Цивільне право як система юридичних норм
Визначимо цивільне право як систему юридичних норм.
Цивільне право включає систему юридичних норм і виражені в них принципи (початку).
Відповідно до принципу диспозитивності в сферу цивільного права також включають обов’язкові правила, які формуються на основі договорів та інших угод суб’єктів, а також правила, які містяться в звичаях ділового обороту і виробляються в судовій практиці.
Цивільно-правові норми – це система загальних правил поведінки, що поширюються на невизначене коло осіб і забезпечуються силою держави. При цьому державне забезпечення даних загальних правил не обмежується лише громадянською відповідальністю, а виражається переважно в заходи забезпечення повної реалізації громадянських прав через систему юридичних гарантій та судовий захист.
У цивільному праві є всі види юридичних норм, які існують в українському праві, в тому числі регулятивні, охоронні, що забороняють, зобов’язують.
У цивільному праві управомочівающіе норми є основою цивільних прав і відрізняються домінуючим значенням. Вони володіють найбільшою питомою вагою в порівнянні з іншими різновидами норм. Тому громадянське право часто відносять до категорії дозволительного права.
Величезне значення в системі цивільного права має поділ юридичних норм на диспозитивні та імперативні.
Всі юридичні норми мають офіційним і державно-обов’язковим характером, відповідно вони мають імперативний характер. Однак ступінь їх державної обов’язковості передбачає різний рівень. З цієї позиції велике значення в системі цивільного права має наявність або відсутність залежності їх дії від думки суб’єктів (що виражено переважно в договорах і односторонніх угодах).
Імперативна норма – це положення, виражене в категоричних розпорядженнях і чинне незалежно від уподобань суб’єктів права.
Однак для системи цивільного права властиві і диспозитивні норми. Вони являють собою норми, що діють лише остільки, оскільки суб’єкти не зафіксували своєю угодою інших умов своєї поведінки. Подібні моменти зазвичай передбачаються в тексті норми виразом: “… якщо в договорі не передбачено інше”. Ці норми також називають восполнітельнимі, так як вони заповнюють прогалини, за якими відсутні домовленості між сторонами договору.
Наявність великої кількості диспозитивних норм і їх груп є характерною особливістю громадянського права, що відповідає його основним засадам і принципу диспозитивності.
В системі цивільного права має велике значення розподіл юридичних норм згідно з їх функцій на: регулятивні та охоронні. Цей поділ в повній мірі відображає два напрямки впливу права на суспільне життя: регулятивне і охоронне.