Специфіка і зміст процесу навчання
Однією з найважливіших складових частин педагогіки є дидактика (від грец. Дідактікос – “повчаючий”) – теорія навчання. Вона розкриває завдання і зміст навчання дітей і дорослих; описує процес оволодіння знаннями, навичками та вміннями; характеризує принципи, методи і форми організації навчання.
Як теорія навчання дидактика служить основою викладання всіх навчальних дисциплін (предметів), має тісний зв’язок з приватними методиками (тобто методиками викладання конкретних дисциплін). Цей взаємозв’язок виявляється в тому, що перша, вивчаючи загальні питання навчання, виступає загальнотеоретичної основою приватних методик, другі ж, вивчаючи особливості викладання окремих предметів, збагачують дидактику конкретними даними.
Завданням дидактики є вивчення власне процесу навчання. Навчання – це цілеспрямований процес двосторонньої діяльності навчального (вчителя, викладача) і учня з передачі і засвоєнню знань. Перший різними засобами педагогічного впливу впливає на психіку дітей і учнів, які, відображаючи в своїй свідомості навчальний матеріал, швидко реагують на впливи викладача, опановуючи при цьому певними знаннями, навичками і вміннями. Таким чином, обидві сторони процесу припускають активне ставлення один до одного.
292
Зміст процесу навчання визначаться його основними характеристиками:
принципами навчання, що представляють собою засадничі положення, які визначають систему вимог до змісту, організації та методиці навчання;
методами навчання, тобто способами спільної роботи навчає і учнів, організації пізнавальної діяльності останніх, провідними їх від незнання до знання, від невміння до уміння і дозволяють їм засвоїти конкретний зміст освіти;
формами навчання – чітко організованими, змістовно-насиченими і методично оснащеними системами пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, відносини вчителя та учнів;
засобами навчання, тобто усіма об’єктами і процесами (матеріальними і матеріалізовані), які служать джерелом навчальної інформації та інструментами (власне засобами) для засвоєння змісту навчального матеріалу, розвитку та виховання учнів.
Навчальний – учитель (викладач), який різними засобами педагогічного впливу впливає на психіку учнів, розвиваючи її, формує у них певні знання, навички та вміння.
Знання являють собою сукупність засвоєних учнем відомостей, понять і уявлень про предмети та явища об’єктивної дійсності. Навички – це засвоєні автоматизовані рухові, сенсорні і розумові дії, що виконуються точно, легко і швидко при незначному напрузі свідомості і забезпечують ефективність діяльності людини. Уміння – це досягнута в процесі навчання можливість людини творчо застосовувати знання та навички і досягати бажаного результату в безупинно мінливих умовах практичної діяльності.
Навчають – діти і дорослі люди, які, відображаючи в своїй свідомості навчальний матеріал, активно реагують на впливи викладача, опановуючи при цьому певними знаннями, навичками і вміннями.
Провідною стороною процесу навчання є діяльність навчального, звана викладанням, так як вона покликана
293
спонукати до ініціативної діяльності (вченню) учнів і організувати її.
У свою чергу діяльність учня по оволодінню знаннями, навичками і вміннями з урахуванням вимог сучасного життя носить названий неціла. Його рушійною силою виступає боротьба протиріч. Головні з них виявляються в тому, що учень вже знає і що йому хочеться (слід) дізнатися; який мислить і як йому слід навчитися мислити; в тому, як він діє і як необхідно діяти і т. д.
Процес навчання детермінується соціально-економічними та політичними умовами розвитку нашого суспільства, потребами життя і діяльності людей, досягненнями сучасного науково-технічного прогресу, все більш зростаючими вимогами до якостей особистості учнів. В результаті перед дидактикою встають все нові і нові проблеми, вирішення яких вимагає максимально ефективного використання досягнень інших наук, з якими вона встановлює і підтримує тісні зв’язки.
За своєю сутністю процес навчання – це закономірно розвивається процес, в якому специфічно проявляються закономірності різного порядку і рівня. На нього впливають загальні закономірності суспільного розвитку, закономірності формування особистості, закономірності приватних наук, а також закономірності самого процесу навчання, до яких відносяться:
відповідність впливів навчального устремлінням учнів до знань. Ця закономірність забезпечує реалізацію тяги дітей до пізнання навколишньої дійсності, передбачає активне прагнення вчителя дати дітям ті знання, які їх найбільше цікавлять і які їм можуть найбільше стати в нагоді в практичному житті;
відповідність впливів навчального індивідуальної та колективної діяльності учнів. Ця закономірність орієнтує вчителя на розуміння того, що кожен вид діяльності, до якої залучені діти в процесі навчання, вимагає і одночасно розвиває певні їх якості. Поза активною індивідуальної та групової діяльності, поза активного вирішення практичних завдань неможливо правильно виховати людину, дати йому відповідні знання, навички та вміння;
294
відповідність впливів навчального пізнавальним, інтелектуальним та іншим можливостям учнів. Ця закономірність навчання вимагає від викладача враховувати якісний контингент учнів, їх індивідуальні та соціально-психологічні особливості, пізнавальні можливості, інтереси і характер діяльності у навчальний та позанавчальний час, забезпечувати відповідність навчально-виховних впливів індивідуальним і груповим особливостям дітей, їх індивідуальної та колективної діяльності;
відповідність діяльності навчає і учнів можливостям технічних засобів навчання. Сучасне навчання передбачає широке використання технічних засобів навчання. Однак сьогодні вони досить численні і різноманітні. Для того щоб вони підвищували ефективність навчання, необхідно їх застосовувати в строгій відповідності з цілями і завданнями конкретних занять. Крім того, вони повинні використовуватися продумано, щоб не перевищувати можливостей учнів;
моделювання (відтворення) діяльності учня і учнів стосовно до вимог сучасних умов життя і діяльності. Ця закономірність вимагає, щоб весь процес навчання в школі відповідав вимогам реального життя дітей, особливостям розвитку сучасного суспільства. Тому вся їх навчання має насичуватися життєвими ігровими ситуаціями та прикладами, проводитися в обстановці максимальної їх зацікавленості і доповнюватися трудовою діяльністю, в ході якої вони могли застосовувати отримані знання, уміння і навички на практиці.
