Зовнішня політика Павла I

Настільки ж непослідовною виявилася й зовнішня політика Павла I. Зміна влади в Росії співпала з великими змінами в Європі. Правлячі кола революційної Франції прагнули до завоювання нових земель, утвердження свого впливу в усьому світі. Французька армія на чолі з генералом Наполеоном Бонапартом розгромила австрійські війська, вторглася в Італію, Швейцарію, потім захопила належав Туреччині Єгипет. Проти французьких загарбників сформувалася потужна коаліція (союз) у складі Англії, Австрії, Туреччини. Павло I прийняв рішення вступити в цей союз. На прохання Австрії на чолі армії був поставлений А. В. Суворов, якому йшов уже 70-й рік.

У цей час полководець жив у своєму маєтку під наглядом поліції. Павло не довіряв Суворову, боявся його популярності. Але робити було нічого: союзники сподівалися на знаменитого полководця, і Павло поступився. На чолі флоту був поставлений Ф. Ф. Ушаков. Ні Суворов, ні Ушаков не програли жодного бою.

У квітні 1799 Суворов прибув до Північної Італії і повів у наступ російсько-австрійські війська. Австрійці, які не звикли до настільки стрімким діям, скаржилися на труднощі. Суворов відповідав: “Окомір, швидкість, рішучість” – ось основа успіху.

На річці Адда відбулося перша битва. На чолі російського авангарду йшов безстрашний і палкий генерал П. І. Багратіон. У дводенному бою французи були розбиті. Однак незабаром австрійці почали заважати Суворову, побоюючись надмірного посилення Росії.

Французи тим часом підтягували нові сили. Але Суворов біля річки Треббія вщент розгромив їх.

З Парижа до Італії прислали молодого талановитого генерала Жубера. На початку серпня 1799 він дав Суворову генеральний бій біля міста Нові. 15 годин тривав бій. Жубер був убитий. Перемога була досягнута Суворовим шляхом поєднання швидких ударів і обхідного маневру. У цій битві відзначилися Багратіон, М. А. Милорадович і інші учні великого полководця.

Коли майже вся Північна Італія була очищена від французів, австрійці запропонували Суворову рухатися до Швейцарії, де об’єднані російсько-австрійські війська зазнавали поразки.

Почався Швейцарський похід Суворова. Російська армія йшла через Альпи, опанувала перевалом Сен-Готард. На шляху знаходився Чортів міст, що з’єднував краю прірви. Французи зруйнували його і взяли під приціл це місце. Суворов послав загін Багратіона в обхід по непрохідних гірських кручах, а коли той обрушився на французів з тилу, повів російську армію в лобову атаку. За пов’язаним колодах перейшли в ущелину. Французи бігли. У цьому поході брали участь юний син імператора Павла I Костянтин і 15-річний син Суворова Аркадій. Обидва вели себе мужньо, сміливо. Костянтин не раз перебував під вогнем, надихаючи солдатів.

Подолавши Альпи, Суворов вийшов у Муттенскую долину, де його чекали численні свіжі сили ворога. У двох запеклих боях виснажена, знекровлена російська армія взяла верх. В останній битві Суворов зобразив відступ своїх передових полків, заманивши французів у пастку, а потім скомандував: “Вперед, братці!” Французи в паніці бігли.

Австрійці кинули армію Суворова напризволяще, зривали постачання її продовольством. Обурений їх корисливими і зрадницькими діями, Павло I відкликав свої війська на Батьківщину. Закінчився безприкладний, героїчний похід, що приніс славу російській зброї.

За блискучі успіхи в Італії та Швейцарії великий полководець отримав звання генералісимуса і титул князя Італійського. Однак Павло зустрів його стримано. У 1800 р Суворов помер.

Одночасно йшли бойові дії на морі. Восени 1798 р об’єднана російсько-турецька ескадра під командуванням Ушакова з’явилася близько захоплених французами Іонічних островів, що простягаються уздовж західного берега Греції. Центром цих островів була добре укріплена фортеця на острові Корфу.

Флот Ушакова швидко зламав опір противника на всіх островах, крім Корфу. Скелясті береги, уступи гір були укріплені оборонними спорудами. Тут знаходилося більше 600 гармат і велику кількість солдатів. До того ж неподалік стояв французький флот.

Спочатку російський флотоводець оточив острів з моря і вогнем артилерії відігнав французькі кораблі. Три місяці тривала облога. Артилерійські обстріли, зухвалі напади моряків вимотали противника.

Ушаков вирішив почати штурм. Він припускав опанувати укріпленим острівцем Відо – “ключем до Корфу”. Артилерійський удар з моря і рішучі дії висадилися з кораблів матросів і солдатів зробили свою справу. Відо опинився в руках Ушакова. Тепер всі свої сили він обрушив на Корфу. Не витримавши натиску, французи здалися. Це був перший випадок у світовій історії, коли флот без підтримки сухопутних сил опанував такої потужної фортецею.

Грецьке населення Іонічних островів захоплено зустрічало російських моряків. Ушаков здійснив на островах великі зміни. Там була утворена республіка, з’явилося збори представників місцевого населення, була розроблена конституція. Так самодержавна Росія сприяла появі республіканського грецької держави.

Незабаром флот Ушакова попрямував до берегів Італії. Російські десанти швидко звільняли від французів прибережні міста. Пал Неаполь. Російські моряки вступили в Рим. Італійці відзначали гуманне поводження російських моряків з мирними жителями, повага їх до місцевих традицій.

Але ці успіхи виявилися на руку лише Австрії та Англії. Інтриги союзників привели до того, що Павло I вивів Росію з антифранцузької коаліції. Він із захопленням спостерігав, як Бонапарт навів милий його серцю порядок у Франції.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Зовнішня політика Павла I