Послуги в торговому праві
Класифікаційна схема видів послуг, яка сьогодні широко застосовується у міжнародній торгівлі, що грунтується на класифікації Всесвітньої торгової організації (СОТ) для переговорів про лібералізацію бар’єрів у торгівлі послугами, статистичного обліку міжнародної торгівлі послугами та обліку їх виробництва (розроблена в ході Уругвайського раунду). Поряд з класифікаційної схемою СОТ використовуються класифікатори Міжнародного валютного фонду, в яких торгівля послугами оцінюється за розмірами платежів та надходжень, що входять в платіжний баланс країни, класифікаційна схема Світового банку та ін
Послуги можна поділити за різними критеріями. З точки зору міжнародного обміну, їх можна розділити на дві групи: неторговані, тобто послуги, які споживаються резидентами в тій країні, де були зроблені, і торгуються, тобто послуги, що вироблені резидентами однієї країни, а споживаються резидентами іншої.
Класифікатор послуг ВТО включає близько 160 узагальнених видів послуг, які поділені на 12 розділів:
1. Ділові послуги (професійні, комп’ютерні, науково-дослідні тощо) – 46 груп.
2. Комунікаційні послуги (поштові, кур’єрські, телекомунікаційні, аудіовізуальні) – 25 груп.
3. Будівельні та інжинірингові послуги – 5 груп.
4. Дистриб’юторські послуги – 5 груп.
5. Освіта – 5 груп.
6. Фінансові послуги, включаючи страхування, – 17 груп.
7. Послуги з захисту навколишнього середовища – 4 групи.
8. Послуги з охорони здоров’я і охорони здоров’я – 4 групи.
9. Туризм – 4 групи.
10. Спорт – 5 груп.
11. Транспортні послуги – 33 групи.
12. Інші.
В якості головного класифікаційної ознаки використовується ділове призначення послуги, що може бути використано для торговельних переговорів і підготовки конкретних пропозицій та переліків поступок у сфері послуг.
У ГАТС передбачені чотири основних способи надання послуг:
– транскордонна поставка;
– споживання за кордоном;
– комерційна присутність;
– переміщення фізичних осіб.
Вони відрізняються один від одного наступними ознаками:
1) за місцем знаходження постачальника і споживача послуг в момент надання послуги;
2) за громадянства або місця реєстрації осіб, які споживають або надають послуги.
Дані критерії наводяться в інструкції по статистиці міжнародної торгівлі послугами”, яке розроблено шістьма міжнародними організаціями (Статистична комісія ООН, ЄЕК ООН, ОЕСР, МВФ, ЮНКТАД, СОТ).
Прогрес інформаційних технологій і розвиток телекомунікаційних мереж кардинально впливають на обсяг транскордонної торгівлі, роблять окремі способи надання послуг взаємозамінними. Очікується більш широкий доступ на ринки в країнах, що входять до СОТ та кандидатів на вступ в цю організацію. Зростають можливості для транскордонного надання послуг. За допомогою сучасних засобів можна знизити залежність від комерційної присутності (третій спосіб) або переміщення фізичних осіб (четвертий спосіб), замінивши їх транскордонною торгівлею. З будь-якою інформацією, яку можна записати у цифровій формі, можна працювати на відстані, а оперативні технології мережі Інтернет відкривають можливості для інтерактивного зв’язку. Експортери послуг все частіше використовують транскордонну торгівлю для внутрішньофірмового надання послуг, електронний зв’язок з клієнтами, стратегічними партнерами або (в разі комерційного присутності) штаб-квартирами, незалежно від фактичного способу надання послуг.
Транскордонна торгівля займає важливе місце у постачанні поштових, медичних, туристичних та інших видів послуг. Однак в області транспортних послуг діють жорсткі обмеження.
Споживання за кордоном характеризується переміщенням споживача на територію виробника послуги. Це суттєвий спосіб експорту послуг, серед яких виділяються медичні, туристичні, транспортні та навчальні. Найбільш важливу роль грають поїздки окремих споживачів на експортні ринки в якості туристів і підготовка студентів або керівних працівників за кордоном. Продаж послуг іноземним фірмам, що працюють на національних ринках – різновид цього способу постачання послуг і є для постачальників послуг багатьох країн ефективним методом розвитку експорту послуг шляхом їх надання іноземним фірмам, які знаходяться на національній території цих країн.
Комерційна присутність – досить поширений спосіб надання послуг, пов’язаний з залученням іноземних інвестицій та створенням іноземних фірм або їх філій, які продають послуги в країні присутності. Режим іноземних інвестицій у багатьох країнах обмежує доступ іноземним комерційним структурам до багатьох галузях виробництва послуг. Існують обмеження, пов’язані з наданням національного режиму в цій області. Близько 70-80% зобов’язань у сфері комерційної присутності мають обмежений характер. Це стосується фінансових послуг (84%), комунікаційних послуг (91 %). Згідно з експертними оцінками в 1995 р. світовий обсяг продажів товарів і послуг, вироблених 280 тис. зарубіжних філій ТНК, склав 7 трлн доларів США.
Згідно з домовленостями ГАТС переміщення фізичних осіб і їх присутність, пов’язане з наданням послуг на закордонному ринку праці, повинні бути обмеженими у часі і мати на меті надання послуг. Фізичні особи можуть надавати послуги самостійно або в процесі роботи на іноземній фірмі (в якості фахівців в рамках внутрішньофірмового переміщення персоналу), або на основі контрактів на надання послуг, підписаних з зарубіжної або національною компанією.
Багато країн в цілях економічного розвитку і розширення доступу до світових інтелектуальних ресурсів зацікавлені у в’їзді висококваліфікованих кадрів. В даний час сформувався глобальний ринок кваліфікованої робочої сили. Зобов’язання в рамках ГАТС про допущення міжфірмових переміщень (наприклад, керівників, керуючих або висококваліфікованих фахівців) наочно показують, що рух фізичних осіб тісно пов’язане з рухом капіталу.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)