Лікування алкоголізму
Протиалкогольне лікування передбачає послідовність і етапність. На першому етапі копіюються абстинентні (похмільні) явища і проводяться лікувальні заходи, спрямовані на дезинтоксикацию організму. На другому – усувається хворобливий потяг до алкоголю і виробляється стійкий негативний рефлекс до спиртних напоїв. Третім етапом є підтримуючу терапію, спрямовану на закріплення досягнутих результатів.
Для лікування алкоголізму застосовується в основному умовно-рефлекторний метод, спрямований на вироблення відрази до алкоголю. Суть його полягає в тому, що після введеного спеціального засобу прийняте спиртне викликає сильну блювоту. Курси такого лікування повторюються через певний час.
Застосовують препарати, які підвищують чутливість організму до алкоголю, зокрема антабус. Він протягом 5-7 днів накопичується в організмі, що призводить до розвитку непереносимості навіть мінімальних доз спиртного. Після вживання 30-50 мл горілки підвищується температура тіла, знижується кров’яний тиск, частішає пульс, відзначається задишка, важкий загальний стан. В результаті виробляється відраза до алкоголю і боязнь його вживання.
Курси підтримуючої терапії проводяться протягом 2-3 років тими ж методами, що і основний курс, але зазвичай в амбулаторних умовах. Таким шляхом вдається допомогти людині відвикнути від спіртного. На всіх етапах противоалкогольного лікування необхідно застерегти хворого від вживання спиртних напоїв.
Психотерапія (або навіювання наяву, в стані гіпнотичного сну) – один з найбільш ефективних методів лікування алкоголізму. Цей метод направлений на підвищення психічного тонусу людини, виховання у нього правильного ставлення до свого становища, усвідомлення нею нагальну потребу зміни способу життя.
Треба твердо пам’ятати, що після проведеного лікування знову вживати алкоголь, навіть у невеликих кількостях, категорично забороняється, так як неминучий повернення до первинних дозам вживання алкоголю. Практика показує, що тільки повне утримання від спиртного протягом усього життя може забезпечити успішний результат лікування.
Коротка історія боротьби з пияцтвом, і перші спроби лікування алкоголізму.
Перші спроби громадськості в Росії повісті організовану боротьбу з алкоголем відносяться до 50-60-х років XIX століття, коли почали виникати товариства тверезості. Однак їх діяльність носила в основному формальний характер, так як царський уряд не був зацікавлений в боротьбі з пияцтвом через втрату прибутків.
Інші завдання ставило перед собою уряд першого Радянського держави. В. І. Ленін у своїй доповіді на X Всеросійської конференції РКП (б) в 1921 році говорив: “На відміну від капіталістичних країн, які пускають в хід такі речі, як горілка й інший дурман, ми цього не допустимо, тому що, як б вони не були вигідні для торгівлі, але вони поведуть нас назад, до капіталізму “.
Дійсно, отримання прибутків від реалізації і широких масштабах алкогольної продукції було б аморальним. Занадто великі людські та матеріальні втрати від цього зла. Щорічно від вживання алкоголю в країні вмирають понад 20 тисяч осіб, наноситься економічний збиток в 14-19 мільярдів рублів. Але ж ці чималі кошти могли бути використані на підвищення матеріального добробуту людей.
В даний час в нашій країні створена спеціалізована наркологічна служба, на чолі якої стоять наркологічні диспансери. У їх структуру входять амбулаторние підрозділу (наркологічні кабінети та фельдшерські пункти на промислових підприємствах), а також стаціонарні і напів-стаціонарні наркологічні відділення, де все ширше практикується анонімне лікування алкоголіків. Безсумнівно, багато що залежить від ефективної роботи створених медичних установ. Для медиків вести боротьбу з алкоголем це не тільки цивільний, але і професійний обов’язок.
Накопичено досвід з проведення вторинної профілактики алкоголізму за допомогою створюваних антиалкогольних клубів. Їх членами можуть стати всі бажаючі відвикнути від спиртних напоїв. У клубах проводяться цікаві вечори запитань і відповідей, демонструються фільми та святкувань та сімейні торжества.
Що ж стосується злісних п’яниць, які систематично порушують громадський порядок, але хочуть лікуватися від алкоголізму або після примусового лікування знову зловживають спиртним, до них застосовують суворі адміністративні заходи. Їх, як правило, ізолюють від суспільства, спрямовуючи в лечебнотрудовие профілакторії.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)