Урок позакласного читання. Життя і творчість П. Грабовського. Основні мотиви творчості Грабовського – ЕКСПРЕСІОНІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ В. СТЕФАНИКА
Мета: познайомити учнів з життям та поетичним доробком П. Грабовського; розвивати вміння аналізувати поетичний текст, усне зв’язне мовлення, навички виразного читання; виховувати почуття патріотизму.
Теорія літератури: поглиблення поняття про лірику, “чисте мистецтво”.
Обладнання: портрет П. Грабовського, тексти творів.
Тип уроку: комбінований (урок засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок і практичного їх використання).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Словниковий диктант “уникай повторів”
Поетичний (твір), віршований, ліричний; високий, піднесений; романтичний, чутливий, тонкий, вразливий.
IІI. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Слово вчителя. Ми вже дізналися про те, у яких складних умовах розвивалася українська культура. Але сухі факти не хвилюють серця. Коли ж починаєш вивчати реальну людську долю, дізнаєшся про страждання людської душі, винної тільки в палкій любові до батьківщини, все сприймається зовсім по-іншому. Саме про таку трагічну долю українського патріота піде мова на сьогоднішньому уроці – про долю Павла Грабовського.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя
На меморіальній дошці однієї з вулиць Харкова можна прочитати: “Тут у 1879-1882 рр. учився видатний український поет, революційний демократ Павло Грабовський”. Цю дошку на честь П. А. Грабовського відкрили у 1958 році за адресою вулиця Семінарська, 46 на будівлі, у якій у різні часи були Духовна семінарія, Школа червоних старшин, Харківське авіаційно-технічне училище. Нині будівля належить Харківському апеляційному адміністративному суду.
Отже, на уроці ми дізнаємося про одного з тих, ким пишається Харківщина,- Павла Грабовського.
Якщо бути гранично лаконічним, то розповідь про життєвий шлях поета виглядає приблизно такий.
Місце народження: с. Пушкарне на Харківщині.
Народився в сім’ї паламаря. Вчився в Охтирській бурсі (18741879) та Харківській духовній семінарії. За зв’язки з харківським гуртком організації “Чорний переділ” і поширення забороненої літератури у 1882 р. був заарештований і виключений із семінарії. До квітня 1885 р. проживав під наглядом у с. Пушкарне. Після зняття нагляду переїхав до Харкова, де працював коректором газети. З листопада 1885 р. перебуває на військовій службі – спочатку на Харківщині, потім був переведений до Туркестанського військового округу, де розкривається його участь у народницькому русі. На початку 1888 р. був засуджений на п’ятирічне заслання до Сибіру, де почав писати вірші. Після третього арешту з серпня 1889 по березень 1892 році перебуває в Іркутській губернській в’язниці. Листувався з І. Франком, надсилав свої твори в галицькі часописи, перекладав Пушкіна і Гете. З кінця 1893 до кінця 1896 р. перебував у засланні в Вілюйську та населених пунктах Вілюйського округу. Перекладав твори з 25 літератур світу. З 1899 по 1902 р. проживав у Якутську, Іркутську, Тобольську. Помер у 1902 році, був похований у Сибіру.
Оце й є ті самі голі факти. Але наше завдання – зрозуміти глибинні мотиви вчинків Грабовського, тому що це розуміння допоможе осягнути світ емоцій і думок його віршів.
2. Дослідницька робота в групах
Створення психологічного портрету П. Грабовського на основі цитат з його творів та листів, висловлювань про нього літературознавців.
“Якою людиною був поет?”
Методичний коментар. Кожна група отримує свій набір цитат, які розкривають якусь одну грань його особистості. Після дослідницької роботи представники групи зачитують свої. Робиться узагальнення, вчитель доповнює і корегує виступи.
Цитати для І групи
□ Павло Грабовський належить до тих майстрів культури, для яких життя стало піснею, пісня – життям, коли творчість гармонійно співзвучна суспільно-політичному кредо автора (Б. Олійник, поет).
