Дистриб’юторські послуги: визначення

Дистриб’юторські послуги – це система посередницьких і маркетингових послуг, які надаються в процесі придбання обладнання та секретів виробництва, а також включають в себе установку обладнання, навчання та інформування користувачів.

Основну частину всесвітньої торгівлі складають торгові підприємства, які займаються перепродажем товарів. Відмінною особливістю такої фірми є те, що вона укладає контракти за свій рахунок і від свого імені, як з продавцями, так і з покупцями. Але це не звичайні покупці і продавці. Продавці (експортери), найчастіше, укладають з торговельними компаніями контракти на тривалі взаємини. Такі угоди включають в себе перелік прав і обов’язків обох сторін.

Дистриб’юторський договір на надання послуг містить:

    Номенклатуру продукції, що реалізовується; Територіальні межі угод; Взаємні зобов’язання за річними результатами продажу товарів; Умови реалізації продукції на ринку.

Зобов’язання торгових фірм

Дистриб’юторські послуги включають деякі зобов’язання:

    З’ясування кон’юнктури ринку та інформування компанії-продавця; Створення сприятливого іміджу експортера і рекламування товарів; Створення і забезпечення роботи складів запасів продукції; Здійснення розробки заходів післяпродажного сервісу і доопрацювання товарів; Розробка ефективно діючої мережі збуту, з продавцями-дилерами, субдилерами і регіональними дистриб’юторами; Сервіс і технічне обслуговування після продажу продукції на всіх етапах збуту.

Контроль з боку продавців

Експортери (продавці) регулярно контролюють рівень складських запасів на всіх етапах реалізації продукції. Тому важливо, щоб на складі завжди присутній залишок запасів, що дозволяє своєчасно насичувати ринок, оптимально регулюючи збут. У той же час, при перенасичення складів слід негайно виявити причини затоварення і вжити відповідних заходів щодо зниження рівня запасів.

Крім того, продавці ретельно контролюють вартість реалізації товарів на ринку і стежить за фінансовою стороною справи, намагаючись вжити належних заходів до стабілізації дистриб’ютора, якщо порушені поставлені умови. В такому випадку продавці бояться ризику зниження обсягів продукції, що поставляється ними продукції і падіння їх ефективності.

У зв’язку з цим дистриб’юторські фірми, які здійснюють за певними угодами збут продукції на поставлених ринках, з комерційного боку повинні сприйматися не як кінцеві покупці товару, а як посередники.

Самостійність дистриб’юторів

Дистриб’юторську самостійність по відношенню до експортера характеризує кілька факторів:

    Дистриб’ютор від свого імені та за свій рахунок виступає на ринку, а виконання зобов’язань перед експортером ніяк не залежить від виконання покупцем (імпортером) зобов’язань перед торговим представником. Дистриб’ютори не несуть фінансових ризиків по псування, втрати, втрати товарів, які вони придбали у продавця. Дистриб’ютор може надавати покупцям позики і кредити і при цьому бере під свою відповідальність усі ризики, якими супроводжується цей процес. Дистриб’юторські фірми мають повне право по товарах, які закуповуються у експортера, встановлювати ціни, призначати знижки, визначати рядки реалізації та інше.

Чіткість – ключовий момент зобов’язань з посередниками. Наприклад, без підстав часто дистриб’юторів зараховують до агентам. Природно, це призводить до непорозумінь і неприємностей, які пов’язані з певною відповідальністю дій агента. Тому, якщо не проводити чіткої лінії між роботою агента і дистриб’ютора, то може статися, що з однієї і тієї ж дистриб’юторської фірмою супровідник продукції працює одноразово з декількома видами договорів: дистриб’юторський договір на надання послуг, договір купівлі-продажу, комісії та консигнації.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Дистриб’юторські послуги: визначення