Зовнішня політика СРСР у середині 60-х – 80-х років
У середині 60-х на початку 80-х років СРСР перебував у стані протистояння з капіталістичним Заходом. Зовнішня політика в цей період носила контрастний характер: потепління в міжнародних відносинах часто переходило в нове загострення протиріч.
Дипломатію СРСР в середині 60 – х на початку 80 – х років слід розглядати в двох основних течіях політичні відносини з соціалістичним табором і капіталістичними державами.
Зовнішня політика Радянського Союзу з соціалістичними країнами
Дипломатичні відносини Радянського Союзу з країнами соціалістичного табору регулювала так звана “доктрина Брежнєва”, зміст якої полягав у необхідності будь-якими шляхами зберегти єдність пролетарських держав і закріпити керівну роль СРСР в соціалістичному світі.
Радянська армія активно брала участь у придушенні антисоціалістичних повстань в Чехословаччині (“празька весна”, 1968 року). Також була зроблена спроба втрутитися у внутрішнє протистояння комуністів і демократів у Польщі, проте починається соціально економічний радянський криза змусила уряд СРСР відмовитися від застосування празького досвіду.
На початку 70 – х років зародилося напругу в радянсько-китайських відносинах. Комуністична партія Китаю почала претендувати на лідерство в соціалістичному таборі, поступово витісняючи СРСР. Після нетривалих військових конфліктів, та догляду з політичної арени Мао Цзедуна, дипломатичні відносини Радянської держави з дружньою республікою Китай були повністю розірвані.
Реалізувати “доктрину Брежнєва” уряду СРСР до кінця не вдалося. Соціалістичні республіки, охоче вступаючи з Радянським Союзом у дипломатичні відносини і користуючись прерогативами, наданими могутнім “наставником” на зовнішньому ринку, все ж активно відстоювали свій суверенітет і політичну незалежність.
Втілення світової пролетарської революції значно затягувалося, а з часом і зовсім втрачало актуальність.
СРСР і капіталістичний світ
Міжнародні відносини сторін холодної війни відрізнялися нестабільністю. У середині 60 – х, між СРСР і США було досягнуто політичний і військовий паритет, що означало потенційну загрозу початку Третьої Світової війни.
Однак, під час офіційного візиту Р. Ніксона до Москви, в 1972 році між державами був підписаний договір, який обмежував стратегічне володіння ядерною зброєю обох країни, а також незастосування його в умовах миру. Це стало першим кроком до ядерного роззброєння і значно послабило напругу між державами.
З 1973 року міжнародні відносини СРСР з країнами капіталістичного Заходу придбали стабільність і грунтувалися на дружньому добросусідство, без висунення політичних претензій. Дипломатичні відносини з Заходом дестабілізувати в 1979 році, коли радянські збройні сили з інтернаціональною місією вторглися на територію Афганістану.
Початок війни в Афганістані не було засновано на вагомих причини мотивація допомоги в будівництві соціалізму афганському народу, виглядала непереконливо в очах західної демократії.
Радянський уряд ігнорував попередження Заходу, що породило новий етап у холодній війні. До початку 80 – х років дипломатичні відносини були остаточно розірвані, сторони знову повернулися до обопільним загрозам ядерної атаки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)