□ А все починалося з Харківщини, де народився і змужнів майбутній поет. Українська природа, народні традиції, звичаї та обряди, казки та легенди й перекази бабусі Марти непомітно гартували дитячу душу. Ще підлітком Павло відчув кришталеву чистоту моралі сільської людини, котра й “гадки не має тримати камінь за пазухою, ладна поділитися останнім” (П. Гомон, літературознавець).
□ …П. Грабовський найбільше цінував честь, гідність, добро і справедливість. В ім’я цих високих ідеалів поет страждав і мучився в тюрмах та на засланні. Царський уряд жорстоко покарав Грабовського за його почуття людської та національної гідності, за палкий спротив усякому насильству над особистістю. Поет трагічної долі, Грабовський до останніх днів зберіг кришталеву чистоту своєї вразливої душі, світлі помисли, шляхетність (В. Захарова, літературознавець).
Цитати для ІІ групи
□ Ім’я твоє яснітиме в ряді тих наших мучеників, що, наче стяг бойовий, ведуть і нестимуть цілі покоління до боротьби з усілякою самоволею, з усяким гнітом чи то індивідуальним, чи національним! (І. Франко)
□ …тюрма та заслання зв’язали творчість поета, не дали розгорнутися йому до вищих проявів громадянської поезії, але й таким, як був, Грабовський дає зразок коли не найталановитішого по – ета-громадянина в нашому письменстві (С. Єфремов, літературознавець).
□ “Одного б ще бажав – перед смертю побачити Україну. коли б се сталось, то мені, певно, здалось би, що се не дійсність, а казка. Се було б нагородою за довгі літа неволі… А може, не доведеться вже побачити України, як не побачив матері, що вмерла 2 роки перед сим” (П. Грабовський)
Цитати для ІІІ групи
□ Чим би я не був, як би на що не споглядав, а в мені завжди жив перш над усе українець; прихильність до рідного слова та люду перевершила все інше… Ми мусимо бути європейцями на грунті українському” (П. Грабовський).
□ В розмові зі мною Грабовський говорив не раз: “Треба мову українську виводити на широкий шлях. Це дурниця, ніби нею не можна висловлювати наших тонких і складних переживань та думок. Цілком можливо”. М. Рклицький, товариш по засланню. Засланець, з молоду одірваний од рідної землі, серед якутських тундр і снігів Грабовський зумів викохати таку велику любов до рідного краю і народу, до якої навіть у нашому письменстві не зразу добереш аналогію (Сергій Єфремов, літературознавець).
□ …без українщини мені просто смерть (П. Грабовський).
3. Знайомство з лірикою Грабовського
Повідомлення учня про життя та творчість П. Грабовського в засланні (збірки “Пролісок”, “З півночі”, “Кобза”)
Твердий, як криця, у своїх переконаннях, ніколи нікого не виказав на допитах, завжди дотримувався даного слова, не примушував на себе чекати, любив пожартувати, був надзвичайно працездатний.
У далекій іркутській тюрмі написав чимало віршів та згрупував їх у збірку під назвою “Пролісок”. це була його улюблена квітка, яка уособлювала стійкість, у неї Грабовський учився не боятись негоди, не хилитися, нести в собі любов та гнів. В Іркутській тюрмі П. Грабовський зрозумів, що єдиним його засобом боротьби, який надає смисл життю, є слово. Усе інше – воля, Україна, здоров’я – у нього вже було відібрано. Залишалася робота. як порятунок від самотності й туги, як спосіб буття, як надія, що твій голос почують там, на рідній землі.
У Вілюйську Грабовський підготував збірки своїх оригінальних і перекладних поезій до друку. Вони згодом вийшли у Львові (“Пролісок” (1894), “Твори Івана Сурика” (1894), “З чужого поля” (1895), “З півночі” (1896) та інші.
