Закономірності та принципи виховання в педагогіці
Ефективність виховного процесу залежить від того, наскільки добре володіє педагог знаннями про закономірності і принципи виховання і вміє їх застосувати в щоденній практиці.
Педагогічні закономірності виховання в педагогіці – це відображення об’єктивної реальності виховного процесу, що має стійкі, повторювані значущі загальні властивості в певних обставинах.
Можливо виділити такі виховні закономірності:
- Виховний процес здійснюється виключно на основі активності дитини та її взаємодії з навколишнім середовищем; То, чим наповнена навчальна і розвиваюча діяльність, визначається актуальними індивідуальних потреб конкретної дитини на поточний момент розвитку його психіки і умінь; Зусилля дитини і педагога в спільному навчальному процесі знаходяться в прямо пропорційній залежності; Якісний розвиток дитини можливо при реалізації його права на вільне вираження почуттів і відносини в умовах доброзичливості і безпеки; Кожен епізод виховної діяльності повинен супроводжуватися або закінчуватися проживанням дитиною ситуації успіху, підтримуваної педагогом.
Перераховані закономірності відображають сучасні вимоги до методів, інструментів і змістом виховного та навчального процесів. Тут ви швидко закономірності базуються основні принципи виховання.
Принципи виховання – це основні положення, які є керівництвом для педагога у виховному і навчальному процесах.
Перерахуємо вимоги, яким повинні відповідати принципи виховання:
- Обов’язковість. Дана вимога диктує необхідність повною мірою і в обов’язковому порядку впроваджувати принципи виховання в професійну діяльність; Комплексність. Тут ми говоримо про те, що на всіх етапах виховної діяльності повинні застосовуватися всі принципи одночасно; Рівнозначність. Ця вимога перегукується з попереднім. Не існує більш важливих або менш важливих принципів виховання: вони все обов’язкові до реалізації в рівному обсязі і з рівною мірою уваги, що виключить порушення виховного процесу.
Принципи виховання
Безліч сучасних досліджень ясно свідчить про надзвичайну важливість врахування індивідуальних характеристик і можливостей дитини.
Персоніфікація – це виховання з опорою на особистісні якості: вже наявні установки, переваги, ціннісні орієнтири, “працюють” мотиватори діяльності, спрямованість розвитку особистості дитини.
Принцип персоніфікації передбачає, що педагог:
- Знаходиться в процесі постійного вивчення індивідуальних особливостей темпераменту, рис характеру, поглядів, звичок своїх підопічних; Вміє розпізнати реальний рівень сформованості у дитини образу мислення, мотивів, інтересів, установок, ставлення до життя і праці; Регулярно привертає кожного з підопічних до виховної діяльності, відповідної поточним можливостям дитини, але ускладнюється в процесі виховання, що забезпечить необхідний прогрес у розвитку особистості; Своєчасно виявляє й усуває чинники, які є перешкодою для досягнення цілей; змінює тактику виховання відповідно до нових умов; Здійснює максимальну опору на активність власної особистості; Створює поєднання виховання підопічних і самовиховання особистості; Сприяє розвитку самостійності, ініціативи, творчої складової своїх вихованців.
Зазначені заходи дають можливість уникнути грубого спрощення вікового і індивідуального підходів, дозволяють педагогу бачити глибше розвиток процесів.
Індивідуальних рис, які повинен враховувати педагог, безліч; особливо ми виділимо такі як сприйняття, мислення, темперамент, пам’ять, мова, характер, воля.
Природовідповідність
Загальновідомим фактом є те, що істотне значення для розвитку людини відіграють спадкові фактори. Взагалі це є основоположним принципом педагогіки та носить назву принципу природовідповідності.
Загалом даний принцип відображає ставлення до кожної людини як елементу природи, передбачає взяття за основу природних сил індивідуума і створення сприятливого фону для їх розвитку. Істотний період часу принцип природовідповідності в педагогіці незаслужено ігнорувався. Сучасні моделі виховного та навчального процесів повертаються до цього принципу, що дає можливість для педагогів точно розуміти можливості учнів. Застосування принципу природовідповідності нівелює протиріччя однакових програм, створених з умовою рівності всіх учнів.
Культуровідповідність
Принцип культуровідповідності в педагогіці – це облік у виховній і освітній діяльності зовнішніх умов, в яких перебуває людина, а також культури суспільства в цілому.
Останнє є базою розвитку нового покоління людей. Ступінь розвитку культури суспільства формує певні вимоги для виховання інтелігентних і освічених людей. Необхідно відзначити, що можлива ситуація, коли принцип природовідповідності і принцип культуровідповідності вступають в суперечність один з одним: в такому випадку потрібно протидіяти впливу помилкового освіти і культури. Людина є носієм культурно-історичних цінностей, і в процесі життєдіяльності повинен “вбирати” і розвивати ці цінності, створювати нові культурні реалії. Тобто по суті людина є центр культури, а сама культура – творіння людини.
Гуманізація
Результатом гуманістичного виховання повинно стати забезпечення всебічного розвитку особистості, засноване на гуманному способі взаємодії всіх учасників педагогічного процесу. Гармонія розвиненої особистості виражається в рівновазі самості і соціумной і передбачає зміни в раціональної та емоційної сферах. Власне, досягнення цієї гармонії і є мета гуманістичного виховання.
Диференційований підхід має на увазі облік вікових і індивідуальних особливостей людини.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)