Тема мистецтва та його впливу на людину, доля талановитого митця в новелі Valse melancolique. Жінка як взірець нового типу героя. Три жіночі образи як три тенденції модерної емансипації. Естетизм як життєва програма Софії та Ганнусі. Особливості еволюції життєвого кредо Марти – НЕОРОМАНТИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Мета: текстуально вивчити новелу “Valse melancolique”; розкрити образи жінок як взірців нового типу героя; розвивати навички роботи з текстом; формувати вміння знаходити в тексті засоби характеротворення жінок; виховувати захоплення такими моральними рисами жінок, як гордість, духовна краса, розум, вольовий характер.
Теорія літератури: модернізм.
Обладнання: текст новели, аудіозаписи вальсів Шопена, фрагменти кінофільму “Меланхолійний вальс”.
Тип уроку: комбінований.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
Слово вчителя
На думку Соломії Павличко, О. Кобилянська “…відобразила вихід на історичну сцену жінок, яких називають… “новими””. Сама ж письменниця була переконана, що прийшов час, коли “…побіч до теперішніх Марусь, Ганнусь і Катрусь можуть станути і жінки європейського характеру, не спеціально галицько-руського”. Критик С. Єфремов запевняв: “Пані Кобилянська великий гріх на душу бере, створюючи шкідливий, антисуспільний, здатний розбестити нетверді уми напрямок у літературі”.
Однією з таких новел, яка розповідає про нових українських жінок європейського типу і яка викликала неоднозначні відгуки, є “Valse melancholigue”, зі змістом якої ми познайомимося сьогодні.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Перевірка домашнього завдання
2. Повторення відомостей про виникнення фемінізму та про феміністський рух. Виступ учня із інформацією
Фемінізм – науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя.
Першими зробили спроби обгрунтувати рівноправність чоловіків і жінок французькі філософи Вольтер, Д. Дідро, Ш.-Л. Монтеск’є, які обстоювали право жінок брати участь у суспільному житті, стверджували, що їхня природа не менш складна, ніж чоловіча. Самі жінки заявили про себе активною участю у Великій Французькій революції, започаткували жіночі клуби, журнали. Француженки, не протиставляючи себе чоловікам, звертали увагу на свою безправність. Але революційна влада, оцінивши громадську активність жінок, не змогла протистояти патріархальній традиції, впливу католицької церкви, щоб визнати жінок самостійним суб’єктом історії, віднести їх до категорії “вільних” і “рівних”. І це спричинило виникнення нового суспільного явища – фемінізму як руху на захист політичних і громадянських прав жінок.
Першим документом фемінізму вважають “Декларацію прав жінки та громадянки”, написану француженкою Олімпією де Гуж у 1791 p., в якій було заявлено, що жінка має такі самі права на свободу, володіння власністю, як і чоловік. Але на заваді цьому є “тиранія сильної статі”. Декларація викликала в суспільстві потужний спротив, особливо фраза: “Якщо жінка має право зійти на ешафот, то вона повинна мати право зійти і на трибуну”. До речі, О. де Гуж за доносом була гільйотинована. Пізніше, в 1793 p., Конвент ухвалив рішення про заборону жіночих клубів, а через два роки заборонив жінкам збиратися у громадських місцях. Громадянський кодекс проголосив, що жінка не має ніяких громадянських прав та повинна підкорятися своєму чоловікові. Тобто ідеал “свободи, братерства та рівності” був призначений регулювати відносини тільки між чоловіками.
Наприкінці XVIII ст. ідеї фемінізму заявили про себе у Великобританії передусім старанням журналістки Мері Волстонкрафт. У 1827 р. у м. Сенека-Фоллзе (США) відбувся перший з’їзд американських феміністок-суфражисток, на якому було висловлено протест проти дискримінації жінок, прийнято Декларацію прав жінок. У середині XIX ст. боротьба за надання жінкам виборчого права стала провідною ідеєю фемінізму.
У тогочасному фемінізмі чітко окреслилося три напрями:
□ Суфражизм (англ. Suffrage – виборче право) – рух за надання жінкам права обирати;
□ гуманістичний, який звільнення жінки вбачав у розвитку її інтелекту, підвищенні грамотності;
□ марксистський, який вважав, що становище жінки-робітниці зумовлене класовими причинами, тому боротьба за її звільнення збігається із загальним завданням звільнення пролетаріату.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя
О. Кобилянська – письменник-новатор, яка у своїх новелах та повістях “безлику жінку” зробила “людиною” та “царівною”. Героїні її творів наділені неабияким інтелектом, силою волі, високою мораллю та інтелігентністю.
