Легенда – ІГОР КАЛИНЕЦЬ

Зустрічаєш мене, Ладо, на тихосвітніх горах

У золотому шоломі, мов Софійська дзвіниця.

Зустрічаєш так, наче прощалися вчора,

А не десять століть розлуку кували зигзиці.

Довго роздоллям бездолля блукав я безбач,

Обриваючи з себе огудиння огуди,

Аж поки не знайшов на пергаміні берези твої,

Як варязькі човни, кармінові губи.

Довго, ой довго ти спала у труні кришталевій,

У вертепі, що зіллям облямований цвілі.

Висипало на береги звитяжне полян плем’я,

Мов колись на хрищеяня, на наше весілля


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Легенда – ІГОР КАЛИНЕЦЬ