МОВНИЙ ОБРАЗ МОЛОДОГО ХЛОПЦЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ФОЛЬКЛОРІ

Актуальність теми визначається тим, що в українському мовознавстві немає поки що робіт, у яких би системно досліджувався стереотип хлопця у мовно-культурному аспекті.

Лексема “хлопець” у народних текстах частовживана, містить багато сенсів, творить опозиції. Гіперонімом до неї є слово “чоловік”. Поняття “хлопець” реалізується через різні лексеми залежно від жанру твору: в козацьких піснях – це козак, в соціально-побутових – наймит, чумак, в колядках і щедрівках, у весільних піснях – князь, король, в казках – молодець.

На базі паралелей, що функціонують у народних текстах, даний синонімічний ряд поповнюємо ще й такими словами-символами: місяць, орел, явір, дуб.

Як сама лексема “хлопець”, так і атрибутиви, що її окреслюють (молодий, гречний, красний, багатий, вождь, ватажок), містять позитивну оцінку, у народних обрядах вона сакралізується. Висока оцінка виражається через здатність бути символом сонця, що зумовлено наявністю у семантичній структурі даного слова значення “чоловіче начало, що запліднює”.

Інколи лише врахування усіх народних кодів дає змогу зрозуміти ту оцінку, що міститься у народній свідомості. Так, у символічній сполучуваності атрибутивів “дурень”, “дурний” зі словом “третій” (значення “найкращий”) останнє пересемантизовує вказані лексеми у “наймудріший”, що бачимо у казках.

Кількісна характеристика у народних текстах теж важлива, оскільки містить додаткові смисли означуваного об”єкта. Лексема “хлопець” функціонує в кількості “один” відповідно до семантики “наречений”, “єдиний”; в магічному числі “три”: щасливе перетворення спочатку дурня в найкращого сина пов”язане зі семантикою цього числа, що єднається з вищими, божественними силами: Бог у Святій Трійці, тому саме третьому синові щастить, він є під опікою Бога.

Суспільна роль даного об”єкта визначає його переважне місце перебування у аксіосфері “чужий”. Існування хлопця в аксіосфері “свій” трапляється рідко. Тексти тоді повідомляють, що він є в колі сім”ї (у казках, колядках і щедрівках).

У фольклорних текстах лексема “хлопець” творить наступні колекції: хлопець і дівчина (найчастотніша), хлопець і мати (батько), хлопець і сестри, хлопець і кінь тощо. Також зустрічаються і символічні колекції, наприклад, соловей – зозуля (брат і сестра), дуб – береза (син і мати), орел – горлиця (хлопець і дівчина). Ці колекції вказують на суспільні зв”язки, які творить хлопець.

Хлопець у народних текстах виконує такі функції: а) агенс – у переважній більшості жанрів; б) патієнс – у ліричних піснях; в) процесор – у козацьких піснях та казках; г) суб”єкт – у ліричних та козацьких піснях; д) статор – у козацьких піснях; е) об”єкт – у весільних та козацьких піснях; є) адресат – в ліричних і козацьких піснях; ж) отримувач – у казках.

Брутян Г. Гипотеза Сэпира-Уорфа.- Ереван, 1968.

Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию.- М., 1984.

Лисиченко Л. Мовна картина світу і її рівні //Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія.- Т. 6.- К., 1996.- С. 120-126.

Народні пісні в записах І. Франка.- К., 1981.

Соціально-побутові пісні.- К.,1985.

Українські народні казки.- К.,1990.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

МОВНИЙ ОБРАЗ МОЛОДОГО ХЛОПЦЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ФОЛЬКЛОРІ