез із закриттям каналів лицевого черепа штифтами, кістковими ошурками, брефокісткою (їх ефективність не завжди достатня); операція мікроваскулярної декомпресії чутливого корінця трійчастого нерва.
Однак не можна застосовувати алкоголізацію гілок трійчастого нерва, тому що потрапити в нерв складно, а введення спирту в прилеглі до нерва тканини сприяє, переважно, утворенню рубців навколо нерва і додатковому його стисненню. Не рекомендують також використовувати для проведення анестезії лідокаїн, який, потрапивши в нервовий стовбур, може спричинити ней – ротоксичну дію.
Окрім зазначених, оперативні втручання для усунення больового синдрому виконують на периферійних або центральних структурах нервової системи.
Під час лікування хронічного больового синдрому перевагу надають нейрохірургічним варіантам знеболювання. Останні поділяють на операції, спрямовані на припинення передавання больових імпульсів, і операції, спрямовані на стимуляцію анальгетичних систем.
Операції першого типу сприяють руйнуванню або больових провідників, або ядерних утворень. До операцій “провідникового” типу належать:
– невротомія (пересікання чутливих гілок периферійних нервів); хімічний невроліз із введенням у перидуральний простір спирту (алкоголізація нервового стовбура), новокаїну та інших речовин; гідротермічна деструкція та електрокоагуляція;
– операції на симпатичному стовбурі – симпатектомія (періартеріальна симпатектомія за Лерішем; ганглійектомія – видалення відповідних симпатичних вузлів; раміектомія – пересікання сполучних гілок симпатичних вузлів;
– радікотомія (інтрадуральне пересікання задніх корінців);
– шийно-грудна хордотомія (пересікання спинномозково-таламічного шляху на глибину 3-5 мм);
– спінальна комісуротомія (задньопереднє серединне пересікання спинного мозку на глибину 4 мм);
– трактотомія (пересікання спинномозково-таламічного шляху на рівні довгастого мозку або мосту);
– фронтальна лейкотомія (пересікання шляхів, що зв’язують ядра таламуса та підгорбової ділянки з лобовою часткою).
До операцій “ядерного” типу належать:
– лоботомія (префронтальна лейотомія);
– таламотомія (операція, спрямована на розщеплення окремих ядер зорового горба);
– постцентральна гіректомія (видалення зони задньої центральної звивини);
– топектомія з деструкцією різних ділянок лобових часток, алкоголізація гіпофіза;
– стереотаксичні впливи з руйнування окремих ядер таламуса, зокрема, заднього вентрального, дорсомедіального або серединного.
Операції другого (ядерного) типу в основному обмежені вживлянням електродів у ядра центральної сірої біляпровідникової речовини або ядра шва, а також стимуляцією задніх стовпів спинного мозку фіксованими епі – та субду – рально пластинчастими електродами. Найбільш розвинута методика електростимуляції задніх стовпів спинного мозку. Менш вивчена ефективність протибольового руйнування ядер стовбура, таламуса, внутрішньої комісури.
Однак операції як провідникового, так і ядерного типів, як правило, дають лише тимчасове полегшення.
Фізичні методи
Фізичні методи спрямовані на стимуляцію опіоїдного й адренергічного механізмів знеболювання, висхідних гальмівних та протибольових впливів, поліпшення обмінних та мікроциркуляторних процесів в органі – джерелі болю. Найпоширеніші акупунктура, електроакупунктура, черезшкірна електронейростимуляція, транскраніальна електростимуляція. Така анальгезія найефективніша при гострому больовому синдромі – 80 %, ефективність її при хронічному болю становить лише 20 %.
Серед фізіотерапевтичних методів – ультрафіолетове опромінення, використання ультразвуку (у тому числі і фонофорезу), діадинамічних і синусоїдальних струмів, електрофорезу з різними знеболювальними сумішами.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)