Відродження в Італії – Мандруючи сторінками далеких епох
ü Використовуючи вже відому вам інформацію про добу Відродження, підготуйте повідомлення про значення цієї епохи в культурному розвитку людства,
ü Пригадайте, твори яких письменників доби Відродження ви читали. Які з них вас вразили найбільше? Чому?
…наявність багатої культурної спадщини Античності, відчуття близькості й спорідненості з нею є необхідними передумовами появи Ренесансу. Саме такою країною була Італія, тож закономірно, що на її терені з’явився й розквітнув Ренесанс у його класичній формі…
Дмитро Наливайко,
Український літературознавець
Як вам відомо з 8 класу, назву нового історичного етапу європейської культури – Відродження – вперше застосував у XVI ст. італійський учений, історик мистецтва Джорджо Вазарі, який хотів підкреслити повернення образотворчого мистецтва своєї епохи до античних канонів.
Відродження, або Ренесанс (з фр. – Renaissance), – епоха в історії культури Європи кінця Середньовіччя та початку Нового часу, що характеризувалася новим світобаченням і високим творчим піднесенням.
Нагадаємо, що батьківщиною Відродження була Італія. Саме звідси пролунали перші заклики до повернення ідеалів Античності, саме тут було започатковано нове розуміння людини та сенсу життя, суспільства і краси. Саме в Італії за часів Відродження склався культ мистецтва, наук, вільного інтелектуального життя. Подарувавши світові таких талановитих особистостей, як Данте, Петрарка, Донателло, Леонардо да Вінчі, італійський Ренесанс став найяскравішим явищем усієї епохи.
Важливою умовою появи Відродження в Італії стала наявність багатої античної спадщини, що сприймалася представниками доби як національне минуле. Зародженню нової культури сприяли і такі чинники, як розклад феодалізму, бурхливий розвиток торгівлі, виникнення великих міст-республік, таких як Флоренція, Венеція, Генуя, що стали центрами ренесансної культури.
Нова епоха принесла новий світогляд, яким став гуманізм (від лат. humanitas – “людяність”). Найвищою цінністю відтепер визнавалася людина, стверджувалися її краса і гідність, сила розуму й волі, невичерпні можливості.
На зміну середньовічної теоцентричної картини світу, у центрі якої стояв Бог, прийшла антропологічна, яка зосередила свої погляди на людині. Ідеалом гуманістичної культури стала діяльна, освічена, вільна особистість, творчий потенціал якої був актуалізований новою епохою.
Для реалізації її інтересів замість релігійно-аскетичної ідеї про гріховність земного життя проголошувалося право на задоволення земних потреб.
“Бог створив людину, щоб вона пізнавала закони Всесвіту, любила його красу, захоплювалася його величчю… Людина може зростати й удосконалюватися за власною волею. У ній багато різноманітних задатків”, – писав італійський мислитель Джованні Піко делла Мірандола.
Визначальною рисою доби Відродження в Італії була орієнтація на античні зразки. Італійські гуманісти зробили дуже багато для повернення античної спадщини в країни Європи. Вони займались розкопками, розшукували втрачені пам’ятки старовини, перекладали та тлумачили древні рукописи. Одним із найвідданіших дослідників усього римського і грецького був поет Франческо Петрарка. Важливим інтелектуальним центром усієї епохи Відродження стала заснована у Флоренції Платонівська академія, яка відродила інтерес до праць давньогрецького філософа. Своєї вершини вивчення античності й гуманістичний рух сягнули в XV столітті, коли в італійських університетах почали викладати візантійські вчені – хранителі античної мудрості, які оселилися в країні після падіння Константинополя.
Джорджо Базарі. Шість тосканських поетів, або Італійські гуманісти (1544)
На картині зображені Гвідо Кавальканті, Данте, Боккаччо, Петрарка, Ніно де Пістойя, Гвітттоне д’Ареццо
Культура Античності цікавила представників Ренесансу своїм світським характером та життєствердним началом, вона була для людей Відродження джерелом і зразком творчості й світогляду. Та “шлях до античності” вимагав від діячів Відродження і критичного переосмислення Середньовіччя, оскільки в цю попередню добу розуміння й використання античної класики було досить обмеженим.
