Зовнішня політика Олександра II
Тенденції ведення зовнішньої політики були продиктовані Кримською війною, яка внесла величезні суперечності в міжнародні відносини Російської Імперії. Військове протистояння, яке продовжилося фактично сторіччя, принесло не тільки військова поразка Росії, але і втрату позицій на міжнародній політичній арені.
У період царювання Олександра II державі протистояли три могутні на той час імперії: Османська, Французька і Британська. Австрійська імперія намагалася зберігати дипломатичний нейтралітет.
Європейська політика Олександра II
Перед російським імператором стояла першорядне завдання ініціації перегляду положень Паризького договору. Для цього було необхідно прорвати політичну блокаду і відновити діалог з європейськими державами. Зовнішня політика Олександра II по відношенню до Європи була надзвичайно тонкої і гнучкою. Усвідомлюючи те, що після польського повстання вийти з ізоляції буде вельми складно, російська дипломатія на чолі з імператором зіграла на внутрішніх протиріччях європейських імперій.
Олександру II вдалося налагодити відносини з Францією і Пруссією і навіть зберегти нейтралітет під час війни цих держав. Після поразки Франції у Франко-Прусської війни, Російська імперія втратила в її особі головного противника, який обмежував вплив російської корони на Кримський півострів. Крупний успіх в дипломатичних відносинах був досягнутий завдяки старанням Горчакова: Росія отримала вихід до Чорного моря, води якого був оголошені нейтральними.
У 1873 році зближення Європи і Російської імперії було закріплено в результаті створення “Союзу трьох імператорів” – німецького, австр.-угорського і російського. Закінчення європейської ізоляції дозволило Олександру II впритул зайнятися турецьким питанням, який На 1873 рік став надзвичайно гострим.
Протистояння на Балканах
У 1877 року, між Російською Імперією і Туреччиною були розв’язані військові дії, приводом яких послужило утиск прав слов’янських народів османськими владою. У порівняно короткий термін, російська армія змогла здобути ряд перемог і захопити основні військові бази турків.
Підсумком війни стало підписання Сан-Стефанського мирного угоди, згідно з яким держави Балканського півострова отримував політичну незалежність від Туреччини, а Російська імперія повертала під свою корону узбережжі Криму, Бессарабію і кавказькі військові фортеці.
Продаж Аляски
Плани про можливий продаж США Аляски виникли у Олександра II ще в період Кримської війни. Такий сміливий крок був логічно обгрунтований: територія була дуже віддаленій від центру, вища влада належала генерал-губернатору, який фактично безконтрольно міг здійснювати власну політику на Алясці.
Подібна ситуація не влаштовувала імператора. Зрештою, навесні 1867 року в столиці США був підписаний договір, згідно з яким Російська Імперія передає у володіння державі землі Аляски. Вартість території носила на той час символічний характер – 7 млн. доларів.
Незважаючи, на подвійність думок, завдяки мудрій зовнішньої політики Олександра II, Російська імперія стала наймогутнішим і впливовою державою у світі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)