Головний конфлікт оповідання; новаторство і значення творчості І. Гаспринського для культурного і суспільного життя кримськотатарського народу – ТВОРЧІСТЬ Б. ЛЕПКОГО ТА І. ГАСПРИНСЬКОГО

Мета: визначити головний конфлікт оповідання, довести його існування уривками з тексту твору, узагальнити інформацію про новаторство і значення творчості І. Гаспринського для культурного і суспільного життя кримськотатарського народу; розвивати навички аналізу тексту твору, роботи з різноманітними джерелами інформації, збагачувати словниковий запас учнів, усне мовлення; виховувати почуття патріотизму, пошани до людини-патріота.

Теорія літератури: конфлікт (повторення).

Обладнання: ілюстрації та фото, знайдені дітьми, на яких зображується жінка-мусульманка минулого і сьогодення, портрет Ісмаїла Гаспринського.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя. Сьогоднішній урок – останній з присвячених оповіданню “Арслан киз”, і поговоримо ми про ті поради, які дає письменник своїм читачам. Можна сказати, що оповідання є частиною тієї роботи, яку вів І. Гаспринський для просвітництва кримськотатарського народу. Треба взяти до уваги, що настанови, які дає автор, витікають з описаних у творі подій, які відбулися в історії не кримськотатарського народу. Але кримських татар і кашгарців, героїв оповідання Гаспринського, об’єднує одна віра – іслам. Отже, повчання будуть слушними. Сьогодні ми визначимо головний конфлікт оповідання, вирішення якого є настановою для тих, хто хоче рухатися у майбутнє; узагальнимо інформацію про новаторство і значення творчості І. Гаспринського для культурного і суспільного життя кримськотатарського народу.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Робота з поняттям теорії літератури

Конфлікт – основна суперечність між дійовими особами, яка призводить до боротьби між ними і до розвитку сюжету, називається Конфліктом (лат. “незгода, зіткнення”).

Кожна історична епоха породжує свої, характерні для неї, конфлікти.

Правильний вибір конфлікту, провідного в зображувану епоху, і правдиве його висвітлення у художньому творі, завжди показує, у якому напрямі йде суспільний розвиток. Якщо письменник звертається до зображення історичних подій, то конфлікт його твору повинен мати певні зв’язки з сучасним життям, а розв’язання цього конфлікту – дати відповідь на ті чи інші пекучі питання сучасності. Конфлікт – основний рушій сюжету. Чим глибші суперечності, тим гостріший конфлікт. чим гостріший конфлікт, тим динамічніше розвиваються події у творі.

У великих епічних творах звичайно буває основний і 2-3 допоміжних конфлікти.

Конфлікти за своїм характером умовно поділяються на 3 різновиди:

□ соціальний – суперечності між різними суспільними класами в класово-антагоністичному суспільстві або між людьми, що мають протилежні точки зору на певні соціальні явища;

□ побутовий – незгоди на грунті приватної власності;

□ соціально-психологічний – виявлення суперечностей у світогляді персонажа, викликаних суперечностями в суспільному житті.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Визначення головного конфлікту твору. Бесіда з учнями

Ø Чи є в оповіданні ознаки класового протистояння?

Ø Чи вирішуються у творі суперечності, пов’язані з приватною власністю?

Ø Чи є у творі персонаж, у світогляді якого є суперечності, викликані суперечностями в суспільному житті (Наприклад, між особистими прагненнями героя та громадським обов’язком?)

Ø Чи можна сказати, що оповідання ілюструє конфлікт, пов’язаний з вірою?

Ø Чи можете ви навести приклад протистояння старого і нового – традицій і вимог сучасності?

Ø Які ще варіанти конфліктів ви можете назвати? (Міжнародний: між кашгарцями і китайцями: “Ліпше десять разів пожертвувати душею, аніж хоч раз голову схилити перед китайцем”, релігійний (“Згадайте, що сталося тридцятиліття тому в Яркенті? Згадайте, яку милість явив тоді ворог – взяв у полон мусульман, познущався над дівчатами”.)

Висновки: головним конфліктом оповідання є протистояння старого і нового – традицій і вимог сучасності?

2. Групова дослідницька робота

Клас ділиться навпіл. Перша група – шукає в тексті твору докази традиційного виховання Гульджемал. Друга група – нового, нетрадиційного.

Мета дослідження: довести, що традиції протистоять вимогам сучасності, що їх конфлікт сприяє прогресу, руху у майбутнє. (Бажано свої висновки записувати або на дошці, або на ватмані, або на листі фліпчарта, щоб репрезентувати результати дослідження і прокоментувати їх.)

Традиції

Нове

Гульджемал – гарна господарка, вміє керувати слугами, вести дім. Вона знає, що її місце біля казана, на кухні. Коли чоловіки радяться, вона готує їм чай.

Дівчина звертається до чоловіків чемно і лагідно, прикриває своє обличчя і голову.

Вміє гарно гаптувати (“А як вона вміла гаптувати! її килимки для намазу годилися б у подарунок самому шаху”), володіє сазом та гарно співає

Отримала чоловіче виховання – освіту. Гарно читає і пише, має схильність до наук.

Володіє рушницею та іншими видами зброї як чоловік. Гарно їздить верхи.

Ні в чому не знає обмежень. Піддає сумніву незмінність свого місця – на кухні біля казана. (“Шанові добродії, не вважайте ганьбою мою появу серед вас, хоч, може, моє місце й на кухні біля казана”.)

Користується приладами – біноклем і компасом.

Віддає свій вільний час оборонній праці і військовим справам. Порушує правила мусульманського світу: заходить сама у кімнату до чоловіків (“Всі здивовано глянули на дівчину”), пропонує чоловікам поради у справі, яка традиційно є їх прерогативою. Пропонує себе на роль посланця, який повинен пройти через ворожий табір, згуртовує навколо себе людей і долає ворога.

