Home ⇒ 👍Література ⇒ У рідній моїй стороні – Володимир Свідзинський
У рідній моїй стороні – Володимир Свідзинський
У рідній моїй стороні
Не маю я рідного дому,
Ні саду – щоб діяти те,
Що миле й відрадне мені.
Зібрав би я в гарну сім’ю.
Дерева,
І квіти, і скелі,
І плем’я, чий голос – пісні,
Любило б оселю мою.
Я слухав би джеркіт струмка,
Я б міг зупинити в долині
Потік і розводити риб
У круглій водоймі ставка.
Скінчивши спокійні труди,
Я йшов би спочити на берег,
І верби вітали б мене –
Задумані сестри води.
Живу я в чужому дому
На біднім веретищі міста;
Лиш насип я бачу з вікна
Та обрій у вічнім диму.
Два древа стоять у дворі,
Два друга самотніх, два в’язні;
Немає під ними трави,
Не видно їм блиску зорі!
Лиш вітер крилом громовим
Над ними ударить порою,
Пробудить то шум у гіллі,
То мрію у серці моїм.
1939
(2 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Література рідного краю. Володимир Свідзинський. Біографічні відомості про поета, одного з найталановитіших представників високого модернізму, творця міфософічної поезії. Тісний зв’язок поезії з фольклором, міфом, казкові мотиви (“Ти увійшла нечутно, як русалка”). Майстер ліричної мініатюри “У рідній моїй стороні” – ТВОРЧІСТЬ Б. ЛЕПКОГО ТА І. ГАСПРИНСЬКОГО Мета: познайомити учнів з основними подіями життя і творчості поета, розказати про особливості поезії В. Свідзинського на прикладі вірша “Ти увійшла нечутно, як русалка”, майстерності поета – творця ліричної мініатюри на прикладі поезії “У рідній моїй стороні…”; розвивати навички аналізу поетичного тексту, виразного читання, вдосконалювати зв’язне усне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів, виховувати інтерес до […]...
- Із огневого джерела – Володимир Свідзинський Із огневого джерела, Розкритого в небеснім полі, Ви пили, древа лісові, І довго потім у неволі Томились промені живі. Але палаючим ключем Я розімкнув темницю їх, І от давно погаслим днем Позолотився мертвий сніг. Так ти на мене вієш чаром І радістю тії весни, Коли мов сонячним пожаром Юнацькі обнялися сни, І вихор буйно-золотий Промчався […]...
- Шкільний твір на тему – “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні…” На роздоріжжі історії розійшлися шляхи Ігоря Кочуровського, Андрія Легіта, Тодора Осьмачки, Уласа Самчука, Івана Багряного з Україною, щоб все життя тягнутися до рідної землі душею і словом. Хіба можуть когось залишити байдужими слова Андрія Легіта з вірша “Над росою” О мій рідний куточку, о ненько моя Україно, Із чужини прийми цей мій спів – почування […]...
- Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні. Василь Стус – Творча робота з української літератури Упасти зерном… Упасти в рідній стороні, щоб прорости величаво над світом зла, жорстокості й неправди. Прорости на зло ворогам. На радість Україні. Тій Україні, що стукотіла грудочкою рідної землі у гарячім серці Василя Стуса. Важкий хрест своєї гіркої долі ніс на плечах поет. Його поезії – це новий крок у розвитку української літератури. Крок, зроблений […]...
- Коли ти була зо мною, ладо моє – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської Коли ти була зо мною, ладо моє, Усе було до ладу, Як сонце в саду, А тепер розладнався світ, ладо моє. Встала між нами розрив-трава. Розрив-трава високо росте, Розірвала ночі і дні. Перше були вони як крила ластівки: Верх чорний, спід білий, а крило одно. Тепер вони як розламаний камінь – Колють […]...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, Упасти зерном в рідній стороні…” В. Стус – твір з української літератури Нашому землякові, поету і громадянинові Василю Семеновичу Стусові не судилося зазнати в Україні літературної слави ще за своє життя, але сповна довелося випити гірку чашу страждань. Друга половина його короткого життя, а прожив він усього сорок сім років, була дорогою нестихаючого болю. Виростав Василь Стус у шахтарській столиці Донбасу, ходив добре знайомими мені вулицями, навчався […]...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні…” – 11 клас – ВАСИЛЬ СТУС – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Поету і громадянинові Василю Семеновичу Стусу не судилося зазнати в Україні літературної слави за життя, але сповна довелося випити гірку чашу страждань. Друга половина його короткого життя (прожив він усього сорок сім років) була дорогою випробувань і страждань. Виростав Василь Стус у шахтарській столиці Донбасу, навчався в педінституті. По-юнацьки закоханий у весь білий світ, почав […]...
