Провідні чинники розвитку особистості: спадковість, середовище, виховання
Поняття і види факторів, що впливають на розвиток особистості
Фактор – причина, рушійна сила процесу або явища.
Фактори, що впливають на розвиток особистості людини прийнято поділяти на:
- Біологічні – спадковість Соціальні – середовище і виховання Внутрішні – особиста активність людини, яка породжується інтересами, протиріччями і іншими мотивами, спрямованим на самовиховання і діяльність в суспільстві. Зовнішні – до них відносяться соціальна і природне середовище, тобто розуміється як виховання в широкому сенсі.
Таким чином, на розвиток особистості впливає сукупність різноманітних факторів, кожен з яких індивідуальний за своїм змістом.
Біологічний фактор: спадковість
Спадковість – біологічне властивість організму передавати від батьків до дітей певні особливості і якості.
Основними носіями спадковості є гени. Саме спадковість обумовлює те спільне, що робить людину людиною, і в той же час відрізняє людей між собою.
У спадщину можуть передаватися:
- Видові ознаки людини, як представника свого роду Фізичні особливості властиві людині в залежності від раси, статі, національності і т. д. Фізіологічні особливості (обмін речовин, артеріальний тиск, резус-фактор і т. д.) Будова нервової системи і її особливості Аномалії організму Схильність до ряду захворювань, що мають спадковий характер
Спадковість необхідно відрізняти від вроджених особливостей людини, які пов’язані зі змінами генотипу, що стався в результаті несприятливих життєвих умов.
Одним з найважливіших питань, що стосуються розвитку особистості є питання спадковості готових здібностей до певного виду діяльності або ж успадковуються тільки задатки. Тобто, що успадковується здатності або задатки? В даний час встановлено, що успадковуються тільки задатки.
Задатки – анатомо-фізіологічні особливості організму людини, які є передумовами розвитку у нього здібностей.
За своєю суттю, задатки забезпечують схильність до заняття тією чи іншою діяльністю.
Прийнято розрізняти два види задатків:
- Загальнолюдські – притаманні конкретно людського вигляду (будова мозку, нервової системи і т. д.). Індивідуальні – притаманні певній людині (розумова працездатність, будова аналізаторів, кори головного мозку, окремих органів і т. д.)
Здібності – це індивідуальні особливості особистості людини, які є суб’єктивними умовами успішності здійснення різних видів діяльності
Здібності відображаються швидкістю, глибиною і міцністю оволодіння певними прийомами і способами діяльності.
Вищий рівень розвитку здібностей – це геніальність і талант
Здібності є прижиттєвими утвореннями, які формуються протягом всієї життєдіяльності людини. Необхідно розуміти, що успадковуються тільки задатки, які людина вже в процесі виховання і навчання розвиває чи ні.
Таким чином, задатки є індивідуально-природною основний здібностей. Однак вони недостатні для повноцінного розвитку здібностей. Необхідна присутність відповідних зовнішніх умов і адекватної самостійної діяльності.
Нерозвиненість певних здібностей, не говорить про те, що у особистості немає для цього задатків, це може говорити про те, що мало було направлено сил і старань на їх розвиток.
В даний час основна увага з боку сучасної педагогіки, спрямоване на виявлення у людини, в першу чергу, спеціальних задатків.
Спеціальні задатки – задатки до конкретного виду діяльності.
В якості спеціальних задатків можна назвати музичні, художні, лінгвістичні, спортивні і т. д.
У процесі дослідження спеціальних задатків, було встановлено, що люди, які ними володіють, досягають високих результатів і просуваються швидкими темпами в певних видах діяльності.
Спеціальні задатки можуть проявлятися у людини, як в дитинстві, так і в дорослому віці, важливим фактором їх прояви є створення необхідних умов.
Таким чином, спеціальні задатки успадковуються з покоління в покоління. Прикладом тому можуть бути сім’ї музикантів, акторів, художників і т. п.
Соціальні фактори: середовище і виховання
Середовище – навколишнє людини дійсність, в умовах якої відбувається його становлення і розвиток.
Природне середовище надає опосередкований вплив на розвиток людини (руйнівний або соціальне) через клімат, радіаційний фон, стихійні лиха і т. Д.
Соціальне середовище ділиться на макросередовище і мікросередовище.
Під макросередовищем розуміється все суспільство в цілому, соціальна і державна система, економічні, політичні, ідеологічні, морально-правові умови життя.
Мікросередовище – це безпосереднє оточення людини (сім’я, студентська група, співробітники на роботі і т. д.).
В основному на людину безпосередньо впливає мікросередовище, тому що людина знаходиться в ній набагато частіше, і вона значно ближче до його особистості.
Соціальне середовище є важливим фактором розвитку людини. Оскільки тільки в суспільстві він може бути сформований як особистість.
Виховання – це цілеспрямований процес передачі досвіду підростаючому поколінню.
Процес виховання може бути як спеціально організованим (в рамках освітніх установ і організацій), так і стихійним в процесі життєдіяльності людини.
Виховання є одним з найважливіших факторів розвитку особистості. Виховуючи сфокусований процес, він може регулювати спадковість і мікросередовище.
Навчання здійснюється через навчальні заклади. Особистість учня і його розвиток є метою і результатом роботи педагога. Його робота спрямована на виявлення здібностей і талантів, розвиток відповідно до індивідуальних особливостей учня, його здібностями і задатками. Виховання і навчання ефективні тільки тоді, коли вони випереджають розвиток.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)