Література рідного краю. Володимир Свідзинський. Біографічні відомості про поета, одного з найталановитіших представників високого модернізму, творця міфософічної поезії. Тісний зв’язок поезії з фольклором, міфом, казкові мотиви (“Ти увійшла нечутно, як русалка”). Майстер ліричної мініатюри “У рідній моїй стороні” – ТВОРЧІСТЬ Б. ЛЕПКОГО ТА І. ГАСПРИНСЬКОГО
Мета: познайомити учнів з основними подіями життя і творчості поета, розказати про особливості поезії В. Свідзинського на прикладі вірша “Ти увійшла нечутно, як русалка”, майстерності поета – творця ліричної мініатюри на прикладі поезії “У рідній моїй стороні…”; розвивати навички аналізу поетичного тексту, виразного читання, вдосконалювати зв’язне усне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів, виховувати інтерес до творчості письменника та його особистості.
Теорія літератури: лірична мініатюра, міф, казкові мотиви (повторення).
Обладнання: портрет В. Свідзинського, текст вірша “Ти увійшла нечутно, як русалка” та “У рідній моїй стороні…”.
Тип уроку: комбінований.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ. АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
IІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Слово вчителя
На уроці вивчатиметься творчість поета В. Свідзинського, який не набув популярності ні за життя, ні по смерті, не справив помітного впливу ні на сучасну йому поезію, ні на поезію наступних поколінь. Але цей малознаний поет, життя і творчість якого тісно пов’язана з містом Харковом, поступово розкривається перед читачем, його місце в українській поезії, у нашому естетичному самоусвідомленні взагалі зростає і зростатиме. В. Свідзинський – автор, підгрунтя поетики якого глибоко національне й народне, його мова – образна, світопочування глибоке. Через це його творчість може надати багато хвилюючих моментів читачеві і надасть широкий простір для досліджень літературознавців.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Лекція вчителя
(Лекція занотовується учнями у зручній для них формі – конспект, тези, план).
У цього поета немає могили. Він був із безмежною жорстокістю вбитий разом з іншими репресованими, коли їх перед наступом німців переганяли на Схід із в’язниці у Харкові. Поета 18 жовтня 1941 року під Салтовом (село Непокрите) у сараї енкаведісти спалили живцем. Дивно, але незрозуміле і містичне передчуття своєї смерті від вогню було у віршах поета.
В полум’ї був спервовіку
І в полум’я знову вернуся…
І як те вугілля в горні
В бурхливім горінні зникає,
Так розімчать, розметають
Сонячні вихори в пасма блискучі
Спалене тіло моє…
Співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченко НАН України Елеонора Соловей, автор монографії про унікального поета “Неузнанный гость. Судьба и наследие Владимира Свидзинского”, одна з перших глибоких українських дослідників його творчості, говорить, що “возвращение Свидзинского “растянулось” надолго, потому что вызвало сопротивление чиновников от власти. Поэтому, уничтожив его так преступно ужасно, хотели потом, чтобы все кануло в неизвестность. Вместе с ним и его именем”. Але час все розставив по своїх місцях.
Він, Володимир Свідзинський, і сам, наче провидець, потурбувався про своє повернення. Наче передчуваючи свою загибель, він владнав свої справи: упорядкував надруковані твори у дві великі книги віршів: “Медобір” і ще одну без назви. цю другу книгу він на початку Другої Світової війни незадовго до свого арешту віддав М. Оглобліну. Вже після смерті поета в окупованому Харкові той передав її О. Веретенчикову, який вивіз книгу за кордон. Саме цей рукопис став джерелом публікацій віршів Свідзинського 1947-1956 рр. за кордоном. Далі на основі цих публікацій складалися добірки віршів Свідзинського у виданих в Америці та Західній Європі антологіях “Обірвані струни”, “Модерна українська поезія: 1900-1950”, “Розстріляна муза: Сильвети”, “Розстріляне відродження”.
Перші більш-менш розгорнуті публікації про В. Свідзинського стали можливими на Батьківщині лише через кілька років після реабілітації і то в доволі дозованих формах, а видання його творів окремою книжкою припало на перебудовний 1986 рік.
Микола Бажан так оцінив творчість Свідзинського: “Це – поет неповторний, своєрідний, тонкий. Я маю насолоду від його поезії і думаю, що невдовзі прийде час і на достойне поцінення його творчості критикою і громадськістю” (1973, лист до Андрія Чернишова).
Письменник не помилився: тепер і ми маємо можливість познайомитися з творчістю поета, якого інший письменник – Василь Стус, ставив в один ряд із Гете та Рильке.
