Приватне і публічне право
Розглянемо співвідношення приватного і публічного право, встановимо специфіку і місця перетину сфер їх регулювання.
Розвинений правопорядок сучасних держав заснований на існуванні двох видів правового регулювання: приватного і публічного.
Цивільне право найяскравіше показує в своїх правилах приватноправове регулювання з притаманними йому принципами юридичної рівності і самостійності учасників відносин, недоторканності їх майна і приватної власності, свободи договорів і угод, заборони свавільного втручання держави в приватні справи.
В даний час помітно ускладнився майновий оборот, об’єктами якого стали, наприклад, майнові права, зафіксовані в електронній формі. При цьому з’явилася система відносин, які пов’язані зі створенням і використанням різних результатів інтелектуальної роботи винахідників, прав виробників фонограм і т. д.
Зазначені процеси змінили, але не скасували принципи правової системи, яка грунтується на фундаментальному розмежування приватного і публічного права.
Розподіл права на приватне і публічне базується на різниці приватних і публічних інтересів, яка була відзначена ще в римському праві. Зазначалося, що публічне право відноситься до сфери відповідальності Римської держави, а приватне право – до користі окремих осіб. Відповідно можна було б припустити, що приватне право – це частина об’єктивного права, що регулює взаємовідносини приватних осіб, які засновані на їх користь.
При цьому подібне регулювання проводиться переважно за допомогою правил диспозитивного або восполнітельного (субсидіарного), але не імперативного (обов’язкового) характеру. Однак і приватно області присутні імперативні і публічні підходи регламентування суспільних відносин.
У частноправовом регулювання імперативний характер зазвичай мають правила, які визначають правовий статус учасників майнових відносин та правовий режим їх майнових прав, тобто стан (статику) приватноправових відносин. У виняткових випадках імперативний характер мають норми, що визначають правила самого майнового обороту, тобто розвиток (динаміку) подібних відносин.
Таким чином, не всі норми приватного права мають диспозитивную природу. При цьому самі диспозитивні норми також мають загальнообов’язковий характер і в даному сенсі наказують примусові правила поведінки.
Отже, призначення приватного права полягає не в дозволі або виключення втручання держави в приватні справи громадян, а в обмеженні подібного публічного втручання. Це повинно виявлятися у встановленні приватним правом для публічного елемента строгих рамок, форм і обмежень. Як показує історичний досвід, надмірне присутність держави в економіці також стає базою для зловживань представників публічної влади. Однак в деяких випадках взаємодія і взаємовплив приватного і публічного права є необхідним.
Приватне право побудоване на принципах координації та узгодження діяльності юридично рівних учасників регламентованих відносин, які реалізують власні приватні інтереси. Тому приватне право являє собою систему їх децентралізованого регулювання, великою мірою – саморегулювання.
Публічне право засноване на принципі субординації і підпорядкування нерівноправних суб’єктів, функціонування яких обумовлено реалізацією державних і громадських публічних інтересів. Тому воно являє собою систему централізованого регулювання для відповідних відносин.
Слід зазначити, що юридичне оформлення відносин, наприклад в сфері державного управління, не може бути побудовано на принципах самостійності і свободи їх учасників, оскільки ці відносини за самим своїм характером потребують централізованому впливі і ієрархічної підпорядкованості всіх суб’єктів.
Навпаки, економічні відносини ринкового товарообміну на увазі надання їх учасникам максимальної свободи дій, що стимулює їх підприємливість і ініціативність. Навіть при самій нагальну потребу в публічних обмеженнях (наприклад, в умовах воєнного часу), сфера приватного права ніколи не усувається в повному обсязі. Це пояснюється тим, що неможливо усунути приватний інтерес і пов’язані з ним товарообмін і товарне господарство.
Таким чином, з об’єктивних причин приватне право формує ядро будь-якого правопорядку, який заснований на ринковій організації господарства.
Публічне і приватне право в сучасних розвинених правових системах функціонують як дві самостійні гілки правового регулювання, два різних типи правового впливу на систему суспільних відносин.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)