Теорія виховання в громадянського суспільстві
Поняття “громадянське виховання” і “громадянське суспільство” невіддільні одна від одної. Причому другий термін своїм корінням сягає в епоху античності. Стародавні філософи вважали, що громадянське суспільство взаємопов’язане з політичним життям країни. Бути членом політики в той час означало бути членом країни а, значить, зобов’язаним жити і працювати за його законами і без нанесення шкоди іншим громадянам.
Історичні аспекти громадянського виховання
Глибоко розглядав історичні аспекти громадянського виховання Аристотель. Вчений прямо пов’язував виконання цивільних обов’язків з людської моральністю і вихованням. Він так само, як і Плутарх, вважав, що держава повинна займатися вихованням ряду чеснот, основними з яких були мужність, розсудливість і відповідальність.
Практично всі положення про громадянське виховання давньогрецьких філософів підтримували філософи Нового часу. Ось, наприклад, Д. Локк використовував поняття “громадянське суспільство” і “держава” як замінюють і доповнюють один одного. Він стверджував, що людина зобов’язана проживати за природними законами і законами своєї держави.
У зарубіжній педагогіці найбільший внесок в розвиток теорії громадянського виховання привніс німецький педагог Г. Кершенштейнер, який відзначив необхідність цілеспрямованого формування у дітей громадянськості. Одночасно з цим опорою громадянського виховання, за його словами, має бути трудове виховання.
У російській державі біля витоків громадянського виховання був радянський педагог В. А. Сухомлинський. Однак цілеспрямоване вивчення “граждановедческіх дисциплін” в країні почалося з 1990 року, з часів початку викладання “суспільствознавства”. Завданням цього курсу було формування громадянських якостей особистості школяра, а також підготовка до його самовизначення в існуючих умовах через становлення моральної, політичної і правової культури.
У сучасному світі проблема громадянського виховання має особливе значення для держави і суспільства в цілому. Сьогодні перед вченими, які досліджують процес громадянського виховання, стоять нові завдання. При їх з’ясуванні слід виходити з позитивного досвіду, теоретичних положень, застосування інноваційних технологій, соціальних характеристик сучасного підростаючого покоління.
Показники громадянського виховання
Головним показником виховання людини є громадянськість, під якою розуміється інтегративну якість особистості з таких елементів: світогляд, поведінку, оцінка і культура. Регулярне відстеження рівня громадянської вихованості учнів представляє важливу складову педагогічного процесу, яка дає інформацію про реалізацію виховних цілей для подальшого програмування і регулювання виховання.
Чималу роль у громадянському вихованні має вчитель. Переконаний один молодого покоління, інтелігентний гуманіст-інтелігент, відданий Вітчизні, цінитель вітчизняної культури: далеко не весь список характеристик, які повинен мати кожен педагог. Виховуючи громадян своєї батьківщини, наставник, перш за все, повинен і сам бути таким.
Цивільні якості досить широко проявляються в додатковій освіті (різноманітні краєзнавчі та патріотичні гуртки). Власне громадянські якості в учнів виявляються і при самоврядуванні. Основною умовою ефективності громадянського виховання виступає системність проведення заходів в даній області.
Основи громадянського виховання
Виховання – це процес регулярного і цілеспрямованого впливу на людину, його духовне і фізичне формування з метою підготовки до виробничої, соціальної та культурної життєдіяльності.
Ефективну діяльність по громадянському вихованню обумовлюють спільні зусилля сім’ї, школи і державних органів. Держава покликана підтримувати і забезпечувати дотримання прав людей, стежити за виконанням законів, без яких життєдіяльність громадянського суспільства немислима.
Людина, вихована в дусі громадянськості – це самостійна особистість, яка здатна без сторонньої допомоги піддавати аналізу різні дії і має свою точку зору.
Виховання громадянськості реалізується в процесі всього життя дитини, але головним засобом виховання є вчення. Тому першорядним умовою успішності громадянського виховання дітей та підлітків стає правильна організація їх процесу навчання. В ході навчання складається повна картина світу, вивчаються закономірності та механізми життєдіяльності суспільства і людини. Система знань, тим часом, відіграє значиму роль у формуванні громадянських переконань учнів та закладає міцну базу громадянського світогляду. З цією метою розробляються цивільні концепції та ідеї, закладені в основу різних дисциплін через програми і навчальні посібники.
Чимале значення в становленні громадянських основ має і принцип народності, який пов’язаний з мовою, культурою, традиціями та народними звичаями. Даний принцип охоплює державні відмінні характеристики і здійснюється через діяльнісної формування підлітків.
Культивування громадянськості в різних видах роботи сприяє її продуктивності. Ключовими видами такої роботи є:
- Пошуково-дослідницька; Екологічна; Правоохоронна; Аудиторні; Гурткова; Краєзнавча; Патріотична; Суспільно-політична діяльність.
Першим початком виховання громадянина є виховання людини-трудівника, важливою якістю якого визнано працьовитість.
У зарубіжній педагогіці особливими напрямами громадянського виховання є політичне, правове і виховання культури міжетнічного спілкування. Але в процесі організації будь-якого заходу, спрямованого на становлення тих чи інших громадянських якостей, слід мати чітку його цілеспрямованість і постановка відповідних цілей. Таким чином, основні завдання в цивільному формуванні особистості представлені в наступному переліку:
- Світоглядна підготовка молодого покоління, визначення сенсу життя, ціннісних відносин; Становлення загальнолюдських норм моралі; Становлення почуття власної гідності і можливості до неупередженої самооцінці і регуляції в поведінці; Виховання працьовитості; Залучення до здорового і правильного способу життя; Залучення підлітків до законів держави, Розкриття неупередженої потреби їх виконання; Залучення учнів і студентів до культури своєї батьківщини і народу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)