Основні дати життя і творчості В. Свідзинського
□ 1885, 8 жовтня – народився в с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії.
□ …- 1899 – навчався в Тиврівському духовному училищі.
□ 1899-1904 – навчався в Подільській духовній семінарії у м. Кам’янці-Подільському.
□ 1908-1913 – навчався в Київському комерційному інституті.
□ 1912 – перша публікація поезії “Давно, давно тебе я жду…” у місячнику “Українська хата”.
□ 1913 – повернувся на Поділля.
□ 1915 – переїхав до Житомира.
□ 1916-1918 – перебував на службі польового контролю армії.
□ 1918-1925 – жив у м. Кам’янець-Подільський. Працював у різних установах літературним редактором, архіваріусом.
□ 1922 – вийшла друком перша збірка “Ліричні поезії”.
□ 1925 жовтень – переїхав до Харкова.
□ 1925-1941 – жив і працював у Харкові літературним редактором, коректором (Місячник “Червоний шлях”, газета “Червона армія”, Техвидав).
□ 1927 – вийшла збірка поезій “Вересень”.
□ 1940 – вийшла остання прижиттєва збірка “Поезії”.
□ 1941, 27 вересня – арешт поета.
□ 1941, 18 жовтня – загибель В. Свідзинського.
□ 1964, 30 березня – реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину.
Коротка характеристика творчості В. Свідзинського
Перший вірш В. Свідзинський надрукував 1912 р. в альманасі українських модерністів “Українська хата”. Перша збірка поета “Ліричні поезії” з’явилася 1922 p., наступна – “Вересень” – вийшла 1927 р. на власний кошт автора. Останньою прижиттєвою стала збірка “Поезії” 1940 р. (за редакцією Юрія Яновського).
Збережена Олексою Веретенченком збірка Свідзинського “Медобір” (вірші 1927-1936 й опубліковані в УРСР 1937-1940 рр.) видана в Мюнхені 1975 року.
У перших збірках Свідзинський схилявся до символізму, у двох останніх – помітні елементи сюрреалізму у поєднанні з доброю класичною формою. У творчості Свідзинський був далекий від актуальної йому сучасності, що й зумовило негативне ставлення офіційної радянської критики до нього. Вона закидала йому перебування “поза часом і простором” і відчуженість його творчості, світовідчування і світогляду від радянської доби.
Важливе місце у творчості Свідзинського посідають казки за народними чи екзотичними мотивами, а також переклади з античних літератур (Гесіод, Езоп, Овідій, Аристофан) та з французької, німецької, польської та російської поезії.
2. Робота над ідейно-художнім аналізом вірша “Ти увійшла нечутно, як русалка”
Слово вчителя. На початку 1930-х pp. поет пережив глибоку драму, що суттєво позначилася на його творчості: дружина з дочкою залишила Харків і переїхала жити до сестри у Вінницю, де померла від черевного тифу в липні 1933 р. В. Свідзинський залишився з дванадцятирічною донькою Мирославою на руках. Відгуком на втрату дружини став цикл віршів “Пам’яті З. С-ської” (1930-1936 рр.), який завершив роздуми поета на тему життя і смерті. У ньому головною темою стала сумна краса і сила любовної пам’яті. Тема циклу знайшла продовження ще в декількох віршах, одним із яких був “Ти увійшла нечутно, як русалка”.
Виразне читання вірша “Ти увійшла нечутно, як русалка”
Ти увійшла нечутно, як русалка,
Обличчя тлінне, спущені повіки,
Вогка земля в одежі. Ти сказала,
Глузливо усміхаючись: – А, морок,
Морока, труд гіркий – живу сховати! –
Я крикнув і збудився. Ніч стояла,
Ніч, повна шуму й древньої скорботи.
І плакав я вночі. Ти так далеко!
Страшна земля в одежі… Так глибоко!
Та сосонка зів’яла чи живе? –
Однаково! Нічим вона не врадить.
Не чуєш ти, засипана, як ніч
Сама в собі перебирає шум:
То покладе його на діл холодний,
То здійме знов на темні верховини.
18.VIII.1933
Теорія літератури
Мініатюра (лат. Minium – червона фарба, кіновар) – невеликий за обсягом, цілком довершений художній твір, який узагальнює чи типізує картини. Лірична мініатюра присвячується подіям життя письменника та віддзеркалює його емоційний відгук на них.
