Зовнішня політика СРСР кінця 80-их років
Прихід до влади М. Горбачова, спочатку не віщував змін у зовнішньополітичних відносинах СРСР. Новий Генеральний Секретар, як і його попередники, заявляв про необхідність боротьби з військовою загрозою з боку капіталістичних держав і зміцнення соціалістичного табору.
“Нове політичне мислення”
Зміни у веденні зовнішньої політики сталися із заняттям Е. Шеварднадзе поста міністра закордонних справ улiтку 1985 м. Новий міністр виробив три основних курсу радянської дипломатії: нормалізація відносин з США, начло двостороннього скорочення ядерного потенціалу і припинення участі СРСР у внутрішніх протистояннях країн Африки та Азії.
Подібні пропозиції були підтримані Горбачовим і вже на початку 1987 року почали активно впроваджуватися радянським урядом. Така зовнішньополітична концепція отримала назву “нове мислення”.
Основними принципами “нового мислення” було сприйняття світу, як цілісної системи і відкидання його полюсного поділу, згідно розбіжностям ідеологій. Також подібна політика відкидала силові методи вирішення протиріч між державами, відводячи вирішальну роль у цьому мирних переговорів.
Радянсько-американські відносини
У листопаді 1985 року було покладено початок політичній потеплінню між СРСР і США: відбулася офіційна зустріч лідерів двох ворогуючих держав, М. Горбачова і Р. Рейгана. Через два роки, США і СРСР підписали двосторонню угоду про ліквідацію ядерних боєголовок, наявність яких створювало військову напруженість у світі.
До початку 1988 року всю меншу роль в дипломатії відіграють комуністичні принципи. М. Горбачов розумів, що відсутність розвитку економіки можна замістити “проривом” у дипломатичних відносинах із Заходом це була єдина можливість продовжити політику “перебудови”.
Уряд СРСР змушене було приймати всі умови, які виставляли США зміна радянської політики стосовно ситуації на Близькому Сході і в Африці, відмова від модернізації армії, формування ринку і федерації, а також демократичне перетворення життя держави.
На завершальному етапі “перебудови”, уряд США почало активно втручатися у внутрішню політику СРСР. Президент Д. Буш, таємно від Горбачова вів переговори з лідерами союзних республік.
Про ведення негласної дипломатії США і деяких соціалістичних радянських республік говорить той факт, що про рішення денонсацію союзного договору 1922 року, першим дізнався саме президент Д. Буш, а вже після М. Горбачов.
Дипломатія з країнами “третього світу”
Головною регіональною проблемою СРСР була війна в Афганістані. Зупинити бойові дії в цій державі було потрібно негайно, так як це було головною причиною розбрату з капіталістичними країнами. 15 лютого 1989 почалося виведення радянських військ з Афганістану. Завершення інтернаціональної місії остаточно закріпило зближення СРСР і США.
Економічна нестабільність в СРСР у 1985-1989 році стала причиною скорочення обсягу матеріальної і продовольчої допомоги країнам, що розвиваються соціалістичним республікам. У цей період була перервана військова підтримка Іраку.
Радянський уряд приєдналося до політичної блокади Лівії, як того вимагали США і Західна Європа. Завдяки відкидання ідеологічних бар’єрів, дипломатичні відносини почали налагоджуватися з Тайванем, Південною Кореєю, Ізраїлем і ПАР.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)