ФЕНОМЕН ІВАНИХІНА – ІГОР РОСОХОВАТСЬКИЙ

ФЕНОМЕН ІВАНИХІНА

Жені Іванихіну дванадцять років. У нього білясті

Брови і трішки розкосі темні очі, через що його прозвали

Зайцем. Губи в нього повні, яскраві, бантиком, у синю або

Чорну цятку, бо він часто гризе олівець, ручку і взагалі

Все, що потрапляє до рук.

Крім тата й мами, в Жені є ще сестра і брат-восьми-

Класник. Вітя, типовий акселерат, зріст-метр вісімдесят

П’ять, широченні плечі, кандидат у майстри спорту з боксу.

Женина сестра Люся теж акселератка: вища за маму на

Півтори голови. Вона баскетболістка, юна скрипачка і (ой,

Цей тато!) піжонка. Цього року Люся закінчує середню

Школу і якщо потрапить до інституту, то лише завдяки та-

Товим друзям та баскетболу: тато знайде такий вуз, де зби-

Рається сильна команда баскетболісток. Люся носить мод-

Ні штани з блискавками і чоловічі светри. У неї залізний

Характер і стільки залицяльників, що на 8 Березня Женя

Задихається від запаху мімози.

У сім’ї найбільше люблять і жаліють Зайця, але не то-

Му, що він молодший. Тяжка недуга прикувала його до по-

Стелі з семи років. Травма хребта, а в результаті – пара-

Ліч. Спочатку мали надію вилікувати, та з часом надія ста-

Ла пригасати.

Женю вивозять на вулицю у спеціальній колясці. Він не

Любить ці прогулянки, насторожено помічає жалісливі по-

Гляди перехожих. Його вікном у світ став кольоровий теле-

Візор і розповіді решти членів сім’ї, які він жадібно слухає,

Добре запам’ятовуючи найменші подробиці.

Важко тепер пригадати, коли в Зайця вперше прорізав-

Ся дар. Можливо, це сталося того дня й години, коли Вік-

Тор по безплідних муках шпурнув зошит із алгебри і його

Очі підозріло заблищали.

– Добре, допоможу, давай задачник,- запропонував

Заєць,- а то ще рюмсати почнеш…

Вітя, відвертаючи обличчя, простягнув задачник і одра-

Зу ж почув:

– Записуй рішення.

Відтоді, як Женя подивився на задачу і сказав запису-

Вати рішення, промайнули частки секунди. Якби хтось їх

Підрахував, то з нодивом зауважив би: на розв’язання Зай-

Цю знадобилося менше часу, ніж електронній обчислю-

Вальній машині.

Вітя, як людина діловита, негайно зробив практичні

Висновки. Він присвоїв братові звання “професора матема-

Тики” і таким чином раз і назавжди розподілив обов’язки:

Кому задачки розв’язувати, а кому битися на рингу, за-

Смагати на пляжі, ходити в кіно і займатися іншими ціка-

Вими справами.

Незабаром про незвичайні математичні успіхи кандида-

Та в майстри спорту заговорила вся школа. Це дуже

Ускладнило життя кандидатові. Йому довелося розвивати

Спритність і здатність викручуватися, щоб брати участь у

Заочних математичних олімпіадах і ухилятися від очних.

Коли ж йому стало зовсім скрутно, довелося втаємничити

Сестру. Люся дуже зраділа тому, про що дізналась, у неї

Були свої порахунки з синусами та косинусами.

Мама, довідавшися про Женин дар, заойкала, заплака-

Ла і стала нетерпляче ждати чоловікового приходу з робо-

Ти. Та глава сім’ї прийшов насуплений, як чорна хмара. Він

Працював виконробом на будівництві мосту через Дніпро,

І в цей день упала частина опори. Із самого початку на

Будівництві справи були кепські. В ході робіт проект пере-

Роблявся понад десять разів. Потім виявилися неякісними

Залізобетонні плити. Простоювала то одна бригада, то дру-

Га, про прогресивку давно забули. А тепер і зовсім комісії

Замучать…

Женин батько сидів, поклавши важкі руки на коліна, і

Розповідав про сьогоднішній випадок, а мати ніяк не мог-

Ла вибрати момент, щоб повідомити про Женю. І раптом

Заєць мовив:

– Це все дрібниці, тату. Біда в тому, що весь проект

Ваш неправильний.

– Що таке? – скипів старший Іванихін.- Та ти звідки

Це взяв? Од матері наслухався? Чи слова Павла Никифоро-

Вича запам’ятав? Так він же тоді зопалу…

– Ні, тату. Просто коли ви сперечались, я подумав, що

В цьому місці річки треба інший міст будувати. Ось такий,

Дивись…

Женя дістав з альбома аркуш паперу, складений навпіл,

Розгорнув і простягнув батькові.

