Home ⇒ 👍Конспекти уроків ⇒ Образ степу в романі й в українській літературній традиції та фольклорі – ТВОРЧІСТЬ Б. ЛЕПКОГО ТА І. ГАСПРИНСЬКОГО

Образ степу в романі й в українській літературній традиції та фольклорі – ТВОРЧІСТЬ Б. ЛЕПКОГО ТА І. ГАСПРИНСЬКОГО

Мета: визначити хронотоп образу степу в романі та його зв’язок з образом степу в українській літературній традиції та фольклорі, поглибити знання учнів про історичний період гетьманування Мазепи; розвивати критичне мислення, уміння працювати з додатковими джерелами інформації, навички аналізу тексту твору; виховувати почуття патріотизму та національної гідності, бажання більше дізнатися про історичне минуле країни та її видатних представників.

Теорія літератури: поняття хронотопу.

Обладнання: портрет Мазепи і Мотрі Кочубей, текст роману “Мотря”.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя. Сьогодні ми визначимо хронотоп образу степу в романі та його зв’язок з образом степу в українській літературній традиції та фольклорі, поглибимо знання про історичний період гетьманування Мазепи. Сподіваємося, що цей урок стане уроком виховання патріотизму.

ІII. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Літературний диктант “Так – ні”

1) Кочубей займав найвище місце біля гетьмана, був генеральним суддею. (Так)

2) Мазепа на сніданок звичайно їв молочну кашу. (Так)

3) Любов Федорівна – мати Мазепи. (Ні)

4) “Мабуть, і на буйній Україні такий розкішний цвіт ще ніколи не цвів. Ріст, погляд великих очей… усмішка, дивна й нерозгадана…” – це портрет княгині Дольської. (Ні)

5) “Хоч полковий та не дуже то пишний був город, ніби велике село. Тільки декілька кращих будинків пишалося на кілька церков”. Мова іде про Миргород. (Так)

6) “Старий я лис, щоб мене можна перехитрити”. Так про себе говорить полтавський полковник Іскра. (Ні)

7) Мазепа був гетьманом 21 рік. (Так)

8) Мазепа грав на бандурі, сам склав пісню про згоду. (Так)

9) Кочубеїха в усьому слухалася чоловіка. (Ні)

10) В душі Чуйкевича образ Мотрі зливався з образом України. (Так)

11) Кочубеїха більш за все хотіла видати заміж Мотрю за Мазепу. (Ні)

12) Мазепа був меценатом, будував церкви, жертвував на навчальні заклади. (Так)

2. Перевірка домашнього завдання

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота з поняттям теорії літератури

Хронотоп – взаємозв’язок часових і просторових відносин у художньому творі. Прикмети часу розкриваються в просторі, і простір осмислюється і вимірюється часом. М. Бахтін вважав, що часопросторові визначення в мистецтві та літературі завжди емоційно-ціннісно забарвлені. Вчений розглядав хронотопи:

□ ідилічні,

□ містеріальні,

□ карнавальні,

А також хронотопи:

□ дороги,

□ порогу,

□ замку,

□ вітальні,

□ салону,

□ провінційного міста.

2. Заслуховування повідомлень “Образ степу в українській літературній традиції та українському фольклорі”

Зародження знакових для української літератури степових мотивів і тем починається ще в усній народній творчості. Можна виокремити традиційні і усталені: мотив одвічного “прокляття” степом; поетизація степу як найщирішого втілення землі; степ як поле бою, степ як батьківщина, рідна земля. ці теми і мотиви взаємопов’язані і яскраво виражені в історичних піснях та думах. Хронотоп історичного епосу є реально існуючим, об’єктивно відображений поетичними засобами. У героїчному епосі образ степу переважає. Він є визначним чинником формування менталітету українців-козаків та степовиків.

Степом, який для українця є значно більшим, ніж просто географічне поняття, визначається рідний край, батьківщина, держава. Козацький степ є символом української державності. У цьому випадку географічний ландшафт поєднується з історичною пам’яттю: козаки сприймали степ як свою землю, на якій вони були вільними, тому болісний відчай вчувається в піснях, тематично пов’язаних із зруйнуванням Запорізької Січі. У фольклорі поетизується чисте поле, чистий степ, степ широкий, край веселий і в той же час образ степу тлумачиться як ворог, як одвічне прокляття України, тому що ця територія відбирала життя дорогих людей. Найсміливіші тікали в степ, найхоробріші брали до рук меча.

В історичних піснях степ постає як втілення землі як метафори життя та поля бою. Образ українця як “хлібороба-войовника” (О. Ольжич).

Отже, образ степу як метафори життя (мотив степу-чорнозему, який родить хліб) і символу державництва (степ як поле бою, у якому стверджується право на землю) є головними мотивами усної народної творчості.

Образ степу у “Слові о полку Ігоревім” відкриває дивовижну картину степового буття часів Київської Русі, позначену як прямими акцентами (степ як поле бою, ворожа земля), так і метафорично-образними (степ як земля невідома, міфічна субстанція, ворожа людині).

