Права людини – міра його волі
Вчені пропонують, наприклад, всі права умовно розділити на три групи.
У першу включають права, які найкраще позначити словом “огороджувальні”: право на життя, на недоторканність особи, житла, на захист честі та репутації, на таємницю кореспонденції та ін. Якщо ви вдуматися, то побачите, що ця група прав, образно кажучи, створює правову фортеця навколо людини, захищає його від будь-якого втручання в приватне життя, в тому числі з боку держави і суспільства. Тому вчені відзначають, що суть і призначення цієї групи прав полягають у тому, що вони забезпечують людині свободу від втручання інших в його приватне життя.
Друга група прав передбачає вільну активність самої людини: право на свободу творчості, право заробляти на життя вільно обраним працею, право на свободу зібрань, право вільно отримувати та поширювати інформацію. Ця група прав може бути реалізована тільки в тому випадку, якщо людина сама активно діє, звичайно не порушуючи законів. Уважно подумавши, ви й самі зможете визначити, що ця група прав забезпечує людині свободу для активних дій.
І третя група прав зобов’язує державу і суспільство піклуватися про людину, створити йому соціальну (суспільну) захищеність: право на охорону здоров’я, на житло, на достатній життєвий рівень та інші права, які прийнято називати соціально-економічними. Їх можна ще визначити так: вони висловлюють свободу людини від поганої, принизливої для людської гідності життя: від безробіття, бездомності, бідності, безпорадності, немічності і т. Д.
Нагадуємо, що всяка класифікація прав людини умовна. Ми познайомили вас з нею тільки для того, щоб вам легше було розібратися у змісті Декларації. Разом з тим спеціально підкреслимо, що права і свободи абсолютно єдині і неподільні – так сказано в спеціальних постановах ООН. Не можна вважати, що якісь права більш “важливі”, а якісь менш “важливі”. Велике історичне значення Декларації в тому і полягає, що вона визначила єдину, цілісну систему природних і невід’ємних прав і свобод людини.
Завершується Декларація статтею, в якій чітко сказано про відповідальність громадянина перед суспільством (див. Статтю 29).
Це дуже важлива заява, без якого Декларація втратила б сенс, не була б правовим документом, бо пропала б необхідний зв’язок між правами і обов’язками людини. Цей зв’язок давно відкрита людством. Потрібно твердо усвідомити: якщо ви маєте природні, невід’ємні права, то і кожен інший людина наділена такими ж правами. Тому кожен з нас повинен визнавати і поважати права і свободи інших людей, завжди поступати у відповідності до вимог “моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві” (див. Статтю 29). Отже, ми несемо відповідальність за свободу іншої людини.
А на закінчення відзначимо, що Загальна декларація прав людини – це загальнолюдський ідеал (зразок) права, до якого повинні прагнути всі народи і всі держави.
Багато ідей Декларації знайшли відображення в конституціях демократичних країн світу, в тому числі і в Конституції Росії. У нашій країні в даний час активно йде процес створення нових законів. Всі ці документи повинні орієнтуватися на ідеї Декларації.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)