Космічне право

Міжнародне космічне право – звід законів, що визначають взаємини між державами, що займаються космічною діяльністю. Витоки цієї галузі права лежать ще в 50-х роках 20-го століття, коли багато народів почали замислюватися про можливість освоєння космічного простору і необхідності його розмежування. Існують кілька міжнародні договори, що стосуються космічного права, актуальність яких зберігається і донині; інші нормативні акти є локальними і диктують, що громадяни окремої держави можуть робити в космосі.

Хто контролює космічне право?

Ключовим органом, контролюючим дотримання міжнародного космічного права, вважається Комітет з мирного використання космічного простору, що входить до складу ООН. Найважливіший принцип космічного права криється в наступному: простір доступним для всіх, хто бажає його використовувати, але жодна країна не може вимагати всепоглинаючого контролю над будь-якої його часткою. Міжнародне космічне право охоплює такі теми, як допомога астронавтам, контроль над озброєнням, регулювання відповідальності країн, об’єкти яких можуть зіткнутися або впасти на Землю.

Космічне право: основи

Як правило, астронавти повинні дотримуватися не тільки міжнародне космічне право, а й внутрішні закони країни, що стосуються космосу. Відповідно до міжнародного права об’єкт, який надійшов у космос, залишається у власності власника на космічному просторі, отже, власник несе за нього відповідальність. Астронавти теж залишаються громадянами своїх країн в космосі і повинні негайно повернутися додому, навіть якщо приземляться в іншій державі.

Так як з’являються нові можливості використання космосу, звід космічних законів потребує доопрацювань і коректив. Космічне право базується на прецедентному праві – закони вказують, як повинні регулюватися ситуації, які можуть статися або вже виникали в космосі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Космічне право