Відродження в Італії – Мандруючи сторінками епохи
ü Використовуючи вже відому вам інформацію про добу Відродження, підготуйте повідомлення про значення цієї епохи в культурному розвитку людства.
ü Пригадайте, твори яких письменників доби Відродження ви читали. Які з них вас вразили найбільше? Чому?
…наявність багатої культурної спадщини Античності, відчуття близькості й спорідненості з нею є необхідними передумовами появи Ренесансу. Саме такою країною була Італія, тож закономірно, що на її терені з’явився й розквітнув Ренесанс у його класичній формі…
Дмитро Наливайко, український літературознавець
СПЕЦИФІКА ІТАЛІЙСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ
Як вам відомо з 8 класу, назву нового історичного етапу європейської культури – Відродження – вперше застосував у XVI ст. італійський учений Джорджо Базарі, який хотів підкреслити повернення образотворчого мистецтва своєї епохи до античних канонів.
Відродження, або Ренесанс (із фр. – Renaissance), – епоха в історії культури Європи кінця Середньовіччя та початку Нового часу, що характеризувалася новим світобаченням і високим творчим піднесенням.
Нагадаємо, що батьківщиною Відродження була Італія. Саме звідси пролунали перші заклики до повернення ідеалів Античності, саме тут було започатковано нове розуміння людини та сенсу життя, суспільства і краси. Саме в Італії за часів Відродження склався культ мистецтва, наук, вільного інтелектуального життя. Подарувавши світові таких талановитих особистостей, як Данте, Петрарка, Донателло, Леонардо да Вінчі, італійський Ренесанс став найяскравішим явищем усієї епохи.
Нова епоха принесла новий світогляд, яким став гуманізм (від лат. humanitas – людяність). Найвищою цінністю відтепер визнавалася людина, стверджувалися її краса і гідність, сила розуму й волі, невичерпні можливості. “Бог створив людину, щоб вона пізнавала закони Всесвіту, любила його красу, захоплювалася його величчю… Людина може зростати й удосконалюватися за власною волею. У ній багато різноманітних задатків”, – писав італійський мислитель Джованні Піко делла Мірандола.
Визначальною рисою доби Відродження в Італії була орієнтація на античні зразки. Італійські гуманісти зробили дуже багато для повернення античної спадщини в країни Європи. Вони брали участь у розкопках, розшукували втрачені пам’ятки старовини, перекладали та тлумачили древні рукописи. Одним із найвідданіших дослідників усього римського і грецького був поет Франческо Петрарка.
Культура Античності цікавила представників Ренесансу своїм світським характером і життєствердним началом, вона була для людей Відродження джерелом і зразком творчості й світогляду. Та “шлях до Античності” вимагав від діячів Відродження і критичного переосмислення Середньовіччя, оскільки в цю попередню добу розуміння й використання античної класики було досить обмеженим.
За часів Відродження в Італії відбулося формування національної культури. Результатом діяльності гуманістів стало пробудження національної самосвідомості, що породило інтерес до національних історії, мови та літератури.
Епоха Відродження в Італії позначилася небувалим розквітом мистецтва. Відбулося оновлення змісту, були відкриті нові закони, переосмислено роль художника. Італійське ренесансне мистецтво виробило універсальний тип людини-творця. Більшість митців були обізнані в різних галузях, зокрема такі титани Відродження, як Мікеланджело та Леонардо да Вінчі, прославились як живописці, скульптори, інженери, дослідники. Яскравими представниками мистецтва Ренесансу в Італії також були живописці Сандро Боттічеллі, Рафаель Санті, Тиціан; скульптори Нікколо Пізано, Донателло; архітектори Філіппо Брунеллескі, Андреа Палладіо та ін.
1 Етапи італійського Відродження також прийнято позначати італійськими назвами століть: треченто (trecento – 1300-ті), кватроченто (quattrocento – 1400-ті), чінквеченто (cinquecento – 1500-ті роки).
Особливості доби яскраво відобразились і в літературі. Так, ренесансна література, звільнившись від середньовічно-церковних догм, звернулася до реального світу й реальної людини, середньовічні символи й алегорії поступово витіснялися реалістичними елементами. У центрі творів відтепер був новий тип літературного героя – ренесансна особистість – енергійна, самостійна, вільна людина. Письменники італійського Відродження у своїх творах використовували античні сюжети та образи, інтерпретуючи їх відповідно до нового світогляду, адже бути гуманістом у ті часи означало – мати здатність до нового прочитання класики. З позиції нової культури засвоювалися і здобутки середньовічної літератури, тенденції лицарської і міської літератури, традиції народної творчості. Найвизначніші гуманісти епохи – Данте, Петрарка, Боккаччо – писали свої твори не латиною, а на тосканському діалекті, який згодом було покладено в основу італійської літературної мови. Оновлюється й система жанрів. Із гуманістичних позицій переосмислюються античні трагедія та комедія, з’являється сонет, поширюється поема, надзвичайно популярною стає новела (засновником якої вважають Джованні Боккаччо). З італійських новел нерідко черпав сюжети для своїх п’єс Вільям Шекспір.
Біля витоків італійського Відродження стояв Данте Аліг’єрі, якого також вважають батьком італійської літературної мови. Видатними письменниками-гуманістами Італії були Франческо Петрарка, Джованні Боккаччо, Нікколо Макіавеллі, Томазо Кампанелла та ін. Українською їхні твори перекладали Іван Франко, Леся Українка, Микола Лукаш, Микола Бажан, Микола Зеров, Дмитро Павличко, Євген Дроб’язко, Максим Стріха та ін.
Відродження в Італії тривало близько трьох століть – із XIV по XVI. Трохи згодом Ренесанс поширився на інші західноєвропейські країни (Нідерланди, Німеччину, Францію, Англію), де набув своїх специфічних рис й отримав назву Північного. Проте саме Італію вважають країною “класичного Ренесансу”.
1. Що нового ви дізналися про Відродження в Італії? Яка інформація була вже вам відома?
2. Назвіть основні етапи й прокоментуйте головні особливості італійського Відродження.
3. Прокоментуйте хмару слів “Література італійського Відродження”, подану в електронному додатку до підручника. Укладіть на її основі зв’язну розповідь.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)