Епоха Відродження (Ренесансу) в Європі. Гуманізм. Культ античності. Характерні ознаки ренесансної культури і літератури – ВІДРОДЖЕННЯ
Мета:
– Навчальна: ознайомити з основними засадами мистецтва Відродження (Ренесансу), представниками мистецтва та їхніми творами; дати визначення поняття гуманізм; розкрити характерні ознаки ренесансної культури та літератури;
– Розвивальна: розвивати увагу, уміння слухати, працювати з інформацією;
– Виховна: виховувати повагу до митців, мистецтва та гуманізм.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань та формування на їх основі вмінь і навичок.
Обладнання: ілюстрації картин найвідоміших художників Відродження; портрети Петрарки, Шекспіра, Сервантеса, Леонардо да Вінчі, Рафаеля та ін.; мультимедійні матеріали; картки для роботи в групах.
*Примітка. Можливим є застосування проектів, підготовлених учнями за випереджальним завданням.
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Слово вчителя
– Епоха Відродження, одна з найбільш цікавих і повноцінних епох в історії людства, це синонім особистої свободи, досконалості у мистецтві, краси в житті, гармонії фізичних і духовних якостей людини… Ренесанс був не стійкою і спокійною, а бурхливою і суперечливою епохою. Ренесанс – це період становлення буржуазного суспільства, період, коли спадають окови середньовічного укладу, але обмежувальні умови капіталістичного суспільства ще не встигли оформитися”, – саме так відомий учений Борис Робертович Віппер визначив суть Відродження, епоху, про яку ми сьогодні говоритимемо.
III. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Лекція вчителя
– Відродження, або Ренесанс, – культурно-філософський рух кінця Середньовіччя – початку Нового часу, що грунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності, її “відродження” (звідси і походження терміна). Першим термін Відродження, або французькою мовою Ренесанс, застосував у XVI столітті італійський історик мистецтва Джорджо Базарі. Він прагнув підкреслити факт повернення образотворчого мистецтва тієї доби до античних взірців. Поступово поняття Відродження поширили на всю культурно-історичну добу та її мистецтво.
Література Відродження (література Ренесансу) – період в історії світової літератури, що охоплює XIV-XVI століття в Італії та кінець XV – початок XVI століття в інших країнах Європи. Ознаки Відродження частково простежуються і в літературах Сходу. Завершенням доби можна вважати 1616 рік – дату смерті Шекспіра і Сервантеса.
2. Здобутки доби Відродження
Робота в групах. Кожна група отримує заздалегідь підготовлені вчителем картки з необхідною інформацією, опрацьовує і готує презентацію опрацьованого матеріалу для всіх учнів.
– 1 група – Розвиток науки і техніки.
– 2 група – Образотворче мистецтво, архітектура і театр.
– 3 група – Національні література і театр.
3. Словникова робота
Поняття гуманізм (лат. Humanism – людяний, людський) у філософській літературі вживають у двох значеннях. У широкому – це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, у більш вузькому – це прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності і розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.
Античність позначилася на формуванні провідної ідейної течії доби Відродження – ренесансного гуманізму, що вирізнявся посиленим інтересом до земного життя.
4. Слово вчителя
– Особливе значення для культури Ренесансу мала антична спадщина. Діячі Відродження багато зробили для врятування та відновлення культурних здобутків античності: збирали давні рукописи, зразки грецької та римської культури, твори античного мистецтва, предмети домашнього вжитку. Античність для них була не лише предметом вивчення, а й способом життя, саме в античності вони шукали джерело нових ідей, точку опертя у боротьбі зі схоластикою і середньовічною обмеженістю. Античність з її увагою до чуттєво-тілесних аспектів буття могла відіграти роль теоретичного обгрунтування властивого Ренесансу прагнення знайти задоволення і розраду не в потойбічному світі, а в земному житті. І якщо Середньовіччя протиставляло небесне життя земному, духовне начало – природному, то Відродження, спираючись на кращі зразки античної культури, прагнуло реабілітувати земне життя людини та її природні начала.
IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
1. Висновок (учитель формулює спільно з учнями)
Епоха Відродження в історії світової культури мала революційне значення.
– На зміну панівному церковному світогляду приходить новий, антропоцентричний погляд на світ, у центрі якого перебуває людина;
– у науці замість відірваних від реальності умовиводів виникає дослідне природознавство і, як результат, відбувається потужний поступ у пізнанні навколишнього світу і власне людини, виникає спеціалізація у науці;
– об’єктом вивчення стає і власне людське суспільство, починаються пошуки шляхів його справедливого устрою;
– виникають сучасні національні європейські літератури і професіональний театр;
– унікальним є історичний феномен ренесансного мистецтва, яке дало людству найвеличніші твори.
2. Гронування за темою “Відродження”
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати конспект.
2. Підготувати повідомлення про Франческо Петрарку (випереджувальне індивідуальне завдання).
(2 votes, average: 2.50 out of 5)