За часів Відродження в Італії відбулося формування національної культури. Результатом діяльності гуманістів стало пробудження національної самосвідомості, що породило інтерес до національних історії, мови та літератури.
Епоха Відродження в Італії позначилася небувалим розквітом мистецтва. Відбулося оновлення змісту, були відкриті нові закони, переосмислено роль художника. Італійське ренесансне мистецтво виробило універсальний тип людини-творця. Більшість митців були обізнані в різних галузях, зокрема такі титани Відродження, як Мікеланджело та Леонардо да Вінчі, прославились як живописці, скульптори, інженери, дослідники. Яскравими представниками мистецтва Ренесансу в Італії також були живописці Сандро Боттічеллі, Рафаель Санті, Тиціан; скульптори Нікколо Пізано, Донателло; архітектори Філіппо Брунеллескі, Андреа Палладіо та ін.
Особливості доби яскраво відобразились і в літературі. Так, ренесансна література, звільнившись від середньовічно-церковних догм, звернулася до реального світу й реальної людини, середньовічні символи й алегорії поступово витіснялися реалістичними елементами. У центрі творів відтепер новий тип літературного героя – ренесансна особистість: енергійна, самостійна, вільна людина. Письменники італійського Відродження у своїх творах використовували античні сюжети та образи, інтерпретуючи їх відповідно до нового світогляду, адже бути гуманістом у ті часи означало мати здатність до нового прочитання класики. З позиції нової культури засвоювалися і здобутки середньовічної літератури, тенденції рицарської та міської літератури, традиції народної творчості.
Найвизначніші гуманісти епохи – Данте, Петрарка, Боккаччо – писали свої твори не латиною, а на тосканському діалекті, який згодом було покладено в основу італійської літературної мови. Оновлюється й система жанрів. Із гуманістичних позицій переосмислюються античні трагедія та комедія, з’являється сонет, поширюється поема, надзвичайно популярною стає новела (засновником якої вважають Джованні Боккаччо). З італійських новел нерідко черпав сюжети для своїх п’єс Вільям Шекспір.
1 Етапи італійського Відродження також прийнято позначати італійськими назвами століть: треченто (trecento – 1300-ті), кватроченто (quattrocento – 1400-ті), чінквеченто (cinquecento – 1500-ті роки).
Біля витоків італійського Відродження стояв Данте Аліг’єрі, якого також вважають батьком італійської літературної мови. Видатними письменниками-гуманістами Італії були Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Нікколо Макіявеллі, Томазо Кампанелла та ін. Українською їхні твори перекладали Іван Франко, Леся Українка, Микола Лукаш, Микола Бажай, Микола Зеров, Дмитро Павличко, Євген Дроб’язко, Максим Стріха та ін.
Відродження в Італії тривало близько трьох століть – із XIV по XVI. Трохи згодом Ренесанс поширився на інші західноєвропейські країни (Нідерланди, Німеччину, Францію, Англію), де набув своїх специфічних рис й отримав назву Північного. Проте саме Італію вважають країною “класичного Ренесансу”.
?
1. Що нового ви дізналися про Відродження в Італії? Яка інформація була вже вам відома?
2. Назвіть і прокоментуйте особливості італійського Відродження.
3. Використовуючи матеріал статті, прокоментуйте інформаційний плакат “Етапи Відродження в Італії”.
4. Роздивіться репродукцію картини Дж. Базарі “Шість тосканських поетів, або Італійські гуманісти”, подану на с. 34. Кого з митців ви упізнали? Твори яких поетів, зображених Базарі, ви читали? Підготуйте невеличку довідку про 2-3 невідомих вам поетів з полотна Базарі. Колективно зробіть висновок, чому художник дав таку назву своїй картині.
5. Підготуйте мультимедійну презентацію “Флоренція – колиска італійського Відродження”. Зробіть висновок про роль столиці Тоскани в розвитку ренесансного гуманізму в Італії.
6. Прокоментуйте хмаринку слів “Література італійського Відродження”, розміщену в електронному додатку до підручника. Укладіть на її основі зв’язну розповідь.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)