Той утупився в ескіз проекту, на стовпчики цифр і фор-

Мул.

– А розрахунки чиї?

– Мої. Вчора півдня на них витратив,-відповів Заєць.

Батько замотав головою, наче гедзів одганяючи, і пі-

Шов до телефону.

– Павле, можеш негайно прийти? – мовив він у

Трубку.- І Гелія Антоновича приведи. Тут, брате, такі чу-

Деса…

Жениного батька знали як людину серйозну, трохи пе-

Дантичну, не схильну до безвідповідальних жартів і розигра-

Шів, та й до першого квітня було ще далеченько. Отож не

Минуло й години, як з’явились обидва: невисокий, кремез-

Ний, із кругленьким черевцем Павло Никифорович і струн-

Кий, по-спортивному підтягнутий конструктор Гелій Анто-

Нович.

Вони по черзі роздивлялися ескіз креслення, затим Ге-

Лій Антонович загадково гмукнув і заходився перевіряти

Розрахунки, а Павло Никифорович і Женин батько, підні-

Маючись навшпиньки, заглядали йому через плече.

Гмукання Гелія Антоновича ставало дедалі загадкові-

Шим у міру того, як виростав стовпчик цифр, час від часу

Він зиркав на Зайця, а під кінець перевірки дивився більше

На нього, ніж на цифри. Нарешті Гелій Антонович промо-

Вив, звертаючись, мабуть, до Жениного батька, але дивля-

Чись, мов заворожений, на Женю:

– Ще стародавні говорили: “Неймовірно, але факт”.

У тебе, Іванихін, незвичайний син. А що як він і насправді

Вундер?

Женин батько потягнув конструктора за рукав, щось

Швидко зашепотів на вухо, і вся трійця вийшла до іншої

Кімнати. За ними квапливо попрямувала Женина мама.

Заєць посміхався їм услід і думав: “Бояться, як би не

Зіпсувати мене… Дорослі діти… Що з них візьмеш?..”

Невдовзі Заєць створив ще одне диво-допоміг мамі та

Її співробітницям одержати новий вид пластмаси. Чутки

Про вундеркінда поширилися по місту, і Женя більше не

Знав спокою. До нього потяглися довжелезні черги педаго-

Гів і психологів, лікарів різних спеціальностей, просто ціка-

Вих. Усі вони хотіли обстежити хлопчика, перевірити свої

Припущення, внайти підтвердження своїх гіпотез або спро-

Стувати чужі. Спеціалісти замучили порадами Жениних

Батьків, викликали ревнощі у Віктора і гордість у сестри,

Котра думала, що коли її брат – геній, то геніальна й

Вона…

Фахівці губилися в здогадах. Адже хлопчик проявив ди-

Вовижні здібності не в якійсь одній галузі, наприклад у

Музиці чи математиці. Незбагненним чином він виявився

Буквально нашпигований знаннями з усіх розділів хімії і

Фізики, астрономії і літакобудування, космонавтики та кри-

Міналістики. Це він пояснив астрономам закономірності у

Випромінюванні пульсарів.

Психологи влаштовували симпозіуми, щоб обговорити

Особливості його мислення, прославлені медики сперечали-

Ся про специфіку його нервової системи. Вони все більше

Схилялися до гіпотези, що вся справа в мутації – одній із

Мільйонів можливих, яка спричинилася до неповторної бу-

Дови його пам’яті. Так виник феномен Іванихіна.

У пошуки розгадки включився і поклонник Жениної

Сестри, студент мехмату. Він довго розмовляв із Зайцем на

Астрономічні теми, доки не з’ясував, яку ділянку зоряного

Неба Женя знає найкраще.

– Слухай, друже,-сказав він Зайцю.-У мене до тебе

Прохання. Виконаєш?

– Добре,-скрушно зітхнув Женя, що звак до про-

Хань.- Рівняння чи задача?

– Ні те, ні інше. Дрібничка. Я називатиму сузір’я і

Зірки, а ти скажеш, яка з назв більше тобі до вподоби.

– Сузір’я взагалі мають красиві назви,- зауважив

Заєць.

– Але одна з них тобі сподобається особливо,- впев-

Нено правив своє студент, пильно вдивляючись у хлопчи-

Ка.- Слухай. Візничий, Персей, Андромеда, Водолій, Те-

Лець, Оріон…

Женині губи змінили форму, розтягнулись в усмішці.

Студент здригнувся, напружився, мов гончак, уздрівши ди-

Чину. Не відриваючи од Зайця примружених блискучих

Очей, він почав швидко перераховувати зірки, які входять

У сузір’я Оріон:

– Бетельгайзе. Рігель. Беллатрікс…

Щось на мить невловиме змінилося в обличчі Зайця.

Може, ледь розширилися його очі або ніздрі, а може, він

Трохи глибше зітхнув, але й це не пройшло повз увагу

Студента.

