Особливості законодавчої влади США
Законодавча влада в США представлена двопалатним парламентом – Конгресом, що складається з Сенату і Палати представників. Основні його повноваження включають оподаткування, регулювання торгівлі з зарубіжними країнами і між штатами, право оголошення війни, формування збройних сил і виділення коштів на їх утримання.
Сенат був створений як верхня палата Конгресу, що представляє інтереси штатів і імущих класів суспільства. Тому спочатку сенаторів обирали законодавці штатів. Згідно 17-й поправці, ратифікованої в 1913 році, сенаторів стали вибирати прямим голосуванням виборці штату. Відповідно до конституції від кожного штату обираються два сенатора терміном на шість років. Для збереження наступності влади терміни повноважень сенаторів зміщені в часі таким чином, що в кожен рік виборів стає вакантною тільки третина місць. За конституцією, сенатором може стати будь-яка людина старше 30 років, що є громадянином США не менше 9 років і до часу виборів проживає в штаті, від якого він обирається.
Головою Сенату є віце-президент США. Сенат обирає зі свого складу тимчасового голови, який веде засідання за відсутності віце-президента. Але фактичними керівниками Сенату є лідер сенатської більшості і лідер сенатської меншості, які обираються на нарадах (кокусах) фракцій представлених в Сенаті найбільших політичних партій.
Як верхня палата, Сенат має особливими повноваженнями, наприклад, він може схвалювати або відхиляти президентські призначення на вищі державні пости, ратифікувати або відхиляти міжнародні договори і розглядати справи посадових осіб, підданих імпічменту Палатою представників.
Нижня палата Конгресу – Палата представників – складається з 435 членів (в її роботі також беруть участь ще 6 представників, але без права голосу, які є делегатами від округу Колумбія, Британських Віргінських островів, острів Гуам, Східного Самоа, Співдружності Північних Маріанських островів, а також постійний представник Співдружності Пуерто-Ріко), що представляють все населення країни. Вибори представника проводяться через процедуру загального голосування по одномандатних виборчих округах з приблизно рівною кількістю населення в межах свого штату. При цьому кожен штат має не менше одного представника. Так як представництво від кожного штату пропорційно чисельності його населення, конституція зобов’язує кожні десять років проводити національну перепис населення. Демографічні зміни призводять до перерозподілу представництва штатів в Конгресі.
Як представницький орган народу, палата має виключне право вносити на розгляд Конгресу законопроекти про податки. Але на практиці це право має обмежений характер, оскільки будь-який законопроект повинен бути схвалений обома палатами. Палата представників може порушити імпічмент проти федеральних чиновників, а також повноважна обирати президента країни, якщо жоден кандидат не отримає більшості голосів вибірників.
Члени Палати представників обираються на дворічний термін. Кандидат повинен бути старше 25 років, не менше 7 років бути громадянином США і на час виборів проживати на території штату, від якого він обирається.
Члени палати обирають спікера, головуючого на її засіданнях. Іншими керівниками палати є лідери партійних фракцій.
Основну роботу в Конгресі з підготовки законопроектів виконують різні комітети. Кожен з 20 постійних комітетів в Сенаті і 20 постійних комітетів в Палаті представників відає конкретної областю, наприклад, іноземними справами, обороною, сільським господарством, банками і фінансами.
Головою комітету, як правило, стає член фракції більшості, найдовше пропрацював в даному комітеті.
Крім постійних комітетів в кожній палаті Конгресу існують і спеціальні комітети. Комітети, в які входять члени обох палат, називаються об’єднаними комітетами. Для вироблення компромісних варіантів законопроектів призначаються погоджувальні комітети.
Будь-який законопроект, за винятком фінансового, може бути ініційований в кожній з палат. Представлений на розгляд палати законопроект направляється до відповідного комітету і після його схвалення виноситься на обговорення всієї палати. Якщо палата схвалить законопроект, його направляють в іншу палату, де розгляд починається також з комітету. Кожна палата має право вносити поправки в законопроект. Розбіжності між Сенатом і Палатою представників знімаються в погоджувальній комітеті, а потім узгоджений варіант знову виноситься на обговорення обох палат. Прийнятий ними законопроект надходить на підпис до президента, який може підписати його, накласти на нього вето або залишити без розгляду. У першому випадку законопроект набуває сили закону; у другому – стає законом, якщо обидві палати подолають президентське вето більшістю в 2/3 голосів.
В даний час найважливіші законодавчі пропозиції ініціюються виконавчою владою і направляються в Конгрес через президента. Конгрес делегував також і значну частину своїх законодавчих повноважень. Президент і урядові відомства, як правило, прописують багато деталей законів, прийнятих Конгресом.
Конгрес переважно займається законотворчою діяльністю, а й сенатор, і конгресмен витрачають чимало часу на роботу зі своїми виборцями, включаючи розгляд їх скарг на чиновників.
Нарешті, важливим аспектом діяльності Конгресу є проведення спеціальних слухань і розслідувань, за допомогою яких він привертає увагу громадськості до актуальних соціально-політичних проблем.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)