Особистість дитини як суб’єкт і об’єкт виховання

Виховання – це процес становлення особистості в соціумі. Воно має свою мету і свідомо контролюється старшими людьми. Допомагає налагодити відносини дітей з навколишнім світом.

Дитина як суб’єкт виховання

Суб’єкт виховання – це індивід, який прагне до самовдосконалення. Він володіє стабільною системою мотивів, може усвідомлено оцінювати власні вчинки.

Суб’єкт в педагогіці – це людина, яка є дійовою особою. Він знаходиться на шляху до свого становлення, проявляє себе в актах власної творчої діяльності. Його дії показують те, ким він є і ідентифікують його як особистість.

Особистість як суб’єкт і об’єкт виховання реалізується в суспільстві через різні обставини і умов. Ці поняття не можна плутати, вони мають значні відмінності. Об’єкт виховання – це дитина, яка задовольняється тим, що має. Досвід і знання отримані в більш ранніх ситуаціях цілком його задовольняють. У нього немає мети виходити за рамки реалізованих здібностей.

Поняття об’єкта виховання

Об’єкт і суб’єкт виховання – поняття полярні. Помилка викладачів в тому, що вони знаходять в учня тільки об’єкт виховання, що категорично неправильно. Вони роблять висновки про працездатність і талант дитини тільки виходячи з його успіхів у навчанні та активності на уроках. Проблема в тому, що це не справжній образ, а тільки уявний ідеал старанного школяра.

Ця проблема спонукала в країнах заходу поява рухів антіпедагогов. Основною їх метою є захист дітей від будь-яких виховних дій. Їх філософія будується на дружбу між учнем і викладачем, а не на строго виховних засадах. Антіпедагогі впевнені, що учень сам знає, що йому необхідно, відбувається повне заперечення його, як об’єкта виховання. Вони твердять, що захищають права тих, хто не є суб’єктом виховання або, кого не вважають таким.

В Австралії діє антипедагогічні асоціація під назвою “Дружба з дітьми”. Незважаючи на позитивний настрій найменування, вся їх діяльність визнана сумнівною.

На думку організації “Дружба з дітьми”, виховання означає примус до чогось без шансу на самореалізацію. Педагогами нашої місцевості ближче ідея виховання, як однієї з форм взаємозв’язку і спільної роботи. В процесі виховання відбувається ідентифікація людини в соціумі.

Формування юної особистості вимагає постійного вдосконалення існуючої педагогічної та виховної системи. Не варто забувати, що не буває єдиного методу виховання, кожна індивідуальність вимагає особливого підходу.

Неможливо підійти до питання виховання дитини без опори на наукові дані. Теорія психології створює надійний базис для успішного процесу розвитку. Продумані і обгрунтовані наукою методи виключають можливість маніпулятивного впливу дорослого на дитину в ході процесу виховання.

Суб’єкт і об’єкт виховання реалізуються в процесі навчання. Гуманістичний підхід полягає у втіленні поняття про дитину як про суб’єкта. Важливо враховувати особисту активність індивіда, яка формує виховний процес як такий. При цьому, дитина сама може вибирати ступеня прояву своєї діяльності, робити власні висновки.

Ідеальною системою педагогічного процесу є можливість вчителя контролювати діяльність малюка. Цей варіант повністю виключає маніпуляцію і підпорядкування, він реалізується шляхом організації роботи, для надання дитині можливості здійснювати самостійні дії і приймати рішення.

Призначення виховання

Націлене на зміну психологічних рис особистості. Ця взаємодія, викликане аналізом педагогом подій, ситуацій або умов. В основу покладено вирішення гуманітарних завдань.

Вихованням називають процес розкриття особистості, акцентування уваги на людській культурі. Воно розвиває в дитині можливість бачити краще крізь призму власної думки. Головною метою гуманітарних завдань є формування моральності. Особистість, в рамках гуманістичного виховання, це ефективна сила, головна мета якої виховати цілісну утворену особистість, що володіє сукупністю властивостей, необхідних для життя в соціумі:

    Доброта Відповідальність Діловитість Вихованість Порядність та ін.

Успішна робота педагога полягає у вихованні ряду найважливіших процесів в дитині: самовираження, самопізнання, самовизначення, самореалізації, самоствердження і саморегуляції.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Особистість дитини як суб’єкт і об’єкт виховання