– Отже, подвійна зірка Беллатрікс…- замислено про-

Шепотів він.

У пам’яті виринали рядки з фантастичних романів. Спа-

Лахували чужі сонця, один за одним стартували в космос

Кораблі. Мудрі істоти з інших планет знаходили різні спо-

Соби допомагати слаборозвинутим цивілізаціям, засилали

До них своїх послів. Іноді це були космонавти, а іноді…

Студент із вдячністю думав про книжки, що підготува-

Ли його до зустрічі з дивом. О, так, він умів розгадувати

Чудеса, бо знав їхнє підгрунтя!

Найбільшої напруги суперечки досягли після того, як

Женя вилікував сам себе, створивши стимулятор Іванихіна.

Стимулятор виліковував усі форми паралічів, які виникли

Внаслідок ураження нервової системи. За рішенням

ЮНЕСКО було скликано міжнародний конгрес, присвяче-

Ний феномену Іванихіна.

На конгрес Заєць приїхав з батьками. Дванадцятиріч-

Ний хлопчик, звичайний на вигляд, сидів у окремій ложі і

Поглядав на доповідачів розкосими темними очима. Його

Губи кривилися, і він совався, згадуючи, що там, за стіна-

Ми цього будинку, хитається гілля дерев, бігають його ро-

Весники, грають у футбол. Зайцю треба було ще стільки

Надолужувати в іграх та пустощах, а замість цього він му-

Сить сидіти отут і слухати.

– Зважаючи на все вище сказане,-говорив співдопо-

Відач чергового-доповідач а,- можна вважати доведеним,

Що хлопчик має феноменальну пам’ять – таку ж, як у відо-

Мих усім людей-лічильників. Експерименти показали, що

Йому досить трьох секунд, аби, нашвидку переглянувши,

Запам’ятати і з точністю до двох знаків відтворити сторін-

Ку спеціального наукового тексту середньої складності. Та-

Ка пам’ять здатна творити чудеса, як це неодноразово де-

Монстрували люди-лічильники. Сьогодні ми можемо твер-

Дити, що пам’ять Жені Іванихіна більше швидкодіюча й

Міцніша, ніж у всіх лічильників, яких учені спостерігали

Досі. Отже, Іванихін міг би швидко запам’ятати колосальні

Об’єми Інформації з найрізноманітніших проблем. Однак і

Тут ми змушені розвести руками – загадка полягає в тому,

Що, як ми з’ясували, такої інформації нього не було. Же-

Ня Іванихін ніколи не читав книжок з теорії мостобудуван-

Ня і з багатьох розділів хімії, фізики, біології, медицини.

А проте саме в цих галузях науки він робив відкриття…

Професор Сочиваров вважає, що в даному разі має місце

Надзвичайно рідкісна комбінація генів. Вона нагромаджу

Валася в клітинах-зиготах кількох поколінь Іванихіних. Ми

Повинні з’ясувати, що це за комбінація, описати її мате-

Матично, щоб потім навчитися її штучно відтворювати…

– Мені доведеться заперечити шановному доповідаче-

Ві,- мовив інший учений.- Сама по собі така рідкісна ком-

Бінація генів не могла виникнути. Цей феномен дали нам

Мутації. Ми провели серію експериментів на морських свин-

Ках. Дозвольте оголосити цікаві результати…

Він оголошував їх кілька хвилин, а потім головуючий

Надав слово новому доповідачеві – представникові студент-

Ського наукового товариства. На трибуну піднявся юнак

Років двадцяти. Його молодості не міг приховати навіть

Дуже наморщений лоб і суворий, незворушний вираз об-

Личчя. Зал тихенько загув, бо вперше на таких наукових

Форумах виступав Представник студентського товариства.

Юнак, у якому ледве можна було впізнати поклонника

Жениної сестри, зашелестів паперами. Його голос, хрипкий

Від хвилювання, от-от, здавалося, зірветься на фальцет, але

Юнак скоро опанував себе.

– Попередній доповідач багато говорив про мутації.

Одначе задумаємося, де і як могла відбутися подібна мута-

Ція? У мене є розрахунки та інші докази, що такі феномени

Могли б часто появлятися лише за певних умов опромінен-

Ня, спрямованого на клітину під певним кутом. Зараз я по-

Кажу вам це на екрані.

Спалахнув світлий квадрат, заповнений формулами й

Цифрами.

– У всесвіті є такі місця і такі умови. Це система де-

Яких подвійних зірок…

Голос студента забринів на найвищій ноті, і юнак на

Мить замовк, щоб утамувати хвилювання.

– Так от, я назву вам те місце, звідки до нас прибув

Феномен як перший, так би мовити, посол іншої цивіліза-

Ції. Шоста планета із системи подвійної зірки Беллатрікс!

