Міжнародне право: визначення
Міжнародне право – це сфера законодавства, в якій одним з учасників правовідносин виступає іноземний суб’єкт. Така область регулювання була створена для можливості законного досягнення компромісів з метою підтримки правопорядку між державами. Мирне співіснування країн можливо контролювати тільки шляхом реалізації міжнародних правових норм.
Предмет даної галузі права – відносини в різних сферах життя суспільства, які не є компетенцією конкретного держави, а також виходять за межі кордонів його території. Метою міжнародної системи регулювання є забезпечення добровільного і взаємовигідного досягнення угод між країнами світу.
Сутність міжнародного права
Відмітна особливість цієї галузі права в тому, що вона практично виключає вірогідність примусу для суб’єктів правовідносин. Примус – виняткова міра, яка може реалізовуватися, тільки якщо є необхідність забезпечення міжнародної безпеки.
Сутність цієї сфери права в наступному:
– Міжнародне право покликане, в першу чергу, регулювати взаємовідносини між державами;
– Норми правовідносин базуються на основі досягнення компромісів країнами;
– Міжнародна правова система має функції забезпечення координації, комунікації, охорони і регулювання відносин;
– Крім взаємовідносин країн, нормами міжнародного права контролюються відносини також з приватними і юридичними особами;
– Роль міжнародного права – стабілізація взаємин між іноземними суб’єктами.
Міжнародне право – відособлена від інших сфер система, яка не входить до переліку галузей внутрішньодержавного законодавства.
Принципи міжнародних правових відносин
Всі принципи забезпечення міжнародних правовідносин виникли шляхом домовленостей. Вони покликані забезпечувати стабілізацію відносин між країнами і фіксувати зміни в практиці. Принципи міжнародної правової системи наступні:
– Принцип суверенітету кожної країни означає, що всі держави рівні юридично. Держави повинні поважати правові повноваження, незалежність і недоторканність один одного.
– Принцип відсутності методів застосування сили означає заборону на будь-які військові дії, а також будь-які злочини проти миру в усьому світі.
– Принцип недоторканності кордонів означає визнання території іншої країни і відмова від зазіхань на неї.
– Принцип цілісності територій означає заборону силового впливу на політичну чи іншу незалежність іншої держави.
– Принцип вирішення розбіжностей мирними способами означає, що в будь-якій конфліктній ситуації необхідно шукати компромісні рішення. Це досягається за допомогою переговорів, консультацій і посередництва між країнами. Якщо ситуація критична, то спір передається на дозвіл в міжнародний арбітраж.
– Принцип відсутності втручання у внутрішні справи держав. На практиці цей принцип часто викликає спірні моменти. З розвитком співробітництва між країнами збільшується і число питань, що стосуються світової спільноти.
– Принцип поваги прав людини означає, що країни зобов’язуються дотримуватися права і свободи кожного незалежно від його громадянства.
– Принцип самовизначення націй означає, що кожен народ має право сам вибирати шлях свого розвитку.
– Принцип сумлінності означає, що держави повинні виконувати свої зобов’язання, які виникають після підписання міжнародних угод.
– Принцип взаємного співробітництва – принцип, який об’єднує воєдино всю систему міжнародного права. Без співпраці держав неможлива реалізація всіх інших принципів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)