ЗАЄЦЬ І РАК – МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ – Українська література – Література для дітей

Вранці заєць біля дуба

Одягнувся в білу шубу,

Одягнувся, оглянувся,

В довгі вуса посміхнувся:

– Гарна шуба, шуба гожа,

І на полюс з нею можна.

Тільки жаль – чобіт нема,

А надворі вже зима…

Обізвався дятел з клена:

– Є знайомий рак у мене,

Він в норі – в рачиній хаті

Шиє звірам чоботята.

Сам байбак у нього шив,

Вісім літ і зим носив,

Він і досі хвалить рака –

От яка шевцеві дяка! –

Не ловив наш заєць гав,

А побіг мерщій на став.

Всівся заєць на колоду

Та й гукає прямо в воду:

– Вилізь, раче, із води,

Вируч зайця із біди, –

Зший новенькі чобітки,

Щоб дзвеніли підківки,

Щоб і шпори дзеленчали,

Злого лиса відганяли. –

Із води вилазить рак

Та й говорить зайцю так:

– Раки взимку спочивають

І замовлень не приймають,

От згадав би влітку нас,

Зшили б чоботи ураз,

Чи із хрому, чи юхтові.

Бігай, зайче, у обнові,

Бережи своє здоров’я. –

Заєць тихо у одвіт:

– Влітку тепло й без чобіт,

Влітку завжди забуваю,

Що прийде зима до гаю.

– Думать треба, – каже рак.

А тепер ходи вже так.

До побачення, привіт…

Заєць й досі без чобіт.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЗАЄЦЬ І РАК – МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ – Українська література – Література для дітей