Проблема комерційного і “підприємницького” права
Встановимо зміст проблеми комерційного і підприємницького права.
В українській правовій практиці ніколи не виділяли самостійне комерційне (торгове) право, так як для цього були відсутні історичні та соціально-політичні причини.
Особливістю державно-політичного устрою України завжди була відсутність серйозної станової автономії (як і приватноправових традицій).
Дореволюційний проект Цивільного уложення також був заснований на принципі єдності приватного (цивільного) права. Отже, ніяких історичних коренів для відновлення або визнання особливого комерційного (торгового) права не існує, оскільки приватне право в Україні і Росії і до Жовтневої революції було представлено тільки цивільним регулюванням.
Однак вказані обставини ніяк не заважає створенню та використанню окремих спеціальних правових норм, які регулюють відносини професійних підприємців (комерсантів) в комерційному середовищі з урахуванням їх відомої специфіки в порівнянні з іншими відносинами, які регулюються цивільним (приватним) правом.
Підприємці в умовах ринку є незалежними приватними власниками, діють виключно для реалізації своїх приватних інтересів через самостійні та ініціативні дії на свій ризик і під свою майнову відповідальність. Відповідно, правове оформлення їх дій може бути тільки приватноправових.
Однак, розвинена підприємницька (комерційна) діяльність в будь-якому випадку передбачає публічно-правовий контроль і набір необхідних обмежень. Вони в певній мірі звужують приватноправові свободи підприємців, але не скасовують їх зовсім і не змінюють їх юридичної сутності.
Особливості підприємницьких відносин не змінюють природи комерційного права як приватного і не скасовують дію загальних принципів і підходів приватного регулювання. З цієї причини комерційне право являє собою сукупність загальних і спеціальних норм цивільного (приватного) права, які регулюють відносини між особами, які здійснюють підприємницьку діяльність або з їх участю. Комерційне право не прагне до самостійності у вигляді галузі права, оскільки є складовим елементом громадянського (приватного) регулювання.
Таким чином, в вітчизняному правопорядку торгове (комерційне) право потрібно розглядати як підгалузь (складову частину) громадянського, яка не є самостійною правовою галуззю і не входить в загальну систему приватного регулювання.
Іншим чином виглядає ситуація з підприємницьким (господарським) правом. Господарський правовий підхід принципово заперечує поділ регулювання на публічне та приватне.
У сучасних творах Німеччини господарське право зазвичай розглядають як особливу приватне право професійного господарства, яке входить в загальну систему приватного регулювання, або є частиною торгового, тобто в будь-якому випадку визнається різновидом приватного права.
У зв’язку з цим у вітчизняному правознавстві робилися спроби відновлення старої господарсько-правової ідеї в новій якості самостійного підприємницького права.
Однак підприємницьке право все одно розглядається як особлива галузь права, в якій публічно-правові та приватно-правові інститути перетворюються в приватно-публічні правові засоби. Але тепер це відбувається вже не у всіх економічних відносинах, а тільки в підприємницьких.
Подібна трансформація неминуче призводить до переважання публічно-правових елементів над приватноправовими і тим самим до нового одержавлення економіки. Отже, концепція самостійного підприємницького правопорядку в умовах ринкового господарства є небажаною.
Однак це зовсім не виключає, а передбачає певне публічно-правове (державне) регулювання економіки в встановлених законодавством межах і формах. При цьому слід враховувати, що підприємницька діяльність за своєю природою передбачає чільну роль не публічно-правових, а приватноправових елементів.
Підприємницький оборот може успішно функціонувати і розвиватися лише в складі цивільного (приватного) права.
Іншим чином йде справа з вивченням відповідної дисципліни (навчального курсу), яка присвячена комплексному правовому регулюванню підприємницької діяльності. Подібний курс цілком може включати як приватно-правові, так і публічно-правові інститути, які об’єднані в навчальних цілях.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)