Правомочності консулів і правомочності преторів
Розглянемо особливості правомочностей консулів і встановимо склад правочинів преторів.
Правомочності консулів
Консули були вищими урядовцями в Римі. Вони відкривали засідання сенату і виступали в ньому в якості голови. Консул головував і в центуріатних коміцій. Правомочності консула при необхідності дозволяли йому представляти державу у зовнішніх відносинах.
Консулу належали великі судові правомочності: він мав право засуджувати навіть до смертної кари або великого штрафу. Консул наглядав за здійсненням культових заходів і т. д. При цьому консульська влада являла собою переважно військову силу.
Грецькі автори, які побували в Римі, іменували консулів стратегами.
Права і правомочності консулів в період війни у військах позначаються терміном IMPERIUM MILITIAE.
Він здійснював набір римських громадян в армію. Після укомплектування війська воїни приносили присягу консулу. Після проведення релігійних обрядів військо виходило за межі міста, а консул наділявся правомочностями полководця.
Окрема армія консула і театр військових дій, в межах якого реалізовувалася одноосібна консульська влада, іменувалися “провінцією”.
Він володів правомочність призначати командний склад. В даному питанні між Афінами і Римом було певна відмінність. Консули мали право оголошувати війну тим народам і країнам, через територію яких проходили їх армії. Однак оголошена їм війна не представлялася головною. Нею була війна, яка оголошувалася тільки сенатом, або з його схвалення.
Сфера дій консулів визначалася трояким шляхом: жеребом між колегами, угодою між колегами, за вказівкою сенату.
Він мав і фінансову владу, так як сенат виділяв для ведення воєн величезні грошові ресурси.
Консул реалізовував вищу кримінальну та цивільну юрисдикцію у війську. Він мав право на розпорядження захопленим майном.
Консул мав правомочием на укладення перемир’я з ворогом Римської держави. Однак договір, який полягав їм з противником, мав тільки попередній характер і потребував ратифікації сенату.
Обмеження влади консулів
Однак влада консула не мала абсолютного характеру, вона супроводжувалася низкою обмежень:
– термін даної магістратури становив один рік;
– будь-який консул міг накласти заборону і призупинити розпорядження свого колеги;
– вирок, який виносився консулом в межах міста, міг бути оскаржений в народних зборах.
Сенат контролював поведінку консула на війну. Він повинен був посилати сенату інформацію про хід військових дій, а також запитувати у сенату вказівки на сценарій поведінки. Сенат прикріплював до консула спеціальне особа (квестора) для контролю над процесом витрачання коштів, які виділялися для військових потреб.
Консул міг бути притягнутий до судової відповідальності в таких випадках: за втрату і загибель війська, за незадовільний результат битви, за неправильне і нераціональне витрачання грошових сум, виділених на війну і т. д.
Правомочності преторів
У 367 році до нашої ери була введена нова посада – претора. Претор мав поруч правочинів. Він в першу чергу виконував адміністративні функції. Претор був зобов’язаний стежити за громадським порядком в місті. Відповідно, він являв собою своєрідного градоначальника.
Претор вважався молодшим колегою консула. У даній якості він виконував цивільні і військові функції консулів, тобто командував військом, виступав головою в народних зборах і т. д.
Претори обиралися терміном на один рік в центуріатних коміцій. З 242 року до нашої ери стали обирати двох преторів. Один претор керував справами римських громадян, а другий претор завідував справами іноземців.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)