Довідка
Русалка – міфологічна і фольклорна людиноподібна істота, переважно жіночої статі (або дух), пов’язане з водоймищем. В українських казках на русалку перетворюються померлі дівчата та діти. Ці істоти ворожі до людей, але захищають дітей.
Ø Яку подію життя письменника лягла в основу вірша? (Смерть дружини).
Ø Знайдіть у вірші підтвердження того, що поет важко переживає цю подію. (Ліричний герой вірша марить і плаче. Події вірша розгортаються вночі: “Ніч стояла, Ніч, повна шуму й древньої скорботи”. Слово “скорбота” створює відповідний настрій)
Ø Доведіть, що тісно вірш пов’язаний з фольклором та міфологією. (Померла жінка у вірші порівнюється з русалкою, яка вночі з’являється перед ліричним героєм, що є характерним для цих міфічних істот)
Ø Доведіть, що поведінка русалки у вірші відповідає уявленням народу про цих істот. (Русалка з’являється, щоб мучити героя, всміхається глузливо і змушує його страждати)
Ø Що дає підставу казати, що міф переосмислено? (Міфічна русалка набула інших рис: вона з’являється не для того, що нашкодити людини. Вона – трагічний образ, символ пам’яті про втрачене кохання)
Ø Свідзинського називають творцем міфософічної поезії. Доведіть, що вірш, що аналізується, можна вважати її зразком. (Міфософічна поезія та, яка основана на мудрості міфів, але по – сучасному їх осмислює. Вона пов’язана з фольклором, казковими мотивами. (у даному випадку використано широко розповсюджений казковий мотив зустрічі людини з потойбічною силою)
Ø Доведіть, що поезія відноситься до жанру медитативної лірики. (У поезії розповідається про внутрішні переживання ліричного героя, пов’язаних з філософськими питаннями життя і смерті)
Ø Що є свідченням того, що поезія модерністська? (Цікавість до межових станів людської психіки – марення, сон; символіка, інтерес до надзвичайного, фантастичного, нереального)
3. Аналіз вірша “У рідній моїй стороні”
Слово вчителя. Поезії В. Свідзинського є одними з найдовершеніших зразків української філософсько-медитативної лірики. Письменника по праву вважають майстром ліричної мініатюри. Прикладом може бути вірш “У рідній моїй стороні”.
Виразне читання вірша
У рідній моїй стороні
Не маю я рідного дому,
Ні саду – щоб діяти те,
Що миле й відрадне мені.
Зібрав би я в гарну сім’ю.
Дерева, і квіти, і скелі,
І плем’я, чий голос – пісні,
Любило б оселю мою.
Я слухав би джеркіт струмка,
Я б міг зупинити в долині
Потік і розводити риб
У круглій водоймі ставка.
Скінчивши спокійні труди,
Я йшов би спочити на берег,
І верби вітали б мене –
Задумані сестри води.
Живу я в чужому дому
На біднім веретищі міста;
Лиш насип я бачу з вікна
Та обрій у вічнім диму.
Два древа стоять у дворі,
Два друга самотніх, два в’язні;
Немає під ними трави,
Не видно їм блиску зорі!
Лиш вітер крилом громовим
Над ними ударить порою,
Пробудить то шум у гіллі,
То мрію у серці моїм.
1939
Словникова робота
Веретище (застар.) – назва грубої тканини (холст, рогожка) та виробів, зшитих з неї. Джерело: Терминологический словарь одежды. Орленко Л. В., 1996 р.
Слово вчителя
1938 рік у житті поета був важким. Хоча знайти “неважкі” роки у його біографії нелегко. 1939-й – рік, сповнений нужди, виснаження від недоїдання, турботи про доньку, яка залишилася без матері, роботи над упорядкуванням написаного, тривожними передчуттями. Поет не має власного дому: вони з донькою живуть на різних квартирах, не маючи навіть змоги пообідати разом. Невипадково, що з’явилися рядки:
У рідній моїй стороні
Не маю я рідного дому…
Живу я в чужому дому
На біднім веретищі міста…
Велике місто змушувало поета сумувати за природою, за милим серцю кожного українця садком, деревами, квітами:
Живу я в чужому дому
На біднім веретищі міста;
Лиш насип я бачу з вікна
Та обрій у вічнім диму.
Бесіда з учнями
Ø Визначте настрій поета, який відбився у вірші. (Самотність, несвобода: “Два древа стоять у дворі, Два друга самотніх, два в’язні”; туга за вільним простором, природою: “Немає під ними (деревами – прим. авт.) трави, Не видно їм блиску зорі!”)