У поезіях збірки “Пролісок” (1894) вилилася туга за РІДНИМ краєм, за близькими людьми, за тією громадською працею, якій поет віддав увесь свій юнацький запал. Власне, саме з цієї збірки патріотична тема стала провідною у творчості Грабовського і реалізувалася в багатьох творах, джерелами яких були згадки про батьківщину, розмови з ув’язненими українцями, книжки про Україну, її історію. До збірок оригінальної поезії П. Грабовського належать “З Півночі”, “Кобза”. До них увійшли вірші широкого діапазону звучання: посвяти друзям, у яких щире захоплення “справжніми героями”, вірші, адресовані школярам (із рівнем освіти він пов’язував майбутнє України), прекрасні зразки пейзажної лірики, зокрема “Веснянки”.
Роки заслання були надзвичайно важкими, але, незважаючи на несприятливі умови для творчої роботи, на тяжку хворобу легень, П. Грабовський, постійно фізично виснажений, маючи слабке здоров’я, здійснював гідну подиву перекладацьку діяльність. Він творець цілої антології світової поезії українською мовою. У його доробку твори Байрона, Гейне, Бодлера, Верлена, Лонгфелло, Петері, Е. По, Шеллі, Ботева, Лермонтова, Пушкіна, Чавчавадзе та ін. (збірка “Хвиля”). Майже двісті поетів різних шкіл, поглядів, уподобань, колосальне багатство художніх прийомів, строфіки, ритміки, стильове розмаїття…
У 1896 році Грабовський переїхав до Якутська, а згодом, знесилений, хворий, назавжди оселяється в Тобольську. У якутську поет укладає збірки “Кобза” (1898 р.), “Пісні України” (1898 р.), “Хвиля” (1899 р.).
Павло Арсенович створив прекрасні зразки оригінальної поезії. І про що б не писав поет, він завжди звертався до рідного краю, рідної пісні. Пісня, пройнята гуманізмом та оптимізмом, глибиною народної мудрості, стала органічною частиною творів поета.
Творчість Грабовського була неперевершеним зразком громадянської лірики.
Громадянські мотиви поезії Грабовського
Слово вчителя. Україна була головною, центральною темою творчості поета. “Крик болю і туги за рідною Україною” – такими словами охарактеризував поезію Павла Грабовського Іван Франко. Відірваний на довгі роки від рідної землі, від рідної культури, Грабовський пам’ятав свій край, уболівав за його долю. “Коли я опинився в іркутській тюрмі з перспективою каторги або вічного поселення в Сибіру,- згадував Грабовський,- тяжкий сум за Україною стис моє серце; вона являлась перед мене в якомусь надзвичайно принадному світлі, панувала моїми думками”. Так стала окреслюватися патріотична тема, яка потім була реалізована в багатьох поезіях Грабовського – віршах збірки “Пролісок”: “До України”, “Україна приснилась мені”, “Народові українському”, “О, яка ж ти сумна, Україно моя”, “До Русі-України”.
Виразне читання підготовленим заздалегідь учнем поезії “До Русі-України”
ДО РУСІ-УКРАЇНИ
Бажав би я, мій рідний краю,
Щоб ти на волю здобувавсь,
Давно сподіваного раю
Від себе власне сподівавсь.
Щоб велич простого народа
Запанувала на Русі,
Щоб чарівна селянська врода
Росла в коханні та красі.
Щоб Русь порізнена устала
З-під віковічного ярма
І квітом повним розцвітала
У згоді з ближніми всіма!
Бесіда з учнями
Вступне слово вчителя. Домінуючим мотивом громадянської лірики П. Грабовського є мотив неволі України. Звертаючись до України у вірші “До Русі-України”, П. Грабовський використовує поетичну форму послання. Надрукований вірш у збірці “Пролісок”, що вийшла за допомогою Франка 1894 року.
Ø Яке найзаповітніше бажання виказує поет у цьому вірші?
Ø Що має на увазі поет, вживаючи словосполучення “давно сподіваний рай”?
Ø Про які форми залежності “простого народа” іде мова в поезії?
Ø Поясніть рядки: “Щоб велич простого народа / Запанувала на Русі”.