- Шкільний твір на тему – Найкраще сонце світить у рідній стороні (Точність і лаконізм описів природи, їх роль в оповіданні “Дивак” Гр. Тютюнника) Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника “Дивак”. Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому […]...
- Роздумно, важко ступали коні – Володимир Свідзинський Роздумно, важко ступали коні. Ти лежала високо й спокійно, Сама непорушна, ти всіх вела. Суворі люди ішли за тобою, І діти також тебе проводжали. Праворуч текло вечірнє сонце, Ліворуч липи сяяли цвітом. До звуків музики, тяжких, як залізо, Свій легкий голос іволга приєднала, І мої сльози падали на дорогу. І так прийшли ми в дивне […]...
- Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні…. (Василь Стус) – Олена Акульшина – Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року – Творчі роботи наших користувачів – Українська та зарубіжна література – учнівські твори – власні твори учнів Творчі роботи наших відвідувачів Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні….” (Василь Стус) Доля поета – тяжка доля. Не був устелений трояндами й шлях Василя Стуса, але й не був, завжди й однозначно, мученицьким, адже давно відомо, що кожна людина настільки вільна, […]...
- Маятник натомився – Володимир Свідзинський Маятник натомився. День, ніч, Літо, зима – Дебелу тишу гойдай, гойдай! Маятник дихає, як ранений. А чом я не чув його брязку, Як моя дівчинка була зо мною? Бувало, Вона лягає, А я приходжу прочитати їй казку. День, ніч, Літо, зима, Час на часу не стоїть. Пожовкли прочитані книги, По закутках снядіє чорне, Павук угортає […]...
- Темними ріками – Володимир Свідзинський БАЛАДА III Темними ріками Ніч тече по долинах, Прудко біжить по зворах, Мутно піниться на косогорах. По зарослім болоті Клятий іде, На короткій оброті Золотого коня веде. Злякано дуб кордубатий На нелюдське обличчя Настовбурчив сухе патиччя, Як звір підіймає шерсть, Тяжко чалапає клятий, Аж погинається персть. – Ступай, мій коню, На незайману оболоню. Три роси […]...
- ДУША ПОЕТА – Володимир Свідзинський Шукає чуда в звуках, у світлі, В старому гаю, на квітчастій болоні. Мріє з’єднати небо і землю, Як дві ласкаві долоні. Іноді багне голубити світ, Як голівку малого хлопчика, Радіє на мох боліт, На ряди придорожніх стовпчиків. А часом не вірить і в добрість літа, Тремтить від холодного слова, І шукає змії укритої В вінках […]...
- Теперішнє! Мов хатка картяна – Володимир Свідзинський Теперішнє! Мов хатка картяна, Ти падаєш од подиху зітхання, Од руху вуст – а завжди непорушне. Теперішнє! Золотогранна свічка, Що кожну мить згоряє безнастанно На сонячнім престолі, а проте Стоїть на нім од віку і до віку! Моє “тепер”! Ти ж і тоді було, Коли я цілував кохане тіло, І нині є, коли в землі […]...
- Прийшов до саду, де був хлопчиком – Володимир Свідзинський Прийшов до саду, де був хлопчиком. В паморозній тиші вечора Усі дерева сколихнулися. – Де ти так довго-довго був? Либонь, усі світи обійшов, Обтрусив золоту яблуню, Пив воду з лиця місяця, Здобув уламок веселки? Я став, відказую тихо: – Золотих яблук не рвав, З криниці неба не пив води, До веселки ані дойнявся.- Усі дерева […]...
- Не в бога смерті і рабства – Володимир Свідзинський Не в бога смерті і рабства – Вірю в одвічне буття Творчої сили і радості світлої І що я її паросток, Листок на гілці, дитя. Не жадає від мене нічого, Світлом чарує душу мою, І тому віддаюся так повно, Так люблю. О як оповім мою радість, Земними словами любов мою. Світ голубий перед мене. Серце […]...
- Увечері прийду до хати – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської І. Увечері прийду до хати, Ляжу спочити – темнить забуття. Не так, як пахощі м’яти, Трудно бреде забуття. І от заулок. Бур’ян, сміття. Ми стоїмо коло брами, І хоч нерано вже – з нами Наше маленьке дитя. За садами Підзамчя Розораний сонцем гасне обліг. Підбігає білий баранчик, Ластиться тобі до ніг. Але […]...
- Не прийшла ти. Один без тебе – Володимир Свідзинський Лесі Чілінгаровій Не прийшла ти. Один без тебе, Я липовий цвіт ірвав. І сонце прозорим медом Точилось по листю трав. Я ліг і заснув. Збудився – Нема медяного дня. І тільки зоря над гаєм, Як грива гнідого коня. І липовий цвіт коло мене, Що ми мали зривати вдвох. І липовий цвіт од спеки Помарнів і […]...