Образ степу посідає особливе місце в багатьох творах української літератури. Степ – це частина душі українця, його характеру. Степ для українців мав ще одне символічне значення – волі. В українській літературі цей образ, як вияв багатьох символів (вічності, батьківщини) знайшов широке застосування у творах Т. Шевченка, М. Гоголя, Є. Маланюка, О. Довженка, О. Гончара.

Море, поле і степ у поезії Шевченка символізують та втілюють дух козацької вольниці. Там широко, там весело Од краю до краю… Як та воля, що минулась, Дніпр широкий – море, Степ і степ, ревуть пороги, І могили – гори. Там родилась, гарцювала Козацькая воля; Там шляхтою, татарами Засівала поле, Засівала трупом поле, Поки не остило…

У творах Т. Шевченка образ степу вражає ландшафтною конкретикою. Поет гарно знав степове довкілля, що відбилося у його творах у майстерних описах гаїв, байраків, видолинків, річок, ярів, лугів, ланів, полів, ставків, які є важливими формами степової екосистеми і гармонійно співснують: “Тихесенько вітер віє, // Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами // Верби зеленіють…” (“Сон”), “…А кругом // Широколистії тополі, // А там і ліс, і ліс, і поле, // І сині гори за Дніпром…” (“Княжна”).

Образ степу для М. Гоголя – це образ Батьківщини, сильної, могутньої й прекрасної. В описі степу й позначилася гаряча любов Гоголя до рідної землі, віра в її силу й могутність, замилування її красою й безкрайніми просторами. Привільні, безмежні степи допомагають зрозуміти характер запорожців, джерела їхнього героїзму. У такому степу можуть жити тільки мужні люди, гордою, сильною, сміливою, наділеною широтою душі й щедрістю серця. Степ – батьківщина героїв, богатирів-запорожців: “Степ, чим далі, тим ставала прекрасніше. Тоді весь південь, весь простір, що становить нинішню Новоросію, до самого Чорного моря, було зеленою незайманої пустынею… Нічого в природі не могла бути краще. Вся поверхня землі представляється зелено-золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів…”.

Характерною жанровою ознакою романів О. Гончара – “Людина і зброя”, “Таврія”, “Перекоп”, “Тронка”, “Твоя зоря” є звернення до символізації степу. Серед символів степу найповніше представлено роздвоєність поняття “степовий простір” – свій/чужий, степ як сакральний центр, курган як втілення світової вісі.

Ключовим є образ степу у художніх творах М. Коцюбинського (“На крилах пісні”), Ю. Яновського (“Чотири шаблі”), З. Тулуб (“Людолови”), Ю. Мушкетика (“Яса”).

У творах вищезгаданих письменників ми бачимо розлоги описи степу, у той час як Б. Лепкий не дає широкого опису цієї просторової одиниці, а просто називає її. Читач, знайомий з фольклорною та літературною традицією зображення степу легко розгадує ці натяки і має змогу будувати найрізноманітніші асоціації.

3. Слово вчителя

Саме поняття степу у Б. Лепкого несе в собі відчуття волі, непевності і неприборканості. Воно є ознакою політичного безсилля народу. На думку українського літературознавця, перекладача, педагога В. Безушка, “На безмежних степах,.. де не розуміли, що свобода лежить в обмеженні і в обов’язках, де кожний козак, осівши, хотів наслідувати шляхтича, бо це ж був його ідеал в часі мира, – тяжко було взагалі наладнати державне життя”. От і лепківський Мазепа, розглядаючи можливість досягнення самостійності Гетьманщини, доходить висновку: “В тім то й біда, що Господь посадив нас не між горами та між морями, а на велетенському суходолі, на безбережних степах. Куди не скоч, скрізь двері. Нам треба заволодіти степом. Степом назверх і всередині, бо наша душа теж степ. Степ – ворог держави”.

4. Робота з текстом твору

Завдання: З урахуванням отриманої інформації прокоментуйте наступні цитати:

“Козаки певно нарікають на нього (Чуйкевича), але не виявляють того по собі, тягнуться, як струни, видно, військовий народ. як жаль, що не підтримують у ньому вродженого лицарського духа! Без нього не устоїмося в степах. Нашого краю не боронять ні гори, ні море, ні рови, ні башні твердинь, від чого ж тоді, як не від лицарських грудей відіб’ється ворожа навала?”

“Народ, Мотря, стихія,- все одно, що степ і що море. Шумить! У кожного свої турботи, а в народі своє… Поки живеш, шанують тебе, бо ти – цей вітер, що над степом віє…”

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

1. Асоціативний кущ-кросворд

Скласти асоціативний кущ-кросворд до слова степ, враховуючи його символічне значення в українському фольклорі та літературі.

2. Інформаційне гроно

Скласти інформаційне гроно до слова степ, враховуючи його символічне значення в романі Б. Лепкого “Мотря” (степ – душа, ворог держави, стихія, воля, непевність і неприборканість, ознака політичного безсилля народу).

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

□ До цього уроку у мене степ викликав такі асоціації…

□ Після цього уроку у мене степ викликає такі асоціації…

□ У ряду асоціацій до слова степ у мене на першому місці стоїть…

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал уроку за допомогою підручника і конспекту і підготувати запитання для взаємоопитування за темою уроку.

2. Повторити поняття теорії літератури до теми (літературний портрет тощо).

3. Знайти цитати до характеристики образу Мотрі.