Ø В яких рядках змальовано ідеал життя, якого заслуговує народ України?
Ø Чому поет називає вірш “До Русі-України”, але в самому тексті слово “Україна” відсутнє?
Ø Хто, за думкою поета, повинен здобувати волю для України?
Ø Визначте головну думку твору.
Інтимна лірика П. Грабовського.
Вірші: “До Н. К. С.” та “До матері”
Повідомлення учня про стосунки П. Грабовського з Надією Сигидою
Надія Сигида була – молода удова, друг і кохана жінка поета, з якою його зблизила довга етапна дорога до Сибіру. Вона була революціонеркою, людиною великої душі й мужнього серця. З нею поет провів кілька років заслання і підтримував зв’язки аж до її трагічної загибелі. Вплив Сигиди на Грабовського був величезний. Ця жінка стала для нього та інших політичних в’язнів полум’яним символом нескореності. Цій мужній людині письменник присвятив близько 18 поезій. Це вірші “До Н. К. С.”, “Тяжкий завіт”, “До мучениці” (образ коханої жінки в цьому вірші досяг висот біблійної Діви Марії, став уособленням вселюдського страждання: http://greatukrainians. com. ua/print/country/ukraine/728.html. В той час безсилого жадання/ Перед тобою я схилюсь,/ Хресту великого страждання/ Душі твоєї подивлюсь!), “Квітка”. Через усе своє життя і творчість проніс П. Грабовський любов і повагу до Надії. У віршах-присвятах автор називає її “ангелом”, “сестронькою”, “святою та невинною”. Мужність та рішучість – це ті риси, якими повинен володіти борець. Саме Надії Сигиді були властиві ці риси.
Марними виявилися клопотання поета про дозвіл піти на карійську каторгу разом з нею. Не задовольнили і його прохання відбувати заслання замість Надії. Трагічна історія цього великого кохання по-справжньому зворушує.
Зі схвилюванням розповідав Грабовський про трагічну смерть Сигиди і її трьох товаришок – М. Ковалевської, Н. Смирницької, М. Калюжної, що тієї самої ночі померли, прийнявши отруту як протест проти катування Сигиди.
Смерть цієї жінки була великим ударом для Павла Грабовського, але не похитнула його віри в необхідність і справедливість революційної боротьби.
Вірші, присвячені Надії, є поетичним вираженням щирої поваги, любові, ніжності до друга по боротьбі. Самодержавні “косарі” безжалісно скосили “квітку”, вона “поникла під косою, зів’яла ранком на зорі”, та все ж зосталася жива у пам’яті народній. Так у поезії “Квітка” засобами образного слова (метафорами, символікою) Грабовський висловлює почуття незмірної втрати, утверджує безсмертя мужньої жінки-борця.
Виразне читання учнем поезії “До Н. К. С.”
Зранку в холодну могилу
Ти жертвою часу лягла;
Без жалю загублено силу…
А в мене пак гадка жила:
Що повівом навіть не скине
На тебе пануюче зло,
Що смерть над тобою залине
Отрутою повне жало!
Бесіда з учнями
Ø Поясніть, чому Грабовський називає Надію Сигиду “жертвою часу”.
Ø Поясніть, використовуючи цитати з тексту, які сили стали причиною смерті жінки?
Ø Використання яких художніх засобів надає поезії трагічного звучання?
Слово вчителя. Глибоким ліризмом перейнятий вірш “До матері”, страждання якої у зв’язку з арештом сина уявляються йому стократ тяжчими, ніж власні. Адже, крім природного материнського болю за сином, їй доводиться захищати його іще “від людського неправого суду”.
Виразне читання учнем поезії “До матері”
Мамо-голубко! Прийди, подивися.
Сина від мук захисти!
Болі зі споду душі піднялися,
Що вже несила нести.
Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу,
Стогнеш сама у журбі;
Хай я в неволі конаю та плачу,-
Важче незмірно тобі.
Бачити більше тебе я не буду;
Не дорікай, а прости;
Та від людського неправого суду
Сина свого захисти!
