Аналіз зон ризику
Крім перерахованих існує ряд інших способів оцінки ризику. Деякі з них грунтуються на розрахунку та аналізі спеціальних показників. Інші є комбіновані методи оцінки, які передбачають спільне використання декількох підходів і вироблення певної шкали вимірювання рівня ризику. Така шкала може базуватися на оцінці комплексних або простих, кількісних або якісних параметрів. Зокрема, побудова шкал, в рамках яких виділяється декілька діапазонів значень за рівнем ризику, часто є логічним завершенням експертної оцінки.
Одним з поширених підходів є формування шкали шляхом виділення зон ризику. В якості критерію для визначення меж цих зон можуть використовуватися безпосередньо показники діяльності підприємства або результати оцінки ризику спеціальними методами (у тому числі і наведеними вище). Так, якщо проведена статистична оцінка, то цілком адекватним критерієм для виділення зон ризику міг би стати коефіцієнт варіації. На його основі можна визначити діапазони за рівнем невизначеності від найменшого значення (0-20%) до максимального (80-100%).
Розглянемо більш докладно аналіз зон ризику з урахуванням його найпростішого індикатора – величини можливих втрат. В даному випадку можна виділити області мінімального, допустимого, критичного і катастрофічного ризику.
1) Область мінімального ризику характеризується таким станом підприємства, коли можливі незаплановані втрати незначні і малоймовірні і навряд чи перевищать чистий прибуток. При даному рівні ризику фірма без проблем зможе розрахуватися з усіма своїми зобов’язаннями. Якщо втрати гарантовано відсутні, стан підприємства можна віднести до безризикового.
2) Область допустимого ризику відноситься до стану, коли ймовірні втрати знаходяться в межах запланованого прибутку. У даному випадку реалізація ризику призведе до зниження прибутковості, проте діяльність, швидше за все, залишиться рентабельною, що дозволить зберегти стійкість підприємства.
3) Область критичного ризику пов’язана з можливістю втрат, що перевищують розрахункову прибуток аж до повної втрати виручки. Продажі продукції опускаються нижче беззбиткового рівня. У результаті реалізації ризику підприємець може тимчасово втратити платоспроможність і відчувати брак в коштах, необхідних для нормальної організації діяльності. Стан підприємства в умовах критичного ризику можна назвати нестійким, однак у підприємця залишаються можливості для поліпшення своєї діяльності і повернення до стійкого стану.
4) Область катастрофічного ризику представляє собою стан, в якому ймовірні втрати можуть досягати величини, рівної вартості майна підприємства. Реалізація ризику в даному випадку рівносильна банкрутства, оскільки цілком можливо, що величина втрачених коштів (що виникли зобов’язань) не дозволить продовжувати діяльність.
Наведена диференціація зон ризику є досить загальною. Очевидно, що залежно від сфери діяльності (робота на сформованому ринку, наприклад, з виробництва продуктів харчування або діяльність у сфері розробки нових технологій, грального бізнесу) критерії для виділення областей стійкого або нестійкого стану будуть різними. Проте, даний підхід може успішно використовуватися для оцінки самих різних ризиків, у тому числі технічного, природного, соціального та ін.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)