Закономірності навчання визначають його принципи, які являють собою основоположні положення, що визначають систему вимог до змісту, організації та методиці навчання. Основними з них є:
свідомість, активність і самостійність в навчанні, яка передбачає усвідомлення учнями відповідальності за цілі і завдання заняття, його практичне значення; стимулює пізнавальну активність учнів за допомогою ефективних методів, прийомів, технічних та інших засобів наочності, сучасних методик і
295
особливо прийомів навчання; сприяє прояву ініціативи, творчості в процесі вивчення навчального матеріалу і застосування його на практиці;
наочність навчання, яка орієнтує на те, що наочність повинна відповідати меті та змісту занять, мати яскраво виражений зміст, бути зрозумілою і доступною, відповідати, відповідати вимогам педагогічної психології, застосовуватися творчо і методично правильно;
систематичність, послідовність і комплексність у навчанні, що вимагають давати струнку систему знань навчальної дисципліни; пов’язувати нові знання з раніше вивченими; забезпечувати систематичний і дієвий контроль за організацією та результатами процесу навчання; здійснювати чітке планування навчальних занять; дотримуватися сувору логічний зв’язок і розташування навчального матеріалу;
навчання на високому рівні труднощів, орієнтує на постійний облік розумових і фізичних можливостей учнів; посильность для них досліджуваного матеріалу, темпу його викладу; вивчення навчального матеріалу поступово, переходячи від простого до складного, спираючись на вихідний рівень підготовленості учнів; дохідливе розкриття складних положень, не допускаючи зайвої деталізації, повідомлення надлишкової інформації; виховання в учнів свідомого ставлення до подолання реальних труднощів навчальної діяльності;
міцність оволодіння знаннями, навичками і вміннями, що вимагає роз’яснення учнем значення досліджуваного матеріалу для їх практичної діяльності; вироблення установки на міцне і тривале запам’ятовування досліджуваного матеріалу, і насамперед його основних положень; систематично організованого повторення раніше вивченого навчального матеріалу; застосування вивченого навчального матеріалу в практичній діяльності учнів; стимулювання самостійної роботи учнів, навчання їх ефективним прийомам і способам такої діяльності; ведення систематичного контролю за засвоєнням досліджуваного матеріалу;
груповий та індивідуальний підхід у навчанні, що передбачає навчання дітей узгодженим, злагодженим спільним діям; формування в групі навчання
296
позитивного психологічного клімату (гарного настрою, дружніх відносин, позитивних традицій).
Навчання – багатогранний процес, який приймає різні види, серед яких зазвичай розрізняють:
групове навчання, яке здійснюється у складі групи і яке дає можливість використовувати ефект максимального впливу учнів один на одного;
індивідуальне навчання, що передбачає роботу з кожною конкретною людиною і що дозволяє чинити на нього максимальне педагогічний вплив;
диференційоване навчання, що орієнтується на специфічний педагогічний підхід до кожного учня або їх групам;
особистісно-орієнтоване навчання, яке представляє собою навчання, що грунтується на обліку особистісних особливостей учнів;
трудове навчання, тобто навчання в умовах трудової діяльності з формуванням в учнів навичок і вмінь, необхідних для неї;
корекційно-розвивальне навчання, що передбачає корекцію і розвиток особистісних якостей, навичок і вмінь учнів;
навчання обдарованих дітей, що орієнтується на створення навчальних груп або класів, в яких об’єднуються діти з найбільш розвиненими здібностями і навчання йде за спеціально створеним просунутим програмами;
навчання дітей з груп ризику, тобто навчання дітей з важких сімей або позбавлених батьків, що зазвичай вимагають додаткової уваги.
Всі види навчання мають свою специфіку, вимагають додаткової уваги вчителів, припускають постійне вдосконалення їх методичної підготовки і спеціальної освіти.
Ефективність різних видів навчання також залежить від атмосфери і умов, в яких вони здійснюються, від методів навчання, під якими розуміються способи спільної роботи навчає і учнів, організації пізнавальної діяльності учнів, провідні їх від незнання до знання, від невміння до уміння і дозволяють їм засвоїти конкретний зміст освіти.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)