Поняття “техніка” в філософії
Що таке “філософія техніки” як наука? Відповідь на це питання може бути вирішене двояким чином:
– По-перше, через визначення об’єкта філософії техніки, т. Е. Розглянувши, що являє собою сама техніка у філософському осмисленні;
– По-друге, через визначення предмета даної дисципліни, т. Е. Усвідомивши, що особливого вивчає філософія в порівнянні з іншими дисциплінами, що досліджують техніку [9, с. 230].
Почнемо з поняття “техніка”. Це слово ми часто вживаємо в повсякденному лексиці. Будь-яка людина легко вкаже на різного роду технічні пристрої, що оточують нас у повсякденному житті: автомашина, комп’ютер, телефон, телевізор, пилосос і т. Д. У повсякденній свідомості техніка співвідноситься насамперед з конкретними виробами, предметами технічної діяльності людини, з матеріальними результатами його технічних зусиль і роздумів. Це занадто вузьке трактування даного феномена. Тим часом питання про сутність техніки є центральним у проблематиці філософії техніки, оскільки, перш ніж міркувати про щось, ми повинні точно визначити це “щось”. “Зрозуміти, значить виразити в понятті”, – вказував ще Г. Гегель.
Звернення до філософської літератури теоретичного та довідкового характеру відразу переконує нас в тому, що зміст поняття “техніка” багатозначне і різноманітно. Це пов’язано як з молодістю самої філософії техніки, а отже, ще недостатньою розробленістю її категоріального апарату, так і зі складністю і багатоплановістю явища, яке стоїть за цим терміном.
Розглянемо основні підходи до визначення змісту і суті поняття “техніка”.
1. Найчастіше техніка розуміється як знаряддя, засіб праці, спрямоване на забезпечення життя людини. Так, сучасний словник з філософії дає наступне визначення: “Техніка (від грец. Techne – мистецтво, майстерність, уміння) – система штучних органів і засобів людської діяльності, призначених для її полегшення і підвищення ефективності, застосовуваних для здійснення процесу виробництва та обслуговування безпосередніх потреб суспільства “[8, с. 78].
2. Відповідно до другого підходу техніка – це не тільки знаряддя праці, а й всі створені людиною матеріальні предмети. Техніка розуміється як сукупність артефактів, створюваних і використовуваних методами інженерної діяльності. Латинське слово “артефактум” буквально означає “штучно зроблений”. Таким чином, поняттям “техніка” охоплюються всі результати технічної діяльності. Таке визначення підкреслює її штучний характер, те, що вона на відміну від природних явищ і процесів створюється людиною, а не є природним утворенням. Вже німецький вчений Людвіг Нуаре у своїй роботі “Знаряддя і його значення в історичному розвитку людства” (1880) доводив, що без артефактів (творів праці) не було б можливо ні виникнення мови, ні саме становлення людини розумної. Згідно розділяється їм класифікації артефактів вони включають знаряддя, начиння і зброю. Л. Нуаре вважав, що в знарядді отримує втілення принцип творчості, в той час як начиння служить збереженню життя, а зброя є руйнівник [1, с. 7].
Таким чином, під технікою розуміються всі “штучні створення людини, за допомогою яких він перетворює дійсність, приводячи її у відповідність зі своїми постійно зростаючими потребами” [1, с. 5].
3. Наступна трактування поняття “техніка” пов’язана з етимологією цього терміна. Як уже зазначалося, давньогрецьке слово “техне” означало мистецтво, майстерність, уміння. Можна згадати про концепцію “техне” у Платона і Аристотеля, про мистецтво виробництва речей в роботах філософів-просвітителів та ін. Згідно з їх уявленнями, техніка – це вміння, навички, мистецтво володіння чим-небудь, здатність творчо перетворювати дійсність. Це особлива діяльність, заснована на практичному досвіді та майстерності, мистецтво розуму і рук або, як стверджував П. К. Енгельмейстер: “Техніка є реальне творчість: Наука, Мистецтво і Етика ставлять їй завдання, а вона їх виконує на ділі” [1, с. 45].
У звичайній мові ми використовуємо такі словосполучення, як техніка мовлення, техніка спілкування, техніка танцю, техніка водіння і т. П.
4. Відповідно до четвертого підходу, техніка є специфічно інженерний спосіб використання сил і енергій природи. У даному випадку під технікою розуміється, по-перше, “всяке систематичне знання, експериментально або теоретично обгрунтоване і втілене у виробничих процесах, машинах та організації праці”; по-друге, “застосування пізнаних законів природи в цілеспрямованому зміні дійсності” [2, с. 376]. Простіше кажучи, техніка є практичне використання результатів сучасного природознавства, особливе ставлення до світу, до природи як до джерела речовини та енергії, споживаних людиною.
5. Схожою з вищеназваної є трактування техніки як перетворення природи. X. Ортега-і-Гассет у своїй роботі “Роздуми про техніку” вказує, що техніка – це “практичні дії, які змінюють або перетворюють природу заради задоволення потреб людини” [4, с. 36]. Фундаментальна особливість техніки – вивільнення сукупного людського часу: “Техніка – це головним чином зусилля заради заощадження зусиль” [4, с. 12]. В результаті технічних дій виникає те, чого досі в природі не було. На противагу адаптації до середовища, яка характерна для відношення тварини до природи, людина завдяки тех-
4. ніку пристосовує середовище до себе. Техніка – це дії, що не обмежуються задоволенням людських потреб, дії надлишкові, спрямовані на винахід чогось, на створення нового середовища.
