Данте Аліг’єрі Dante Alighieri (1265-1321) – Мандруючи сторінками далеких епох
ü Пригадайте, що вам відомо про життєвий і творчий шлях Данте.
ü Чим запам’ятались вам сонети Данте?
Творчість Данте – одна з найвищих верховин світової поезії, найбільший внесок італійського народу в літературну скарбницю людства. Тож не дивно, що й трагічне життя поета, і його величні твори – об’єкт постійної уваги наступних поколінь.
Григорій Конур, український літературознавець, перекладач
ВЕЛИКИЙ ФЛОРЕНТІЄЦЬ
Данте. Коли звучить це ім’я, кожна людина чує відлуння століть. Для більшості Данте – образ чогось величного, недосяжного, а тому дуже далекого від сучасного світу. Та варто лише відкрити його “Божественну комедію”, щоб переконатись – Данте поза часом, Данте на всі часи. Сила його особистості, незламність духу, приголомшлива потреба вдосконалити світ і зробити людство щасливим вражають і притягують. Слушно зауважував Іван Драч, коли говорив, що “над кожним поколінням, яке спромоглося на повагу до себе, сходить Данте. Середньовіччя мало на нього право як на флорентійського пріора1, як на равеннського вигнанця, людство ж завжди має на нього право як на генія”. А генії завжди на часі.
Величезна література про Данте зростає з кожним роком, коментарі до його “Божественної комедії” складають цілі томи, ілюстрації до його творів – об’ємні альбоми. І все ж про його життя й особистість ми знаємо небагато.
Як вам відомо, біографію Данте визначили палке кохання до Беатріче Портінарі, активна участь у політичній боротьбі та полум’яна поетична творчість. Відновімо в пам’яті ці відомості.
Народився Данте Аліг’єрі у травні 1265 року в Флоренції, у старовинній дворянській родині. Батьки майбутнього поета дали синові ім’я Дуранте, скорочено – Данте, з яким митець й увійшов в історію світової літератури.
1 Пріор – у середньовічній Італії голова об’єднання купців чи ремісників, висока виборна посада.
Про ранні роки життя Данте залишилося надзвичайно мало фактів, але відомо, що з дитинства він виховувався на християнській та античній літературі, навчався в міській школі. Згодом студіював право в Болонському університеті, та не закінчивши його (з невідомих причин), самостійно оволодів основами наук і став одним з найосвіченіших людей свого часу. Добре знання різних мов дало юнакові змогу читати в оригіналі іноземну літературу, твори античних авторів. Найулюбленішим поетом був Вергілій.
Поезією Данте захопився, навчаючись у Болонському університеті. Своїм учителем і наставником у поезії Данте вважав Гвідо Гвініцеллі – викладача літератури Болонського університету, засновника школи “Солодкого нового стилю”. Лірика цієї школи поєднувала в собі досвід провансальської лицарської поезії з витонченим культом служіння прекрасній дамі й традиції сицилійської поезії, насиченої роздумами та філософським спогляданням краси. Приєднавшись до школи “Солодкого нового стилю”, Данте почав складати сонети.
У 1292 році з’явилася перша збірка поета “Нове життя” (“Vita nuova”). Ця книжка стала першим здобутком ренесансної літератури, гімном життю та любові. У ній автор розповів про історію свого кохання до Беатріче Портінарі, зустріч з якою стала найсвітлішою подією в його житті. Ще дев’ятирічним хлопчиком Данте вперше побачив Беатріче – юного ангела, палко покохав її і згодом подарував безсмертя, оспівавши у своїх віршах. Для Данте Беатріче стала володаркою його духу, символом чистоти, святості та ідеальної жіночої вроди:
Хто чув її, – смиренність дум свята
Проймає в того серце добротливо.
Хто стрів її, той втішений сповна.
Коли ж іще всміхається вона,
Марніє розум і мовчать уста, –
Таке-бо це нове й прекрасне диво.
Переклад з латини Миколи Бажана Данте був у розпачі, коли померла його кохана. Для розради він почав вивчати філософію, античних авторів, але протягом усього життя продовжував оспівувати прекрасну Беатріче. “Він заквітчав її вінцем такої слави, / Я кою ні одна з жінок ще не пишалась”, – писала Леся Українка у вірші “Забута тінь”. Після того як Данте обезсмертив ім’я Беатріче, вона стала одним з вічних образів світової літератури.
Проте життя тривало. Поет одружився з Джеммою Донатті, про яку, за іронією долі, жодного разу не згадав у своїх творах, у сім’ї народилося двоє синів. Доля готувала ще чимало випробувань для великого поета, бо він був не лише митцем, а й громадянином, пристрасною та небайдужою людиною.