Незаміжня, батько не шукає їй наречених, рідні погоджуються з відмовою дівчини тим, хто сватається

Довідка

Коран говорить: “Чоловіки є піклувальниками жінок, тому що Аллах дав одним з них перевагу перед іншими і тому що вони витрачають зі свого майна”. В ісламі взаємини між чоловіками і жінками регулюються за принципом взаємодоповнення, який визначає різні права і обов’язки для чоловіків і жінок. За мусульманською традицією, основна роль жінки зводиться до родини, у той час, як роль чоловіка полягає у фінансовій підтримці родини.

Висновки

Хлопчаче виховання в мусульманському світі – це надання хлопцю освіти. Гульджемал отримала чоловіче виховання через відсутність у батька синів (“Сина в нього (батька Гульджемал) не було, тож дівчина прилучалася й до хлоп’ячого виховання, надто до освіти. Гульджемал добре вивчилася читати й писати, виявляла схильності до наук. Знала не лише турецьку, а й арабську та перську мови, любила читати напам’ять перські газелі”.). “Гульджемал не знала ні в чому обмежень”, що також не було звичайним у її народу, хоча обличчя, згідно тих самих звичаїв, дівчина прикривала. Англійська рушниця, меч, револьвер, бінокль та компас ні в якому разі не були звичайними предметами, які прикрашали дозвілля мусульманської дівчини. Але в руках Гульджемал виглядали природно: вона оволоділа ними швидко і досконало. Дочка шейха вивчає оборонну справу, стає військовим стратегом і тактиком, що дає їй змогу одержати перемогу.

Коран не забороняє жінці працювати, але її робота не повинна заважати більш важливим речам, наприклад, турботі про дітей. Гульджемал – незаміжня через свою незалежність та нетрадиційність виховання, яке й забезпечило дівчині свободу вчинків і думок. Вона присвячує себе не жіночім справам, а таким, які традиційно вважалися чоловічими, наприклад, військова справа.

Гульджемал сама пропонує свою кандидатуру на роль посланця від міста в облозі до інших міст з проханням допомоги, гарно усвідомлюючи небезпечність подібних дій. Недарма її батько втрачає свідомість після її слів.

Емансипацію жінок І. Гаспринський вважав одним із першочергових завдань для свого народу. його просвітницька діяльність стосувалася у великій мірі жінок. Саме для них він видавав журнал, який повинен був підняти їх культурний рівень, рівень освіти, самоповаги і гідності.

На прикладі Гульджемал ми бачимо, що освічена жінка може разом із чоловіком вирішувати дійсно складні завдання. І вирішувати успішно в буремний час, який постійно пропонує нові виклики. Отже, конфлікт традицій і нового у творі вирішується на користь нового, яке завжди пробиває себе дорогу у майбутнє через труднощі і заборони.

Питання емансипації жінки було тим більш важливим, що воно було часткою загального процесу емансипації цілого народу, набуття ним почуття національної самосвідомості, національної гідності, автентичності. ці ідеї також народжувалися в боротьбі старого з новим.

Заключне слово вчителя

Твори І. Гаспринського (“Країна благоденства” – “Дар уль-Рахат мусульманлары”, 1887, “Дівчина-левиця” – “Арслан-Киз” 1893), естетизують патріотизм, відчуття морального достоїнства, утверджують право особистості на своє бачення світу.

Жанр кримсько-татарського оповідання розвивався на художніх прийомах уснопоетичної народної творчості (приказки як засіб мовної характеристики дійової особи, прислів’я, колискові і ліричні пісні тощо). Вони засвідчують, що етико-естетичну основу кримськотатарського суспільства складають релігійно-етичні цінності, а поняття про ідеал пов’язане з категоріями честі, обов’язку, моралі, добра, справедливості. Саме ці цінності – основа образу Гульджемал.

Словесна творчість кримських татар поділяється на періоди (давній, ханський, національної самосвідомості, розпад царської імперії, радянська доба, депортація). Творчість І. Гаспринського припадає на період національної самосвідомості. Тому образ дів – чини-левиці повністю відповідає ідеалу того періоду. Лев у багатьох народів був символом королівської влади, величі, могутності, суверенітету, військової перемоги, хоробрості, пильності, стійкості, сили волі. Отже, і левиця як символ містить в собі ті ж самі якості. Лише особистості, наділені такими рисами, могли виконати задачу звільнення цілого народу від будь-якого виду поневолення.

Своєю діяльністю Ісмаїл Гаспринський заклав фундамент демократичної традиції в кримськотатарському національному русі. Даний ним імпульс одержав новий розвиток у наші дні, коли значна частина кримських татар після десятиліть вигнання змогла повернутися на землю батьків і взятися до побудови нового життя.

І. Гаспринський багато вніс у розробку жанру історичного оповідання в кримськотатарській літературі, підняв питання культурної емансипації народу, особливу увагу приділивши питанню емансипації жінок, посилив авторське начало у творах. Дослідження творчості цього письменника ще попереду.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

“Мозковий штурм”

Які історичні паралелі між історією кашгарців та кримськотатарського народу можна провести?

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

□ Мені здається, що ідея твору…

□ Образ дівчини-левиці актуальний і в наш час, тому що…

□ Для мене став прикладом…

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до уроку позакласного читання, присвяченого творчості В. Свідзинського. Знайти збірки його творів, матеріали, які стосуються життя поета у Харкові.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Головний конфлікт оповідання; новаторство і значення творчості І. Гаспринського для культурного і суспільного життя кримськотатарського народу – ТВОРЧІСТЬ Б. ЛЕПКОГО ТА І. ГАСПРИНСЬКОГО