Бесіда з учнями
Ø Про який неправий суд згадує поет у вірші?
Ø Намалюйте портрет П. Грабовського-сина.
Естетичне кредо письменника.
Вірш “Я не співець чудовної природи”
Слово вчителя. Творчість Грабовського була неперевершеним зразком громадянської лірики, яка протиставлялася поезіям прихильників “мистецтва для мистецтва”, чиї вірші відвертали увагу ВІД злободенних питань життя, ВІД класової боротьби,- співали “на всякі голоси про райські сни й куточки благодаті…”. Поет переконаний, що “мистецтва для мистецтва” не було, немає І бути не може”, і тільки “життя одне дає реальний зміст І щиро сучасні мотиви твору”. Саме тому він закликав поета бути “проводирем громадським”, оповісником високих ідеалів, вірним слугою народу. Поезія повинна захищати інтереси трудящих, бути засобом “боротьби з світовою неправдою, сміливим голосом за всіх пригноблених та скривджених”.
Мистецтво має зміцнювати в серцях трудящих віру в свої сили, в перемогу над ворогами, в торжество правди та світле майбутнє. “Клич до життя, буди дрімучі сили”,- це поетичне кредо Грабовського. Таким було поетичне кредо поета.
Найяскравіше він проголосив його у вірші “Я не співець чудовної природи”.
Виразне читання учнем вірша “Я не співець чудовної природи”
Я не співець чудовної природи
З холодною байдужістю її;
З ума не йдуть знедолені народи,-
Їм я віддав усі чуття мої.
Серед ясних, золочених просторів
Я бачу люд без житнього шматка.
Блакить. пташки… з-під соловйових хорів,
Мов ніж, вража скрізь стогін мужика.
Нехай кругом розумний лад та втіха,-
Не здужа їх мій мозок осягти,
Бо скільки кривд, бо скільки всюди лиха,
Як хижий звір, братів гризуть брати.
Нехай людці, що до вітхнення вдатні,
Співають нам на всякі голоси
Про райські сни й куточки благодатні,-
Де плачуть, там немає вже краси!
Нехай вони, кохаючись “на лоні”,
Мук забуття вишукують дарма,
Їх не заспать: у серця відгомоні
Озветься світ з турботами всіма!
Бесіда з учнями
□ Що вам відомо про “чисте мистецтво” або “мистецтво для мистецтва”?
□ Представники “мистецтва для мистецтва” оспівували природу без зв’язку ІЗ життям людини-трудівника. Доведіть, що таке оспівування природи з “холодною байдужістю її” Грабовський рішуче засудив віршем “Я не співець чудовної природи”.
□ Де, за думкою поета, можна побачити красу?
□ Знайдіть у вірші рядки, які свідчать про його розуміння необхідності служіння батьківщині.
□ З яким віршем Т. Шевченка перегукується поезія Грабовського?
□ Як Грабовський показує антинародний характер поезії представників чистого мистецтва?
□ Поезію якого спрямування протиставляє Грабовський поезії чистого мистецтва?
Слово вчителя. У поезіях Грабовського можна знайти чимало прекрасних картин природи, які є контрастом до нужденного, підневільного життя трудящих. Це пейзажна лірика “Сон”, “Квітень”, “Вечір”, цикл “Веснянки”. Дослідники неодноразово підкреслювали спорідненість цього циклу з циклом “Веснянки” І. Франка. Переконаємося в цьому під час вивчення творчості І. Франка.
IV. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
“Мозковий штурм”
Доведіть, що П. Грабовський – продовжувач революційних традицій Шевченка в українській літературі.
V. ПІДСУМОК УРОКУ
Рефлексія
□ Найцікавіша частина уроку – це…
□ Найкраще прочитав поезію Грабовського мій однокласник…
□ Найбільше мене вразило в біографії поета…
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати матеріал уроку.
Творче завдання. Минули роки, десятиліття, поки здійснилася найзаповітніша мрія поета – Україна стала вільною і незалежною.