Лука Синьореллі. Данте за читанням (1499-1502)
Мері Стілмен. Беатріче (1895)
Нагадаємо, що доба Данте – це час жорстокого протистояння двох політичних партій – гібелінів і гвельфів, які по-різному бачили майбутнє країни. Так, гібеліни прагнули об’єднати Італію під єдиною владою імператора, а гвельфи орієнтувалися на римських пап. Унаслідок внутрішніх суперечностей наприкінці XIII століття гвельфи поділилися на чорних і білих. Подібно до того як у республіканському Римі кожний чоловік народжувався, щоб бути воїном, так у Флоренції кожний чоловік мав стати політиком. Рід Данте здавна належав до партії гвельфів, і, за сімейною традицією, поет також їх підтримував. Вир політичної боротьби захопив юнака і вплинув на формування його активної та діяльної натури. Данте виявився людиною цільного характеру, сильних пристрастей. Як істинний патріот, він мріяв про єдину Італію. У 1300 році Данте було обрано одним із провідних діячів партії білих гвельфів, він обіймає високі державні посади, виконує важливі дипломатичні доручення. З того часу життя поета назавжди стає пов’язаним з політичною боротьбою, якою жила Флоренція. Чергове загострення політичної ситуації призвело до перемоги чорних гвельфів, і Данте, як ватажка білих, було піддано переслідуванням. Будинок поета зруйнували, а його самого засудили до спалення. У 1302 році поет назавжди покинув рідне місто. (Владі Флоренції знадобилося майже сім століть, щоб скасувати своє рішення про вигнання великого поета. Це сталося тільки в червні 2008 року).
Другу половину життя Данте провів у вигнанні. Понад усе він мріяв повернутися до рідного міста, та замість цього мусив поневірятися по різних містах. Митець їздив країною, жив у Парижі, викладав у Сорбонні, а наприкінці свого життя оселився в італійській Равенні. Усі ці роки він не припиняв літературної праці, на цей період припав найвищий пік творчості Данте. Так, у засланні з’явився трактат “Бенкет”, який пройнятий утвердженням цінності пізнання, допитливого духу людини. У цьому творі Данте розвиває сміливі ідеї, які випереджають провідні положення гуманістів Відродження. Слова поета про те, що істинне благородство є виразом мудрості та духовної довершеності, особистої гідності людини, а не багатства й аристократичного походження, що кожна людина народжується для щастя на Землі, що “кожна людина іншій людині є від природи – другом”, – покладені в основу вчення найвидатніших гуманістів тієї доби. Розвідка Данте “Про народну мову” стала першою в Європі мовознавчою працею. У ній мислитель виступив на захист народної мови, якою говорили простолюдини, стверджуючи, що саме вона (а не латина) має стати національною літературною мовою і таким чином сприяти просвіті та об’єднанню нації. Обидві праці (як і “Нове життя”) написані на тосканському діалекті народної італійської мови, яким говорили в рідній автору Флоренції. У вигнанні Данте написав і свій найвизначніший твір – “Божественну комедію” (“La Divina Commedia”). Над ним поет працював довгі 15 років, з 1307 по 1321. Ще сучасники Данте відчули, що його поема – справжнє прозріння, а її автор на зламі XIII-XIV століть провістив нову еру в історії людства. Усі наступні покоління зверталися до цього шедевра, шукаючи в ньому відповіді на болісні питання, особливо в кризові періоди власної історії.
Данте Аліг’єрі помер 1321 року – у 57-річному віці. Поховали поета в Равенні. Правитель міста поклав на його чоло лавровий вінок. На жаль, за життя такою почестю великий флорентієць вшанований не був.
Минули століття, у протистоянні генія і юрми історія виявилася на боці генія. І тепер:
Він тихо іде, він повільно іде.
У нього й чоло ще таке молоде!
Хто скаже про нього: старий він як світ?
Він – Данте. Йому тільки тисяча літ.
Ліна Костенко
?
1. Прокоментуйте слова українського письменника, перекладача та дослідника творчості Данте Василя Барки: “На перехресті історії пройшла гігантна, мовби викута з сивого заліза, особистість: в пурпурному відсвіті вечора і в рожевій луні світанку”.
2. Спираючись на інформаційний плакат, назвіть і прокоментуйте основні віхи біографії Данте Аліг’єрі.
3. Схарактеризуйте Данте як політичного та громадського діяча.
4. Самостійно знайдіть і прочитайте вірш Ліни Костенко “Під вечір виходить на вулицю він…”. Як у цьому творі сучасної української поетеси відобразилася трагедія Данте – митця й людини? Поясніть останні рядки поезії: “Хто скаже про нього: старий він як світ?/ Він – Данте. Йому тільки тисяча літ”.
5. Використовуючи матеріали статті про письменника та рубрики “Цитата для душі”, розміщеної в електронному додатку до підручника, створіть (усно або за допомогою комп’ютерних засобів) мотиваційний постер, який ілюстрував би гуманістичні ідеї Данте. Прокоментуйте свою роботу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)