Home ⇒ 👍Конспекти уроків ⇒ Специфіка італійського Відродження, його основні етапи, представники – Італія – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Специфіка італійського Відродження, його основні етапи, представники – Італія – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Мета – формувати компетентності: Предметні (знання особливостей розвитку культури й літератури Італії доби Відродження; критичне мислення; мовлення; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: уміння критично осмислювати здобуту інформацію; комунікативну: навички ефективної роботи в групі; інформаційну: уміння самостійно здобувати інформацію та систематизувати її; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд; читацьку активність).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Основні терміни й поняття: ренесанс, Проторенесанс, Постренесанс, гуманізм.

Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія, інформатика, українська художня культура (мистецтво).

Обладнання: портрети митців доби італійського Відродження, роздавальний матеріал.

Хай нащадки одержать від нас дещо подібне до того,

Що нам самим лишилося від наших предків.

Данте

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання. Бліцопитування

· Яку епоху називають Добою Відродження? Назвіть її часові межі.

· Поясніть значення поняття Відродження (Ренесанс).

· Назвіть основні здобутки доби Відродження.

· Якою була провідна ідея Ренесансу?

· Поясніть значення терміну Гуманізм.

· У чому полягала специфіка доби Відродження?

· Що вам відомо про Данте Аліг’єрі з курсу зарубіжної літератури попередніх класів?

· Чому 1616 р. умовно вважають кінцем доби Відродження? (Це рік смерті Шекспіра й Сервантеса.)

2. Робота з епіграфом

· Як ви розумієте слова епіграфа до уроку?

· На вашу думку, кого саме Данте згадував як предків і нащадків?

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Ви вже знаєте, що найповніше і найпослідовніше Відродження еволюціонувало в Італії. Саме там розпочалася хода Ренесансу – могутнього культурного руху XIV – початку XVII ст., під час якого було подолано духовну диктатуру церкви, виникли нова культура (звернена до земних справ та заснована на гуманістичних засадах) і національна література, розквітли філософія, наука, мистецтво. Особливості італійського Відродження ми сьогодні розглянемо докладніше.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя

– Звісно, Відродження не виникло випадково – його підгрунтям стали досягнення середньовічної цивілізації. XIV-XV ст. відзначилися швидким розвитком економіки й культури багатьох міст Італії та Фландрії, з’явилися нові технічні винаходи (компас, друкарський верстат, артилерія тощо), здійснені великі географічні відкриття (отже, розвинені кораблебудування та мореплавство). Посилилася боротьба за звільнення філософської думки від догматів церкви; людство опановувало нові знання й вигадувало нові течії, що не вкладалися в середньовічну філософсько-богословську систему; почалося активне книгодрукування. В італійському мистецтві епохи Відродження виокремлюють такі періоди: XIV ст.- Передвідродження, або Проторенесанс, XV ст.- Раннє Відродження, кінець XV – XVI ст.- Високий Ренесанс, кінець XVI – початок XVII ст.- Пізнє Відродження.

2. Творчо-аналітична робота (у групах)

· У п’яти групах опрацюйте вміщену на картках інформацію та поділіться з однокласниками здобутими знаннями.

Очікувані відповіді

1-ша група. Проторенесанс та Раннє Відродження. Раннє Відродження умовно поділяють на два етапи – Проторенесанс та Раннє Відродження. Проторенесанс в образотворчому мистецтві Італії ще не позбувся традицій готичної іконографії та тлумачення форм, проте позбавив готику драматичного напруження, зробивши її граційною, дещо манірною, усміхненою або меланхолійною: наприклад, візантійська ікона стала приємно-світською. Саме ця, почасти проторенесансна, почасти готична течія панувала у XIV ст. У Проторенесансі розвивалася й інша, історично більш рання течія, яка рішуче протистояла готиці та корінилася в античності. її представниками були скульптори – Нікколо Пізано й Арнольфо ді Камбіо, однак єдиним митцем, якого в образотворчому мистецтві Проторенесансу можна поставити поряд із Данте, був Джотто ді Бондоне. Провідний принцип Раннього Відродження – це Гуманізм, утвердження гідності та краси реальної людини, її розуму й волі, її творчих сил. Мета мистецтва полягала у відтворенні живого людського тіла, яке змальовано на картинах митців здоровим, енергійним, атлетичним – схожим на твори Давньої Греції: кожний м’яз, суглоб, вигин тіла вивчено детально й передано досконало. Раннє Відродження пов’язане з плеядою майстрів, поміж яких визначальною для становлення нового мистецтва стала творчість архітектора Брунеллескі, скульптора Донателло, художника Мазаччо. Своєрідністю відзначалася також творчість Сандро Боттічеллі, який часто звертався до античної міфології, яка нещодавно перебувала під церковною забороною.

2-га група. Високий Ренесанс. Початок XVI ст. був для Італії часом економічного занепаду, політичної кризи й початку іноземної інтервенції. Однак саме в цей період, усупереч роздробленості та міжусобним війнам, міцніє розуміння загальнонаціональної єдності, починається небачений розквіт мистецтва. Високе Відродження (Високий Ренесанс) позначене творчістю найталановитіших майстрів: Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті, Тиціана – вже сучасники називали їх божественними. Особливістю культури Високого Відродження було надзвичайне розширення громадського світогляду її творців, масштабність їхніх уявлень про світ і космос. Позбавлені цехових обмежень, митці Високого Відродження змушують зважати на свою думку представників панівних класів. У центрі їхнього мистецтва, узагальненого за вимогами художньої мови, перебуває образ ідеально прекрасної людини, досконалої фізично й духовно, не відірваної від дійсності, а сповненої життям, внутрішньою силою та значущістю, титанічною міццю самоствердження.

