Склад, процедура роботи і правомочності Сенату
Розглянемо склад, процедуру роботи і правомочності Сенату.
У складі системи управління Римської республіки було три органи влади: сенат, магістратура, народні збори.
Провідною роллю мав сенат, який виступав опорою для знаті. Сенат не була виборним органом, а його члени призначалися спочатку консулами, а згодом – цензорами.
До складу Сенату включалися ті, хто раніше займав найвищу державну посаду (консула, претора, цензора). Заборонялося ставати сенаторами вільновідпущеника і їх синам, а також особам, які займалися негідними для римського громадянина заняттями (наприклад, дрібною торгівлею).
Закон стодола 312 року до н. е. рекомендував вибирати сенаторів з числа кращих людей. За фактом, списки сенаторів, які складалися кожні п’ять років, не мали між собою помітних відмінностей. Склад сенату представляв собою своєрідну довічну самопополняющуюся колегію. Спочатку склад сенату був виключно патриціанським. Однак згодом плебеї також були допущені в сенат.
До Сулли (82-79 роки до н. Е.) В складі сенату було триста чоловік. Сулла наказав збільшити його склад до шестисот чоловік. Цезар (49-44 роки до н. Е.) Вирішив довести склад сенату до дев’ятисот осіб.
Процедуру роботи сенату можна охарактеризувати наступним чином. Як правило, сенат скликався консулом (або диктатором), який виступав його головою. Претор також мав право на скликання сенату, однак тільки у справах меншого значення. У засіданні сенату могли брати участь і магістрати, які на той момент були при посаді. Вони мали можливість виступати, але не голосувати.
За загальним правилом, засідання сенату проходили в публічній формі, але могли відбуватися і в закритому форматі. В останньому випадку рішення сенату називалися SENATUS CONSULTUM TACITUM (мовчазними). Магістрат, який скликав сенат, пояснював суть справи, по якому він звертався до сенату (RELATIO), після чого починалося обговорення. Головуючий згідно зі списком запрошував сенаторів для висловлювання їх позиції.
Голосування було або поіменним, або способом розбіжності, (присутні сенатори розходилися в різні боки – “голосування ногами”). Рішення сенату називалися SENATUS CONSULTA і отримували свою назву згідно імені консула, який головував в зборах сенату.
Як правило, постанови сенату оформлялися в письмовій формі. Вони заносилися в спеціальну книгу і передавалися в храм Церери на зберігання плебейським еділам. Згодом постанови віддавали в архіви державного казначейства (AERARIUM) при храмі Сатурна.
Набір правомочностей сенату в галузі управління відрізнявся великою різноманітністю і широтою. Сенату належала адміністративна влада за часів так званих “междуцарствий”. Якщо з певних причин з вибором консула виникала проблема, то сенат призначав зі свого складу междуцаря (INTERREX) на термін до п’яти днів. Через кожні п’ять днів призначався новий междуцарь до тих пір, поки не вибирався новий консул.
Під час війни або внутрішніх заворушень від сенату залежало призначення диктатора. Сенат складав і стверджував бюджет витрат і доходів, здійснював управління державним майном, розпоряджаючись відібраними в інших народів землями.
Сенат завідував і питаннями культу, встановлюючи нові релігійні гри і святкування. Він керував закордонними справами і політикою. Сенату належала провідна роль у вирішенні питань оголошення війни і укладення миру. Він справляв ратифікацію мирних договорів.
В рамках системи управління збройними силами держави сенат:
– приймав рішення про початок набору і умови його проведення;
– розподіляв театри військових дій між окремими полководцями;
– виробляв фінансування армії в періоди воєн;
– контролював хід військових операцій, видаючи полководцям вказівки про певний використанні війська;
– дозволяв полководцю залишитися на посаді понад установлений строк;
– присуджував полководцю тріумф;
– дозволяв питання про виплату викупу за військовополонених.
Сенат був своєрідний перманентно діючий генеральний штаб римського воєнізованого держави. На час війни практично всі державні справи і потреби населення сенат підпорядковував поточним військовим запитам.
Сенатори мали почесними правами: носили золоте кільце, червоні чоботи і тогу з великою пурпурової облямівкою. При появі сенаторів на вулицях і площах Риму перед ними все розступалися.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)