Ø Якими художніми засобами поет передає своє ставлення до міста? (Антитеза: протиставлення картин природи та урбаністичного пейзажу: Дерева, і квіти, і скелі; джеркіт струмка; верби – задумані сестри води протиставлені картинам міста: обрій у вічнім диму, дерева-в’язні, під якими не росте трава, які не бачать зорі. Лише вітер над ними нагадує про інше життя, до якого рветься у мріях душа поета. Метафори – бідне веретище міста; верби – задумані сестри води. Епітети: вічнім диму, чужому дому, два друга самотніх, крилом громовим)
Ø Які образи – символи використовує поет у вірші? (Вода, дерева, блиск зорі, верба, обрій у диму)
Ø Який образ-символ, на вашу думку, є ключовим у вірші? (Це вода, яка з’являється у вигляді струмка, потоку, ставка. У води є сестри – верби. Вода у слов’янській міфології, по – перше, – те, що дає життя усьому живому; по-друге, несе очищення, по-третє,- вода, що тече, показник часу. Вода, що спливає, має сакральне порівняння з часом, що також спливає. Річкова вода, яка прийшла з-під землі, починається з джерел, які перетворюються на могутню річку. Джерело було для слов’ян священним. З глибини минувшини дійшли до нашого часу в орнаментах українських вишивок символи – Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю. Але у вірші немає сонця, а дерева не бачать навіть блиску зорі. Та і що можна побачити, якщо обрій у вічнім диму? Верба – символ Космічного океану; Прадерева життя; надзвичайної працездатності; запліднюючої, родючої сили; пробудження природи, весни; засмученої жінки; вдівства; України, батьківщини. Цей символ також пов’язаний з водою – життєдайною силою. У вірші верба символізує ту Україну, яку хоче бачити поет)
Ø У чому виявилася міфософічність цього вірша? (Давні міфологічні слов’янські символи переосмислюються: для Свідзинського вода стає символом свободи, того священного джерела натхнення для спокійних трудів, символом очищення від бруду ідеологічних доктрин, які стали причиною його загибелі і довгого шляху до сучасного читача з забуття. Вода у вірші – не просто час, це доля, сила того, що веде, отже, вода сакральним символом долі, того, чого не можна обійти, чого не уникнути. Але, на відміну від фольклорних джерел, де доля має позитивний сенс, у Свідзинського фатум – трагічна сила)
Ø Як ви можете пояснити протиставлення у вірші міста світу природи? (Для поета саме природа, де все гармонійне,- рідний дім. Місто для нього – в’язниця, де він не має можливості займатися “спокійними трудами” – створювати щось на благо “плем’я, чий голос – пісні”. У цій метафорі неважко впізнати український співучий народ)
V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
“Мозковий штурм”
Прочитайте висловлювання критики про В. Свідзинського. чи погоджуєтесь ви зі сказаним? Підтвердіть або спростуйте висловлювання критиків.
“В. Свідзинський, як і кожен поет, має право на своє коло тем і уподобань, але наш обов’язок вказати поетові на вузькість і обмеженість цього кола, на потребу розширити його, запліднити великими громадськими ідеями нашого часу” – наголошував Микола Шеремет. А Г. Скульський, означивши статтю “Майстер, що втратив час”, пише про Свідзинського як про “своєрідного і талановитого майстра”, велика помилка котрого “в тому, що в народній творчості він бере не прогресивні мотиви вільнолюбної пісні, не політичну гостроту сатиричних казок, а найбільш відстале – фантастику, породжену забобонами”. І далі він зауважує: “… читаючи книгу, вдивляючись в окремі прекрасні пейзажні рядки, відчуваючи подих дрімучого минулого, дивуєшся, як могла сучасна людина так абстрагуватись від свого часу… У книзі немає часу, отже, немає великих і значних думок. Вірші часто сприймаються, як ряд випадкових, розірваних вражень, іноді вони в цілому навіть незрозумілі (пошлемось на “баладу, де апокаліпсичні звірі на фоні української природи викликають принаймні здивовання)”. Та й, зрештою, на думку критика: “справжній творець повинен навчати і запалювати людей на великі діла.
Тільки тоді, коли В. Свідзинський відчує це глибоко, внутрішньо, коли він втілить пафос нашого часу в своїх майбутніх віршах, він зможе стати визначним радянським поетом”.
VІ. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
□ Я гадаю, що в інший час доля письменника склалася б інакше, тому…
□ Я найбільш зацікавився інформацією про…
□ Хочу дізнатися більше про…
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.
2. Підготувати усну відповідь-есе “Свідзинський – поет трагічної долі”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)