Основні визначення і поняття в оцінці екологічного ризику
При будь-якому виді діяльності людини існує певна ступінь ризику отримання травми, професійного захворювання та смерті. Несприятливі ситуації підстерігають людину не тільки на виробництві, а й у побуті і в будь-якому місці. Повна безпека не може бути гарантована нікому, незалежно від способу життя, особливо якщо йдеться про явища, пов’язаних з неблагополучним екологічним станом навколишнього середовища. Майже будь-яка технічна система (теплоелектростанція, літак, автомобіль, комп’ютер, мобільний телефон і т. Д.), Створена для задоволення тих чи інших потреб людини, створює різні небезпеки. Можливість постраждати від будь-якої небезпеки створює ризик для здоров’я або життя людини, певної групи людей чи усього населення.
При оцінці небезпеки техногенних систем та екологічного ризику використовують такі поняття як надійність, безпека, небезпека і ризик. У ці поняття вкладають або один і той же зміст, або прямо протилежний. Принаймні, терміни “безпека” і “небезпека” за змістом протилежні – чим вище небезпека, тим нижче безпеку. Однак у багатьох книгах під аналізом небезпеки і аналізом безпеки розуміють одне і те ж. Нерідко термін “ризик” вважають тотожним терміну “небезпека”. Можна зустріти визначення типу “ризик – це небезпека виникнення несприятливих подій” або “ризик – це небезпека виникнення несприятливих наслідків аналізованого події” та ін. Іноді під ризиком розуміють ймовірність несприятливої??події.
Для оцінки екологічного ризику, пов’язаного з тим чи іншим виробництвом, пристроями, технологічними процесами або технічними системами необхідно оцінити їх надійність. Знаючи надійність будь-якого пристрою або системи можна обчислити ризик аварії і оцінити її наслідки.
Можна також говорити про надійність людини, причому в двох зовсім різних сенсах. З одного боку, людина практично завжди бере участь у технологічному процесі і є однією із складових частин системи управління. Від дій людини (оператора) багато в чому залежить правильне функціонування всієї системи. Людина може помилитися, може втомитися і реагувати на показання приладів із запізненням або неправильно, може відволіктися і т. д. Тому при оцінці надійності складних технічних систем або технологічних процесів, в управлінні якими бере участь людина, завжди оцінюють його надійність або як прийнято говорити враховують людський фактор. З іншого боку, можна розглядати самої людини, її організм як певний елемент, який створюється, функціонує і вмирає. Можна оцінити надійність такого елемента чи ні? Відповідь на це питання ми знайдемо в одному з наступних розділів цієї глави.
Для осмислення проблем екологічної безпеки дуже велике значення має знання і розуміння основних понять і термінів, що відносяться до цієї галузі науки, таких як небезпека, загроза, джерело небезпеки, ризик та ін.
У відомому тлумачному словнику (Ожегов С. І., 1989) дано таке визначення слова небезпека: “Небезпека – це здатність заподіяти якоїсь шкоди, загроза життю або здоров’ю людини, іншим його цінностям”.
Очевидно, що здатністю заподіяти шкоду можуть володіти і людина, і технічний пристрій, і природне явище. При цьому шкода може бути завдано миттєво або внаслідок якогось впливу він може проявитися після закінчення якогось часу. Стосовно до екологічних проблем можливо більш підходящим буде наступне визначення небезпеки (Керівництво…, 2004; Большаков А. М. та ін., 1999).
Небезпека – сукупність властивостей фактора середовища проживання людини (або конкретної ситуації), що визначають їх здатність викликати несприятливі для здоров’я ефекти при певних умовах впливу (Керівництво…, 2004).
Таким чином, небезпека є ймовірнісної категорією, яка може змінюватися в часі і в просторі. Під небезпекою, пов’язаної з конкретною подією або процесом, слід розуміти ймовірність прояву даної події або процесу в даному місці і в даний час.
Небезпечні фактори – такі фактори, які чинять негативний вплив на природні об’єкти та / або населення.
Винятково різноманітні джерела небезпеки. Джерелами небезпеки можуть бути природні явища, стихійні лиха, аварії, економічні кризи, військові конфлікти, терористичні акти, побутові ситуації і т. д.