- І довго я шукав живущої води – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської V І довго я шукав живущої води. Аж повістила мені дуплината верба: “Живої води нема на землі; А як зугарний дійти, поспитай у сонця”. І я знайшов неходжені дороги. Передався за гори з голубими верхами І вийшов на долину, де з кожної скелі, З кожного каменя журкотіло світло. Там бавилися молоді веселки, […]...
- Володимир Свідзинський (1885 – 1941) Володимир Свідзинський Володимир Євтимович (Юхимович) Свідзинський народився 26 вересня (8 жовтня за новим стилем) 1885 року, в селі Маянів Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівського району Вінницької області. Батько Євтим Оксентійович – псаломщик, мати Наталка Прохорівна – попівна. Закінчив 1899 року Тиврівське духовне училище. Навчався в Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. Звільнено […]...
- Чорнобиль у моїй душі – ОЛЕСЯ ХРОМЕЙЧУК Чорнобиль у моїй душі Чергова шістнадцята річниця чорнобильської аварії. Дуже сумна для нашої землі дата. І стає вона ще страшнішою і містичнішою, бо має властивість поєднуватись з іншими несприятливими для України подіями. Так минулого року, саме 26 квітня, у той траурний день, як сказав народний депутат України п. Юхновський: “п. Президент влаштував Україні другий Чорнобиль”, […]...
- МОЇЙ МАТЕРІ – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Приснилося, що я вернувсь додому. Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну “Матінко!” до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки І в них бринітимуть слова: “Я ждала, ждала […]...
- Шахти, терикони – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Шахти, терикони, Заводські вогні… Місяць в травах тоне… І пісні, пісні… Доля ти піснярська, Доленько моя! Сторона шахтарська, Син твій, син твій я! Там, де обрій, в полі Неба мрійна гать. Золоті тополі За Дінцем шумлять. Про крейдяні гори Не забуду я, Де молилась зорям Матінка моя. Піснею лечу я Над простором […]...
- На смерть Галини Журби – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ На смерть Галини Журби Навік завмерли брови в спогаді суворім, Руці вже не виводить дивне дійство слів, Ми вже ніколи з Вами більш не поговорим Про Київ рідний і такий же рідний Львів. Вже Вам не спалахнути дотепом яскравим І жартом не сипнуть, щоб сіллю очі пік, Що це й робили Ви безоглядно, по праву, […]...
- Зразок шкільного твору – ОБРАЗ МАРУСІ БОГУСЛАВКИ ЯК УТІЛЕННЯ ВІРНОСТІ РІДНІЙ ЗЕМЛІ – 8 КЛАС Варіант 1 1. Історія, виспівана кобзарями. 2. Образ Марусі Богуславки в однойменній думі. 3. Вірність рідній землі – найвища цінність. Варіант 2 1. Думи в історії розвитку української культури. 2. Бранка, що рятувала інших полонених. 3. “Уже я потурчилася, побусурменилася”. ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ Чого тужиш, калинонько, Головоньку нахиляєш? Чого плачеш, дівчинонько, Сльозами ся заливаєш? Ци […]...
- Твір на тему “Як у моїй сім’ї святкують Різдво” Різдво є одним з найбільших християнських свят року. У цей день два тисячоліття тому народився Син Божий, Ісус Христос. Різдво за новим календарем припадає на 7 січня. Цьому святу передує Різдвяний піст. У нашій сім’ї до святкування Різдва готуються заздалегідь. Треба запасти дванадцять полін за числом місяців року, щоб розпалити різдвяне вогнище. Матуся на святвечір […]...
- Володимир Святий (Володимир Красне Сонечко) Позашлюбний син великого князя Святослава, його матір’ю була ключниця княгині Ольги Малуша, сестра воєводи Добрині. І хоча батько визнав дитину, багато хто називав його “сином рабині”. Рік народження князя невідомий. Вважається, що це приблизно 960 рік (оскільки його батько, Святослав, народився в 942, а його син, Вишеслав, близько 977). Пізні літописі XVI століття (Никонівський і […]...
- Пам’ятаю, вишні доспівали – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Пам’ятаю, вишні доспівали, Наливались сонцем у саду. На прощання ти мені сказала: “Де б не був, а я тебе знайду…” І у тьмі, од муки, од утоми, Де розстріли і любов до дна, Часто бачив профіль твій знайомий Я на фоні жовтого вікна. Тільки сниться огненне минуле… І не знаю, чому я живий… Чому злився […]...