Вірші з якими ми познайомилися на уроці, нагадують нам, сучасникам, якою ціною дісталася країні воля. Що ми повинні зробити, щоб його жертва не була марною? Дайте відповідь на це питання у вигляді усного твору-роздуму.
ДОДАТОК
***
“По окончании Ахтырского духовного училища Грабовский в 1879 г. поступил в Харьковскую духовную семинарию. Занимаясь в семинарии, он принимал активное участие в одном из кружков народнической организации “черный передел”, читал и распространял нелегальную литературу, переписывался с политзаключенными, собирал для них деньги. Его деятельность вызвала подозрение у семинарского начальства. При обыске 1 декабря 1882 г. у 18-летнего студента были найдены письма из Сибири, гектографированная записка на 58 страницах “интеллигенция и народная масса” и лотерейные билеты в пользу политических ссыльных. Грабовский был арестован, а затем выслан как политический преступник на два года под гласный надзор полиции по месту жительства родителей в село Пушкарное. После снятия надзора весной 1885 г. он вернулся в Харьков, поселился в доме Денисова на Семиградской улице и устроился работать корректором в газете “Южный край”. Возобновил связи с народниками, помогал печатать и распространять прокламации и листовки. В 1886 г. Грабовский был вновь арестован. Вначале Изюмская тюрьма, а затем длительное поселение в Восточной Сибири… Здание бывшей духовной семинарии – двухэтажный кирпичный дом, построенный в начале XIX века. В 1958 г. на главном фасаде здания была установлена гранитная мемориальная доска в честь поэта”.
***
“П’ятнадцятирічним хлопцем Грабовський приїздить до Харкова. Для сина простого сільського паламаря семінарія була єдиним шляхом продовжити освіту і, як кажуть, “вийти в люди”. Харків справив на юнака велике враження. Гомінке місто з багатоповерховими будинками, широкими вулицями, університетом, гімназіями, театрами видавалось йому незвичайним, чарівним світом. Різної кваліфікації були вчителі в семінарії, та особливо до смаку припали Грабовському лекції професора словесності, справжнього майстра своєї справи. “Професор словесності,- писав згодом Грабовський,- радив нам читати якомога більше взірців і все гарні речі, а прочитавши – писати про кожну книжку критичний осуд. Се було дуже добре і найбільше впливало на наш розвиток”. Але у семінарській бібліотеці хороших книжок було небагато. Доводилося купувати їх на базарі, позичати в товаришів і знайомих. Згодом у семінаристів зібралася власна книгозбірня, що нараховувала кілька десятків томів. Серед них були твори Некрасова, Гоголя, Салтикова-Щедріна, Шевченка, Квітки-Основ’яненка. У семінарії Грабовський почав захоплюватися революційним рухом. “Мене тягло до всього надзвичайного та романтичного,- згадував він,- мені хотілося прийняти муки за Христа. Згодом заворушились у голові інші думки: мені хотілося вже піти не за Христа, а за народ, і те бажання цілком опанувало мною. Се була якась невідхильна потреба серця, котру відчувала вся російська молодь того часу”. Кар’єра священнослужителя не вабила Грабовського, він мріяв про університет. Але несподівано підкралася біда. Проходячи через приміщення, ректор семінарії побачив юнака, що схилився над якимсь рукописом. Учень відмовився показати його начальству, і розгніваний протоієрей наказав силою відібрати аркуші у неслухняного семінариста. Виявилося, що це лист від політзасланців з Сибіру про деспотизм і сваволю тюремщиків. Юнак переписував його, щоб потім розповсюдити серед харківських студентів. 2 грудня 1882 р. ректор семінарії повідомив поліцейського пристава, що учень 3-го класу Павло Грабовський переховує протиурядові папери. Після поліцейського обшуку 18-річного юнака заарештували, а потім вигнали з семінарії з “вовчим білетом”, який назавжди закривав йому дорогу в будь-який навчальний заклад імперії”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)