Конгломератна і концентрична диверсифікація
Диверсифікація як явище економіки
У другій половині ХХ століття диверсифікація майже одночасно з’явилася в США, Японії, Німеччини – країнах з передовою ринковою економікою. Таке складне явище не могло виникнути саме по собі, його поява була підготовлено всім попереднім розвитком системи економічних і виробничих відносин. В історії розвитку ринкового господарства є безліч поєднань диверсифікації та спеціалізації, теоретичні та практичні питання цього явища вперше були описані американським економістом М. Горті (1962), а трохи пізніше – групою японських фахівців під керівництвом Е. Есінари (1979). В результаті їх досліджень диверсифікація отримала визнання як стратегія, яка б знизила ризик ринкової діяльності в несприятливих умовах і підвищує ступінь фінансової стійкості компанії.
У стратегічному плануванні під диверсифікацією розуміється одночасне розвиток багатьох не пов’язаних один з одним видів виробництва, розширення асортименту вироблених виробів в рамках одного підприємства, а також переорієнтація ринків збуту.
Диверсифікація застосовується з метою підвищення ефективності виробництва, отримання економічної вигоди і запобігання банкрутства. Тому необхідності в ній немає до тих пір, поки компанія отримує прибуток за рахунок зростання в уже освоєної галузі. Однак у міру уповільнення зростання диверсифікація набуває все більшу привабливість. Але потрібно мати на увазі, що процес диверсифікації для будь-якої компанії є складним. Тому в кожному окремому випадку слід враховувати як позитивні, так і негативні сторони цієї стратегії.
Диверсифікація і її переваги і недоліки
Перевагою диверсифікації є те, що:
- – це хороший спосіб виходу з галузі, яка перебуває на спаді; – це знижує залежність від одного продукту або ринку; – це підсилює ринкову владу компанії щодо покупців; – це підвищує кредитоспроможність компанії; – це допомагає розподілити ризик.
До недоліків диверсифікації можна віднести наступне:
- – нова діяльність може зажадати від персоналу навичок, необхідність в яких до цих пір в існуючій компанії не було (наприклад, технологічних навичок); – в цій стратегії недостатньо уваги приділяється поведінковим сторонам диверсифікації (наприклад, проблемам співпраці команд); – стратегія вимагає значних резервів грошових коштів; – може початися небажаний перенесення зусиль з наявного підприємства на нові.
В рамках диверсифікації як стратегії розглядаються два окремих випадки її реалізації – концентрична і конгломератна диверсифікації.
Концентрична диверсифікація та її переваги і недоліки
Концентрична диверсифікація передбачає поповнення асортименту товарів новими зразками, які з технічної та маркетингової точки зору мають схожість з товарами, які вже випускаються компанією, але призначені для залучення нових клієнтів. Вона заснована на розумінні того, що, маючи різну клієнтську аудиторію, можна досягти синергії.
Концентрична диверсифікація має свої переваги і недоліки.
До переваг можна віднести наступне: – весь капітал компанії концентрується на одному виді бізнесу;
- – зменшується ризик того, що менеджмент компанії не впорається з поставленим завданням; – вільні ресурси спрямовуються на географічну експансію; – менеджмент компанії знає виробничі процеси компанії, що дозволяє йому приймати правильні управлінські рішення; – за рахунок накопиченого досвіду і репутації компанія може стати лідером галузі; – за рахунок об’єднання споріднених видів діяльності знижуються витрати; – з’являється можливість спільного використання бренду.
Серйозним недоліком концентрической диверсифікації можна вважати ризик потрапити в залежність від однієї галузі. У разі появи нових технологій або різкої зміни споживчих переваг це може призвести до повного краху компанії.
Конгломератна диверсифікація та її переваги і недоліки
Конгломератна диверсифікація передбачає поповнення асортименту новими виробами, що не мають відношення ні до застосовуваної технології, ні до існуючим товарам і ринкам фірми. Вона також заснована на розумінні того, що зі збільшенням асортименту товарів може збільшитися синергія.
Конгломератна диверсифікація має свої переваги і недоліки.
До переваг можна віднести наступне:
- – ризики розподіляються по різних галузях; – за рахунок розподілу по галузях, які є перспективними, ефективно використовуються фінансові ресурси і скорочується фінансування неперспективних галузей; – спад в одних галузях компенсується підйомом в інших, що стабілізує прибутковість компанії; – зникає необхідність вкладати кошти в заміну застарілого обладнання, розширення інвестиційного фонду та оборотні кошти.
Недоліками конгломератной диверсифікації можна назвати такі:
- – у великих конгломератах менеджменту складно приймати рішення і знаходити правильну стратегію для різнорідних підприємств; – для успіху необхідна диверсифікація у великих масштабах; – можуть знадобитися значні інвестиції в нову технологію; – це приростная стратегія, тому для отримання прибутку необхідно певний час.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)