Принцип і види наочності в педагогіці
Принцип в педагогіці – це основне положення теорій, навчань, світогляду, науки, внутрішнє людське переконання, яке визначає його ставлення до реальності, поведінкові норми і норми діяльності.
Його основою служать вже вивчені закономірності. Причому принципи логічно не виводяться із законів. Закономірності розглядаються в якості теоретичної бази і формулювання принципів навчання, основних правил педагогічної практики.
Педагогічні принципи засновані на базі педагогічних закономірностей і законів.
Педагогічні принципи приймають за базові ідеї, дотримання яких дозволяє найбільш ефективно досягати цілей і вирішувати поставлені завдання.
Значення принципу наочності в педагогіці
Принцип наочності – це головне організуючий положення всього цілісного процесу педагогічного впливу і навчання.
Коменським було сформульовано золоте правило дидактики, де говорилося про залучення всіх органів почуттів для навчання.
Щоб пізнавати навколишню дійсність, людина використовує всі органи чуття в різному ступені. Принцип наочності говорить про формування у дітей понять і уявлень, на яких грунтуються всі чуттєві сприйняття явищ і предметів. Емоційний діапазон і пропускна здатність наявних органів почуттів у кожної людини індивідуальні.
Через орган слуху проходить близько 1000 умовних одиниць інформації за певний проміжок часу, орган дотику – 10000, Орган зору – 100000. Значить, близько 80%
інформації про навколишній світ сприймається посредствам зорового апарату.
Принцип наочності ставиться на перше місце. Ще Костянтин Ушинський звернув на це увагу під час педагогічної діяльності. Він говорив про те, що при більшій кількості задіяних органів почуттів сприйняття проходить швидше, а інформація міцно закріплюється в пам’яті. Це пояснюється тісним зв’язком людських органів почуттів.
Наочність для педагогічного процесу базується на законах розвитку мислення і пізнання навколишнього світу. Відомо, що ще з ранніх етапів розвитку дитина мислить переважно образами, а не поняттями. Якщо при поясненні матеріалу інформація підкріплена порівняннями, аналогіями конкретних фактів, то засвоєння відбувається набагато швидше.
Наочність в педагогіці – це один з основних принципів в навчанні за Коменським, який грає важливу роль. Застосування ілюстрацій, лабораторно-практичних робіт, демонстрацій, яскравих прикладів сприяють величезній дії на учнів і швидкості засвоєння матеріалу. Наочність може бути застосовна на будь-якому етапі педагогічного процесу.
Види наочності
Наочність поділяють на види по мірі зростання абстрактності:
- Природна, яка включає предмети об’єктивної реальності; Експериментальна, що припускає наявність експериментів чи експериментів; Об’ємна, яка представляється як макетів або фігур; Образотворча, представлена у вигляді картин, малюнків, фотографій; Звукообразотворча, що включає відео – демонстрування зі звуком; Звукова, що передає інформацію тільки за допомогою аудіо відтворення; Символічна і графічна, де використовуються карти, схеми, графіки, формули;
Внутрішня, яка створюється за допомогою учительській мови.
При використанні наочності слід пам’ятати про почуття міри. Спільне застосування картинок, зображень з безпосередньою творчою діяльністю дітей дають високі результати при навчанні. Педагоги дотримуються принципу варіативності, який необхідний для розмежування образів явищ або предметів в свідомості дитини.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)