- Шкільний твір на тему – Український князь б’є чолом рідній Україні (Євген Маланюк) Євген Маланюк (1897-1968) – один із найобдарованіших і найінтелектуальніших митців української еміграції та новітньої вітчизняної літератури в цілому. Походив із старого козацького роду, здобув непогану різнобічну освіту. В буремні 10-ті був спочатку поручиком царської армії, потім – старшиною армії Української національної Ради (УНР). Після занепаду УНР 1920-го із тисячами таких, як сам, подався в еміграцію. […]...
- УЧИТЕЛЬ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам’яті моїй тримає років сила Твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло В незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, Пізнали ми любові й дружби жар. Закони вод, […]...
- Володимир Бровченко – КРАСА РІДНОГО КРАЮ Народився письменник 1 червня 1931 року у селі Мала Виска на Кіровоградщині. Закінчив Одеський технологічний інститут у 1955 році, але любов до рідного слова спрямувала Володимира Бровченка на творчий шлях. В. Бровченко у своїх поезіях складає гімн рідній землі, оспівує її красу і велич. Він автор 30 книг, серед яких збірки “Шумлять жита”, “Зустрічайте сонце”, […]...
- А. Кримський. Хафіз та його пісні (бл. 1300-1389) в його рідній Персії XIV в. та новій Європі (фрагменти) – ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ ТА ІРАНУ III Літературний шіразький гурт в Інджуїдів, бл[изько] половини] XIV в., де розцвів і виспів поетичний Хафізів талант. Хафізова елегія № 579 про безповоротно минулі щасливі дні інджуїдського Шіраза настільки може навчити і про біографію і про історію світогляду самого поета, що не завадить навести тую поезію цілу: Як султанував володар шейх Абу-Ісхак, П’ятьма чудесними мужами […]...
- Гей, рум’яні мої небокраї – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Гей, рум’яні мої небокраї, Ви, міста, гомінливі кругом! По країні весна пролітає І шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, Сипле квіти з ясного чола. Їй у відповідь серце співає, Стільки в ньому і світла, й тепла! Вся вона, як усмішка дитини, Як усмішка дитини у сні… І пливуть, як веселки, […]...
- Прекрасні дні, в минулім потонулі! – Михайло Орест Прекрасні дні, в минулім потонулі! Ще образ ваш не стерся, не поблід: Іду в ліси, де мій зостався слід, І знов мені шумлять дерева чулі. Я бачу блискавичний біг козулі, Таємну папороть і тихий глід, Суниць я бачу ароматний плід І п’ю блаженним слухом клич зозулі… Враз барви щастя гаснуть. У пітьмі Квадрат вікна біліє. […]...
- Івану Багряному – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Івану Багряному ( в сьому річницю смерти ) Ні, не вінків – сердець було б замало! Могила – трав’янисте покривало, Плита стоїть надгробна прямокутна Й лиця подоба до плити прикута. Рясні дощі полощуть мертвий камінь, Живу траву напоюють струмками, А ранні роси пестять ніжні квіти, Що їх дружина посадила й діти. Це сьомий рік. Зійшлись, […]...
- ЛАБІРИНТ – ВОЛОДИМИР ПУЗІЙ (роман у віршах) П е р ш а ч а с т и н а 1. В с т у п Боляче на серці! Дракон кружляє в височині… Як боляче на серці! Де я нині? де ми нині? Ми розтанули У чийомусь сні. Ніч. Вона дере нас пазурами неба, Гіллям чіпляє за краєчки душ І […]...
- ЗНОВ СЕЛО – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Знов село. По блакитному трапу Сходить сонце над маревом нив. Я в пальті і у фетровій шляпі, Де колись у свитині ходив. Де колись неповторного літа Одягнув я, смуглявий юнак, Коли став на заводі робити, Не свитину, а теплий піджак. Роки йшли силуетами станцій, Що минали на фоні заграв, Коли я гострооким повстанцем На шинель […]...
- Учитель у пам’яті моїй – твори на вільну тему – твори на нелітературні теми – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір Усі стежки – від шкільного порога. Початок усіх професій – у шкільному класі. Ключ до всіх духовних багатств світу – у нього, шкільного наставника. Це ж бо він, учитель, повів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів шкільних предметів, а й найскладнішої з наук – бути […]...
- ДЕКІЛЬКА СПОСТЕРЕЖЕНЬ – БОГДАН РУБЧАК Тчуть осокори На верстатах галуззя: Вечірній обрій. * Тіло красуні Під хтивими пальцями: Місяць і річка. * В неводах зливи Щось срібно тріпочеться: Риба ліхтарні. * Тоненький пензель Світи на склі малює: Тополя й обрій. * Весінні птиці Гаї зіниць розбудять: Перше кохання. * Серпневі пальці На литих скрипках грають: Так зріють груші. * У […]...
- УКРАЇНІ – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО I Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрію чистую з найкращих мрій, Я заховаю в серці Україну, І мрія та, як світище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хіба […]...