Промови Цицерона
Слід зазначити час консульства Цицерона (63 р. До н. е..), Коли він викрив змову Катіліни. До цього періоду відносяться його промови проти Катіліни. Катіліна був членом сенату, він походив зі знатного патриціанського роду. Змова Катіліни дозрів в ході передвиборної боротьби 64 р. До н. е. е. за консульську влада (між Катилиной і Цицероном). Катіліна залучив на свою сторону велике число прихильників з різних верств суспільства, висунувши основним своїм гаслом програмна вимога “про скасування старих боргів”. Політична програма Катіліни носила невизначений характер і зводилася до наміру захопити владу. Цицерон, будучи консулом, скликав екстрене засідання сенату, на якому був присутній і Катіліна. Тут він виголосив свою першу промову “проти Катіліни”. Ця промова була дуже ефектна, побудована за всіма правилами ораторського мистецтва і мала великий успіх. Цицерон у вельми похмурих фарбах змалював дії змовників і особистість глави змови, назвавши його “ворогом батьківщини” і додавши багато ганебних епітетів. Основною тезою промови була вимога до Катіліни – покинути Рим, що той і здійснив після цього засідання сенату. Цицерон в наступні дні виголосив перед народом і перед сенатом ще три мови “проти Катіліни”. Всі чотири промови були їм видані. Разом з тим, незважаючи на успіх промов, що викрили змову, Цицерон, після того як закінчився термін його консульських повноважень, був змушений піти у вигнання, побоюючись нараставшего невдоволення стратою без суду прихильників Катіліни.
Чотирнадцять промов Цицерона спрямовані проти Марка Антонія, який після вбивства Цезаря (44 р. До н. е..) Претендував на роль його наступника. У цих промовах, що одержали назву “Філіппіки”, так як за своїм духом вони нагадували промови Демосфена проти македонського царя Філіппа, Цицерон закликає сенат відстояти свободу республіки проти тирана. Коли цезаріанци (Антоній, Октавіан і Лепід) утворили другий тріумвірат, а сенат виявився не здатний до опору, Цицерон, внесений за наполяганням Антонія в проскріпціонние списки (списки осіб, оголошених поза законом), був убитий. Речі Цицерона наповнені різнобічним змістом і відрізняються високою майстерністю. І судові, і політичні промови проголошують високі моральні принципи, засуджуючи користолюбство, неуцтво і жорстокість. Зразком мови, що виходить за рамки звичних для римлян промов на форумі, є мова “На захист поета Архія” (62 р. До н. е..). Відстоюючи право Архія вважатися римським громадянином, Цицерон розвиває думку про те, що поезія є не тільки благородним мистецтвом, а й важливим для суспільства засобом, що впливає на думки і почуття громадян. Саме в цій промові оратор викладає свої погляди на мистецтво і поезію. Значний інтерес представляють і твори Цицерона з теорії красномовства: “Оратор” (про досконалість стилю), “Про оратора” (система освіти оратора) і “Брут”, де викладається історія римського красномовства. Цицерон говорить про завдання оратора, про необхідність вибору відповідного стилю, вимагає повноти вираження думки, достатку виразних засобів. Завдання, які стоять перед оратором, Цицерон сформулював таким чином: “Красномовним оратором буде такою, мова якого як на суді, так і в раді буде здатна переконувати, тішити, захоплювати. Перше випливає з необхідності, друге служить задоволенню, третє веде до перемоги, бо в ньому найбільше коштів до того, щоб виграти справу. А скільки завдань у оратора, стільки є і пологів красномовства: точний, щоб переконувати, помірний, щоб тішити, потужний, щоб захоплювати, – і в ньому щось полягає вся сила оратора “(Оратор, 21, 69; пров. М. Гаспарова ). Найбільш відповідальним моментом Цицерон вважав само проголошення промови перед присутніх народом. Літературна мова промов і творів Цицерона представляє щось середнє між двома основними напрямками в риториці: азианизмом (пишним квітчастим стилем) і аттікізм (простим сухим стилем). З плином часу Цицерон все більш схилявся до суворого і помірного типу красномовства. Велике значення він надавав ритму мови, чергуванню коротких і довгих складів, благозвучності клаузул (кінцівок) окремих періодів мови. Цицерон був кращим майстром політичної промови в Римі. Він досконало володів ораторськими художніми засобами, що підсилюють патетичний характер мовлення: промовляти вигуками (О tempora! Про mores! – О часи, о звичаї!), Риторичними питаннями (“До яких пір, Катіліна, ти будеш зловживати нашим терпінням?”), Зверненнями до богів (О di immortales! – О безсмертні боги!), фіктивними промовами, що вкладаються в уста алегоричних персонажів (наприклад, в першій промові проти Катіліни він говорить від імені батьківщини), метафорами (зухвалість Катіліни він уподібнює ривкам неприборканої коня) і т. п. Усі твори Цицерона відрізняються прекрасною стилістичної обробкою. Цілком справедливо за Цицероном визнається заслуга створення римської класичної прози, нормалізованого латинської мови.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)