Взаємозв’язок економіки ризику з іншими науками
Курс економіки і управління господарським ризиком, так само як і схожі курси, але під іншою назвою (ризик-менеджмент, менеджмент ризику і страхування), сам по собі є відносно новим. Проте, питання управління ризиком стали цікавити людину з самого початку розвитку економічних і торговельних відносин, коли виникла необхідність зниження негативного впливу невизначеності на господарську діяльність.
З приводу походження терміна “ризик” існує кілька версій. За однією з них він походить від староітальянского “risicare” – “лавірувати між”, за іншою – від давньогрецького “ridsicon”, “ridsa” – “стрімчак, скеля”. Існують інші версії, однак, вважається, що більшість з них пов’язують категорію ризику з небезпеками, які виникали при мореплаванні.
Вперше аналіз проблеми управління ризиком на науковій основі був проведений в рамках економічної теорії (політичної економії). Представниками класичної школи (А. Сміт, Дж. Мілль) у структурі підприємницького доходу була виділена така стаття, як “плата за ризик”. Вважалося, що підприємець завжди закладає в прибуток певну суму, яка повинна забезпечити відшкодування втрат у разі реалізації ризику. І чим більша ймовірність таких втрат, тим більша величина прибутку призначена для компенсації ризику.
Німецький економіст XIX століття І. фон Тютен виявив прямий зв’язок між величиною прибутку і підприємницьким ризиком. Єдиною силою, яка змушує підприємця йти на ризик, на його думку, є можливість аналогічного збільшення прибутку. Економісти неокласичної школи (А. Пігу, А. Маршалл) ввели такі поняття, як невизначеність зовнішнього середовища, очікуваний прибуток і її відхилення. Відповідно ризик ототожнювався з коливанням величини прибутку – чим більше амплітуда коливань, тим вище рівень ризику.
Пізніше теорію ризику розвивав Дж. М. Кейнс, який включив до неї фактор задоволення. Таким чином, розкривався психологічний аспект ризику, відповідно до якого підприємець може отримувати задоволення від самого процесу ризику.
У сучасному трактуванні наука про управління ризиком носить міждисциплінарний характер і знаходиться на перетині ряду теоретичних і прикладних дисциплін.
Великий внесок у розвиток науки про ризик внесли математична статистика і теорія ймовірності. У практиці ризик-менеджменту широко використовуються статистичні методи оцінки рівня ризику, а також методи математичного моделювання та оптимізації при розробці заходів щодо зниження ризику. А у сфері страхування, фінансів, біржової торгівлі поняття ризику часто ототожнюється з оцінкою ряду математичних і статистичних параметрів фінансової діяльності.
Наука про управління ризиками в чому використовує положення теорії управління та прийняття управлінських рішень. Особливе значення мають розділи, присвячені розробці стратегії управління, вибору оптимального варіанта рішення з безлічі альтернатив, використання експертних методів оцінки альтернативних способів вирішення проблеми і ін.
Економіка ризику тісно пов’язана з низкою прикладних і галузевих наук, таких, як економіка підприємства, фінансовий менеджмент, інноваційний маркетинг і т. П. Іншими словами, в будь-якій сфері діяльності, де є необхідним вивчення питань управління ризиком, природним чином виникає перетин дисциплін.
Особливу увагу слід звернути на взаємозв’язок економіки ризику та психології. Останнім часом надають все більшого значення психологічним аспектам управління та їх впливу на ризикованість управлінських рішень. Зокрема важлива роль відводиться такій характеристиці менеджерів, як “схильність до ризику”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)