Зовнішня політика СРСР в 1933-1937

Завершення соціалістичної реконструкції народного господарства проходило в складній міжнародній обстановці.

У Німеччині в 1933 р до влади прийшли фашисти – партія найбільш реакційною, шовіністично настроєної буржуазії. Фашисти анулювали Версальський договір, ліквідували всі демократичні свободи і організації робочих, оголосили поза законом Комуністичну партію, створили величезну армію, відкрито стали на шлях агресії і зажадали переділу світу. У центрі Європи виник осередок війни.

У 1935-1936 рр. фашистська Італія захопила Ефіопію і перетворила її в свою колонію. У 1936 р Німеччина і Італія підтримали фашистський заколот генерала Франко, а потім організували інтервенцію проти республіканської Іспанії. У 1936-1937 рр. Німеччина, Японія та Італія уклали між собою так званий антикомінтернівський пакт – агресивний військовий блок, спрямований головним чином проти Радянського Союзу.

Правлячі кола імперіалістичних держав США, Англії і Франції під гаслом “умиротворення” на ділі проводили політику заохочення агресивних устремлінь фашистських держав, штовхаючи їх на шлях війни проти Радянської країни.
В обстановці зростаючої небезпеки Радянський уряд наполегливо і послідовно боровся за мир і безпеку народів. Успіхи соціалістичного будівництва підвищували міжнародний авторитет СРСР. В кінці 1933 були встановлені дипломатичні відносини з США, в 1934 р СРСР вступив в Лігу націй, трибуна якої була використана ним для викриття політики агресорів, з метою боротьби за мир. Радянський Союз докладав усіх зусиль до організації колективної відсічі агресору, до створення системи колективної безпеки народів. У 1933 р Радянський уряд вніс на обговорення Міжнародної конференції декларацію про визначення агресора, а в 1935 р уклало з Францією і Чехословаччиною пакти про взаємну допомогу. СРСР домагався застосування санкцій проти фашистських агресорів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Зовнішня політика СРСР в 1933-1937