Близька до позиції X. Ортега-і-Гассета концепція німецького професора Ханса Блюменберга. Її вихідним пунктом є ідея про те, що з біологічної точки зору людина – істота непристосована, відкрите, що потребує тому, щоб вижити і жити у виробництві штучного світу артефактів. Це виробництво (незалежно від того, чи є воно матеріальним чи духовним) завжди символічно. Завдяки створенню символічного світу людина заміщає далекий йому світ світом штучним, а відношення людини до дійсності завжди є опосередкованим, виборчим і грунтується на метафоризації світу. Інстинктивні реакції, характерні для тварини, заміщаються в людини орієнтованою дією, що припускає мету, символ, вербальне вираження і розуміння. Неважко помітити близькість ідей Блюменберга про біологічної недостатності й незахищеності людини, про культурно-символічний характер діяльності людини, що відшкодовує і компенсує його біолого-антропологічну обмеженість, з ідеями філософської антропології А. Гелена [3, с. 69-92].
Думка Блюменберга про опосередкований характер ставлення людини до дійсності дуже істотна для філософії техніки. Саме вона пояснює різноманіття форм дійсності і світів, в яких живе сучасна людина, неоднозначність правил, що регулюють її життя, метафоричність розуміння нею світу і самого себе.
6. Досить широко в теоретичній літературі представлений підхід, з точки зору якого техніка в сучасному світі невіддільна від широко розуміється технології. Технологія в широкому сенсі – це сукупність принципів, що утворюють свого роду “техносферу”. Технологія стає технічної суперсистемой, яка визначає розвиток і формування всіх інших технічних систем і виробів, а також технічних знань і наук. Витоки даного підходу можна угледіти, зокрема, в роботі О. Шпенглера “Людина і техніка”. У ній він визначає техніку як “тактику всього життя”. Тому щоб зрозуміти сутність техніки, не треба піддаватися спокусі бачити її мета тільки у створенні машин та інструментів, т. Е. Не можна техніку розуміти чисто інструментально. Говорячи про техніку, слід мати на увазі не створення “інструментів-речей”, а тільки “спосіб поводження з ними”, не зброя, а боротьбу. У більш широкому контексті техніка – лише елемент цілого (суспільства, культури), “сторона діяльності, яка бореться одухотвореними життя”, поряд з економікою, війною, політикою [12, с. 457, 458].
7. Найбільший німецький філософ XX в. М. Хайдеггер розглядав техніку як самостійний світ, автономну реальність, як спосіб існування сучасної людини. Світ техніки протистоїть всьому живому – природі, людині, мистецтва, мови і т. Д., Разом з тим нерозривно пов’язаний з ними. Техніка несе із собою і виражає в собі нове відношення людини до світу, новий спосіб розкриття буття. У цьому техніка споріднена мистецтву і сполучена з щирим пізнанням. Подібно мистецтву, техніка – творчість, воплощающееся у творі, а оскільки всяке твір виводить з неявного у відкритість, техніка відноситься до тієї ж області, в якій збувається істина. Однак сучасна техніка пов’язана із забуттям буття і його відкритості. У цьому джерело тієї загрози, яку несе з собою техніка. Вона формує певний спосіб буття, ставлення людини до світу, який пов’язаний з перетворенням буття в суще, творчості – в видобувне виробництво, твори – в постав, із забуттям істини буття – його таємниці.
8. У концепції К. Ясперса техніка постає як панування людини над природою, здійснюване за допомогою самої природи. Він підкреслює цілеспрямований характер застосування техніки. “Техніка виникає, коли для досягнення мети вводяться проміжні засоби. Безпосередня діяльність, подібно подиху, руху, прийняттю їжі,
7. ще не є технікою. Лише в тому випадку, якщо ці процеси відбуваються невірно і для того, щоб виконувати їх правильно, кажуть про техніку дихання і т. П. “[14, с. 117].
Німецький доктор філософії Хайнрік Бек також звертає увагу на діючу сторону техніки: “Тільки застосування пізнаних законів природи в цілеспрямованому зміні дійсності засновує техніку” [2, с. 182]. Відмінність техніки від мистецтва, яке також перетворює природу (з метою розкриття глибинної сутності дійсності), – в її утилітарної мети. Технічне дія завжди виконується з метою задоволення насущних потреб людини і людства як матеріальних, так і духовних, хоча у міру розвитку техніки окремі технічні дії можуть дуже далеко відстояти від безпосереднього задоволення потреб.
Таким чином, X. Бек (як і більшість філософів техніки) виділяє дві основні ознаки техніки: перетворення природи і задоволення потреб, а також приєднує до них третій – іманентність техніки людині: техніка “проявляється як активна здатність і сила, властива не тільки окремо взятому людині, але йому як громадському, соціальному суті, а в кінцевому рахунку, власне, людству в цілому “[2, с. 182].
Кількість визначень техніки можна було б продовжити. Однак виділимо в них головне: всі вони варіюють то фундаментальне властивість техніки, яке можна було б назвати принципом перетворення. Іншими словами, техніка є те, за допомогою чого людина перетворює природу, самого себе, суспільство.
Узагальнюючи все сказане, можна в якості висновку зазначити, що техніка включає:
– Сукупність технічних пристроїв, артефактів (від найпростіших знарядь до найскладніших технічних систем), використовуваних для перетворення навколишнього середовища;
– Сукупність різних видів технічної діяльності по створенню цих артефактів (від проектування до експлуатації);
– Сукупність навичок, рівень майстерності в реалізації того чи іншого виду діяльності;
– Сукупність технічних знань (не тільки використання, але й саме виробництво науково-технічних знань).
(2 votes, average: 3.50 out of 5)