3-тя група. Пізнє Відродження. Історичні й культурні зміни цього періоду позначено соціальними змінами не тільки в Італії, а й у всій Європі. Гуманізм Відродження зіткнувся з падінням абсолютних монархій, знищенням міст-комун, загостренням класових протиріч, унаслідок чого гармонійне й героїчне світосприйняття Ренесансу набуло трагічного характеру. Пізній Ренесанс іще називають Трагічним гуманізмом. У мистецтві реалістичні форми зображення поступилися місцем алегорії й символізму, адже митець уже не розумів реального світу, утратив ідеал, змінив стиль і манеру, урізноманітнив і вдосконалив форму. Так виник новий художній напрям, який пізніше назвуть мистецтвом бароко – незвичайним, химерним, несподіваним, шокуючим. Другим напрямом постренесансної культури є Пантеїзм. Філософію пантеїзму започаткував філософ і поет Джордано Бруно. Він заперечував існування бога як конкретної особистості, а визнавав наявність душі в кожній істоті й рослині, у кожному предметі. Переслідуваний італійською владою і церквою, Бруно впродовж певного часу жив у різних країнах. Після повернення на батьківщину його ув’язнили на 7 років і зрештою спалили живцем як еретика. Популярність у XVI ст. здобув Мак’явеллізм (за ім’ям автора цієї філософії – письменника Нікколо Мак’явеллі). Поділяючи віру гуманістів у могутні творчі можливості людини, він уважав рушійною силою історії політичну й соціальну боротьбу та порушував складні питання (як досягти гармонії в суспільстві? Чи сумісні влада та мораль? чи може насильство бути гуманним?). На ці питання спробували відповісти представники Утопізму: англійський гуманіст, письменник Томас Мор (“Утопія”) у XVI ст. й італійський поет і філософ Томмазо Кампанелла (“Місто Сонця”) у XVII ст., створивши образ ідеального суспільства, де немає класової боротьби та приватної власності, де людина вільна. Проте життя довело нездійсненність цих ідей, назвавши їх утопією.

4-та група. Італійська література Відродження. В італійській літературі на межі між старим, церковно-феодальним, і новим, гуманістичним, світоглядом (порубіжжя XIII-XIV ст.) перебуває творчість Данте Аліг’єрі (1265-1321) – не тільки письменника, а й політичного діяча, прихильника гвельфів (Гвельфи – політичне угрупування, що виступало проти німецької імперської влади на території Апеннінського півострова). Після того як його гвельфи зазнали поразки, поет був приречений на вигнання із Флоренції до кінця життя. Тоді Данте й написав свою “Комедію”, яку згодом Джованні боккаччо назвав “божественною комедією” (саме ця назва ввійшла в історію літератури). Книга написана народним тосканським діалектом, що став основою італійської літературної мови (Тоскана – область Італії; столиця – Флоренція). “Божественна комедія” значною мірою пов’язана зі світоглядом католицизму, відображаючи середньовічну картину світу: сюжетом є фантастична подорож автора до пекла, чистилища й раю. Першими в повному розумінні гуманістами в італійській культурі були Франческо Петрарка та Джованні Боккаччо, які разом з Данте є творцями італійської літературної мови.

5-та група. Італійський театр епохи Відродження. Ренесансний театр почав розвиватися значно пізніше за літературу й образотворче мистецтво. Середньовічні театральні жанри (містерії та фарси) були провідними до кінця XV ст. лише в середині XVI ст. в Італії виник перший професійний європейський театр доби Відродження – Комедія дель арте, комедія масок. Вистави цього театру – це акторські імпровізації за схематичним сценарієм зі вставними музичними й танцювальними номерами, а також постійними персонажами. це – маски-типи: слуги (Брігелла, Арлекін і Коломбіна), жадібний купець Панталоне, фанфарон і боягуз Капітан, балакун і тупак Доктор. Постановки нового театру, які розгорталися на дерев’яних сценах, на площах міст, остаточно витіснили релігійні містерії. Щоправда, глибоко зрозуміти свою епоху, виразити її ідеали комедії масок було не під силу. Сучасний театр завдячує появі не тільки нових поглядів та нових драматургів, а й формуванню нового глядача, адже за своєю природою театр – мистецтво масове й демократичне. Якщо у джерел культури Відродження стоїть могутня фігура геніального Данте Аліг’єрі, то завершує цю добу не менш велична фігура геніального Вільяма Шекспіра.

3. Повідомлення учнів (за випереджальним домашнім завданням)

(Учні виступають із повідомленнями про культурні здобутки доби Відродження та про життєвий і творчий шлях Данте.1)

4. Складання опорного конспекту (запис до зошитів)

· Складіть опорний конспект уроку за здобутою інформацією.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Бліцопитування

· Яким було історичне тло італійського Відродження?

· На які періоди поділяють італійський Ренесанс?

· Яким було значення античної спадщини для культури італійського Відродження?

· Назвіть ознаки ренесансного гуманізму в Італії.

· Що поєднує творчість видатних майстрів італійського Ренесансу?

· Кого з митців слова вважають початком і завершенням доби Відродження? Чому?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Інтерактивний прийом “Одне слово”

· Завершіть речення одним словом: “Італійське Відродження – це…”.

Примітка. Цей прийом доречно використовувати для узагальнення опрацьованого матеріалу: учитель розпочинає речення, учні по черзі додають до нього по одному слову, яке, на їхню думку, найточніше відповідає запропонованій темі (слова повторювати не можна).

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторити вивчене, опрацювати матеріал підручника за темою уроку.

_____________________________________

1 Див. додаток до уроку № 8.