Джерело техногенної небезпеки – це підприємство, організація, установа або індивідуальний підприємець, що здійснюють той чи інший вид діяльності, технічна система або пристрій здатні призвести до виникнення небезпечних факторів в екологічній сфері.
У Законі “Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення” шкідливий вплив на людину визначено як “вплив чинників довкілля, що створює загрозу життю або здоров’ю людини або загрозу життю або здоров’ю майбутніх поколінь” (Про санітарно-епідеміологічне…, 1999).
Рівень безпеки – максимальний рівень в конкретному випадку, заснований на ступені ризику, який розглядається як прийнятний.
У 1978 р експерти ВООЗ визначили ризик як “концепцію, яка відображатиме очікувану тяжкість і / або частоту несприятливих реакцій на дану експозицію”.
Під вагою або частотою несприятливих реакцій на увазі різні захворювання, травми або смертельні випадки, викликані впливом того чи іншого шкідливого фактора. При цьому враховують експозицію даного чинника, яка визначається інтенсивністю і тривалістю його впливу.
У глосарії Американського Агентства Охорони Навколишнього середовища (US Environmental Protection Agency – EPA) дано таке визначення ризику:
“Ризик – є ймовірність пошкодження, захворювання або смерті за певних обставин”.
У проекті словника Організації економічного співробітництва та розвитку і Міжнародного проекту хімічної безпеки (Словник, 1998) дано таке визначення ризику:
Ризик (risk) – ймовірність несприятливого впливу даного агента в даних обставинах на організм, популяцію або екосистему.
“Ризик – ймовірність заподіяння шкоди життю або здоров’ю громадян, майну фізичних або юридичних осіб, державному або муніципальному майну, довкіллю, життю або здоров’ю тварин і рослин з урахуванням тяжкості цієї шкоди” (ст. 2 Федерального закону РФ “Про технічне регулювання” № 184-ФЗ від 27 грудня 2002 р).
Дане визначення інтегрує кілька різнопланових понять про ризик (заподіяння шкоди здоров’ю громадян, заподіяння шкоди навколишньому середовищу, пошкодження майна), що відповідає сукупним ризику.
Ризик для здоров’я – ймовірність розвитку загрози життю чи здоров’я людини або загрози життю або здоров’ю майбутніх поколінь, зумовлених впливом чинників довкілля (Керівництво…, 2004).
Потенційний ризик – ризик виникнення несприятливого для людини ефекту, який визначається як ймовірність виникнення цього ефекту при заданих умовах. Виражається в частках одиниці (або у відсотках). Розрахунок потенційного ризику може бути використаний для оцінки якості навколишнього середовища.
Прийнято виділяти три типи потенційного ризику:
1 – ризик негайних ефектів, що проявляються безпосередньо в момент впливу (неприємні запахи, подразнюючі ефекти, різні фізіологічні реакції, загострення хронічних захворювань та ін., А при значних концентраціях – гострі отруєння);
2 – ризик тривалого або хронічного впливу, що виявляється при накопиченні достатньої для цього дози в зростанні неспецифічної патології, зниженні імунного статусу і т. д.;
3 – ризик специфічної дії, що виявляється у виникненні специфічних або канцерогенних захворювань, захворювань імунної системи і інших подібних ефектів.
Реальний ризик – це кількісне вираження збитку суспільному здоров’ю, пов’язаному із забрудненням навколишнього середовища, в величинах додаткових випадків захворювань, смерті та ін. Зазвичай визначається при оцінці існуючих ситуацій або при ретроспективних дослідженнях.
Аналіз ризику (risk analysis) – процес управління ситуаціями, коли популяції або екосистеми можуть піддаватися небезпеки (Guidelines, 1998).
Він включає три кроки: оцінку ризику, управління ризиком та інформацію про ризик.
Аналіз ризику – процес отримання інформації, необхідний для попередження негативних наслідків для здоров’я населення, що складається з трьох компонентів: оцінка ризику, управління ризиком, інформування про ризик (Керівництво…, 2004).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)