Аналітичний метод оцінки ризиків
Основою аналітичного методу є оцінка певних параметрів поточної діяльності досліджуваного об’єкта, значення яких приймаються індикатором рівня ризику.
В цілому процедура аналізу включає в себе кілька етапів. Спочатку вибирається ключовий параметр, за рівнем якого складається висновок про ступінь ризику. В якості такого параметра може виступати прибуток, рентабельність, розмір капіталу та ін.
На наступному етапі відбираються основні чинники, які визначають значення ключового показника, наводяться в формальний вид залежності між ними.
Далі здійснюються розрахунки, які дозволяють оцінити характер зміни обраного параметра під впливом змінних (аналіз чутливості).
З урахуванням проведених обчислень визначаються вузлові або критичні значення ключового показника, на основі яких можуть бути визначені допустимі межі ризику, його максимально або мінімально прийнятна величина. Перевагою аналітичного методу є наявність можливості оцінити вплив окремих факторів на рівень ризику. Це значно підвищує визначеність і обгрунтованість процесу прийняття рішень щодо його зниження. Разом з тим можливості застосування аналітичного методу обмежені, що обумовлено високими вимогами до кількості та якості необхідної інформації. Найчастіше сфера його використання обмежується аналізом фінансового ризику окремих підприємств і проектів.
Найбільш типовим прикладом аналітичної оцінки є аналіз беззбитковості економічної діяльності. У даному випадку в якості ключового параметра приймається розмір прибутку, який залежить від обсягу виробництва (реалізації) продукції. Критичним значенням вважається точка беззбитковості, в якій прибуток дорівнює нулю.
На рис. 2 представлена??графічна інтерпретація, з якої видно, що зі збільшенням обсягу виробництва (реалізації) зростає виручка. Коли її величина перевищує сумарні витрати (досягається беззбитковість виробництва Qb), підприємство починає отримувати прибуток.
Зі збільшенням виробництва виручка зростає швидше витрат з тієї причини, що не всі з них залежать від обсягу випуску. Наявність умовно-змінних (витрати на сировину, зарплату основних робітників і т. П.) І умовно-постійних (загальновиробничі, управлінські витрати і т. П.) Витрат дозволяє економити на останніх зі зростанням виробництва. Тому при його збільшенні витрати на одиницю продукції зменшуються. Точку беззбитковості Qb можна вважати кордоном допустимого ризику. Очевидно, що підприємець буде прагнути до отримання прибутку, отже, фактичний рівень виробництва повинен бути вище беззбиткового. Різницю між фактичним і беззбитковим обсягом виробництва (Qf – Qb) прийнято називати зоною безпеки. Вона може вимірюватися і в абсолютному, і у відносному (відношення абсолютної зони безпеки до загального обсягу виробництва Qf) вираженні. Вважається, чим більше величина зони безпеки, тим нижче уровея фінансового ризику, зокрема ризику отримання збитків.
Крім розрахунку беззбитковості в рамках аналітичного методу поширені інші підходи. Так, в практиці оцінки підприємницького ризику широко використовується аналіз фінансового стану підприємства. Він базується на системі показників ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та ін. У процесі аналізу розраховуються значення низки відповідних коефіцієнтів, для кожного з яких встановлено критичний рівень. На основі порівняння отриманих результатів і нормативних величин робляться висновки щодо ступеня ризику. Як правило, ризик вважається прийнятним, якщо фактичні значення показників фінансового стану задовольняють необхідним нормам.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)