Зал завмер. Тисячі очей дивилися на Зайця. І раптом

Обличчя його засмикалося, він зареготав, хапаючись за жи-

Віт і примовляючи:

– Ой, не можу! Ой, тримайте мене!..

Це було так по-дитячому, так щиро й заразливо, що

Йому почали вторити. Спочатку засміялося кілька людей,

За ними – інші, і ось уже реготав цілий зал, даючи вихід

Накопиченому напруженню.

І під цей загальний сміх учені навіть не помітили, як із

Трибуни зник студент, а замість нього з’явився сам вину-

Ватець переполоху.

Піднявшись на трибуну, Заєць опинився немовби у гли-

Бокому окопі, звідки бачив лише останні ряди і стелю До-

Велося стати поряд із трибуною. Виждавши, доки вщухне

Сміх, Заєць щось сказав і замахав руками, але люди в залі

Не чули його слів. Тоді до нього на сцену вийшов чоловік у

Синьому комбінезоні, і все з’ясувалося: Женя просив пере-

Носний мікрофон.

– Пробачте мені, що я не – виступив раніше,- почав

Він,- і не сказав вам: немає жодної загадки. Вчені з’ясу-

Вали, що пам’ять у-мене феноменальна. Та хіба це дивина?

Таку пам’ять демонструють різні люди, показуючи психо-

Логічні досліди. Нам кажуть, що таємниця полягає в іншо-

Му. Як я робив відкриття, не маючи належних знань? Але

В тім-то й річ, що знання у мене були і з теорії мосто-

Будування, і з фізики часток, і з хімії колоїдних розчинів, І

Ще з усякої всячини. Звичайно, я не знав жодної з цих

Наук так глибоко, як спеціаліст, зате мої знання поширю-

Валися на суміжні галузі. Всі ми пам’ятаємо, що наука

Тільки умовно поділяється на математику й хімію, фізику

Й літературу, а насправді вона єдина, як природа, котру

Вивчаємо. І закони її теж єдині. Наприклад, закони гармо-

Нії однаково застосовані і в поезії, і в мостобудуванні, у

Математиці, і в оптиці.

Мене можна назвати енциклопедичним дилетантом. Ця

Властивість дозволяла мені легко робити відкриття там, де

Спеціалісти потрапляли в глухий кут. А найголовніше по-

Лягало в тому, що знання нагромаджувалися в мені, та і

В багатьох моїх ровесників, не в активній пам’яті, а в підсві-

Домості. Вони розташовувалися там довільно – не розділе-

Ні перегородками й не розкладені по поличках. У потрібну

Хвилину я витягав їх інтуїтивно, проте, як виявилося, без-

Помилково. Так накопичував знання про навколишнє Дерсу

Узала, а у хвилини небезпеки діяв блискавично і майже

Завжди успішно.

Ви дивуєтеся, чому це ми, діти, тепер так швидко до-

Рослішаємо – і фізично, і психічно. Ви запитуєте, звідки

Взялися мільйони оцих акселератів та акселераток, ви шу-

Каєте причини у вітамінах, у якісному харчуванні. Ці фак-

Тори ви вивчили. Але ж головну причину слід шукати не

Тут. Є інша сила, також знайома вам, однак прояви її

Вивчені ще менше, ніж наслідки забруднення навколишньо-

Го середовища. Це-ПОТІК ІНФОРМАЦІЇ, що вивер-

Гається на нас постійно. Звідки? Джерело загальнові-

Доме.

Спробуйте підрахувати, скільки біт інформації дає що-

Секунди голубий екран телевізора. Пам’ять і підсвідомість

Дорослих людей уже завантажені, і ці біти летять мимо.

Крім того, ваш мозок настроєний на вибіркове запам’ято-

Вування. А у наших коморах мозку місця багато, інфор-

Мація осідає хаотично.

На мене потік діяв особливо інтенсивно, адже я про-

Тягом років був прикутий до ліжка і мав феноменальну

Пам’ять, а телевізор у моїй кімнаті вимикався лише на ніч.

Я дивився і слухав п’єси-казки для найменших, передачі

Для пенсіонерів, лекції для слухачів вечірніх університетів,

Трансляції наукових конгресів та з’їздів’письменників, кон-

Церти і кінопанорами…

Не треба шукати причини загадки феномена в мутаціях

І космосі. Не було нічого незвичайного. Тільки багаторазо-

Во помножений потік інформації і добра пам’ять. Вони й

Створили феномен Іванихіна.

Добре це чи погано? Думаю, добре. Але до появи таких

Феноменів людство повинно бути готовим. Ми знаємо, що

Кожне явище має кілька сторін і силу-силенну близьких і

Віддалених наслідків. Чи зуміємо ми їх передбачити?..

(1 votes, average: 5.00 out of 5)