2. Евристична бесіда за змістом новели “Valse mеlancolique”
Ø Назвіть твори О. Кобилянської згаданої тематики. (“Царівна”, “Людина”, “Природа”, “Некультурна”, “Valse melancolique”)
Ø У яких творах, прочитаних нами раніше, порушувалися феміністські проблеми? (І. Франко “Сойчине крило” – образ Манюсі)
Ø Якою ми бачимо героїню цього твору? Чи здатна вона постояти за себе? чи може самостійно вирішувати важливі життєві проблеми? (Марію-Манюсю автор зображує нам інструментом у руках чоловіків. Вона терпить наругу над собою, фізичну і моральну, але не має достатньо сил протистояти і захищати свою людську і жіночу гідність. Вона розділяє переконання, що жінка не може жити одна. Інакше її вважатимуть аморальною).
Ø Як ви ставитеся до феміністського руху? Чи потрібна, на вашу думку, гендерна рівність? (Обмін думками)
Довідка
Гендерна рівність – процес справедливого ставлення до жінок і чоловіків. Справедливість веде до рівноправності.
Гендерна рівноправність означає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а також мати користь від результатів. Тобто це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють.
Ø Як на це питання відповідає Ольга Кобилянська у новелі “Valse mеlancoИque”? чи схожі героїні її твору на Марію-Манюсю? (Ні. Героїні Ольги Кобилянської дуже нагадують її саму, що теж була однією з “нових жінок”. Вони хоча й не заперечують необхідності вийти заміж, створити сім’ю, проте сенс свого життя вбачають не лише в завоюванні чоловічої прихильності. Це жінки, які прагнуть нарівні з чоловіками здобути гідну освіту, реалізувати себе в діяльності, корисній суспільству, і бути матеріально незалежними. Можна з упевненістю сказати, що з боку О. Кобилянської це було сміливо і ризиковано, адже патріархальна свідомість такі погляди на життя сприймала як аморальні)
Ø Знайдіть у творі цитати до характеристики героїнь. Вкажіть засоби індивідуалізації персонажів.
3. Дати характеристику героїням твору
Ø Завдання для дівчат. “Жінка очима жінки – “Вживання в образ”. Від імені Ганнусі, Софії чи Марти схарактеризувати героїнь новели.
Ø Завдання для юнаків. “Жінка очима чоловіка”. Хто з героїнь вам найбільше імпонує і чим?
Довідка
Героїні новели “Меланхолійний вальс” живуть у світі мистецтва, музики, шукаючи краси та гармонії у творчості. це обдаровані особистості, кожна з яких прагне знайти своє щастя, найповніше реалізувати свій багатий духовний потенціал. Вони такі різні і в той же час такі схожі. Марта – втілення любові, доброти й лагідності, вона готова “обійняти весь світ, зігріти його теплом свого серця”, співчутлива, розсудлива, спокійна, стримана і терпляча. Вона “вчилася музики, язиків і різних робіт ручних”, готувалася стати вчителькою. За словами Ганни, її призначення – бути дружиною і матір’ю.
Художниця Ганнуся – нестримна, поривчаста, непостійна у своїх почуттях, палка, імпульсивна, волелюбна, найвище цінує мистецтво і вільний розвиток особистості. Щира, без фальшу, могла швидко свою гарячковість змінити на доброту та чуйність. Художньо обдарована, своїм ремеслом заробляє собі на життя. Не любить, коли намагаються давати їй поради щодо особистого життя, їй байдуже, що про її особисте життя думають інші.
Софія – вразлива, тонко відчуває красу, прагне до гармонії в мистецтві й людських почуттях, не уявляє свого життя без музики. Творчо обдарована особистість, її найзаповітніша мрія – стати піаністкою. Письменниця неодноразово звертає увагу на такі деталі, як подерті рукавички чи бажання закрити найменші щілини у вікні. Вони свідчать про нервову, вразливу і чутливу особистість, що замкнулася в собі. Свою душу вона розкриває через музику, в ній вона черпає духовні сили, намагається відродитися після приниження у житті (нещасливе кохання). Життя героїні складається трагічно. І ця трагедія має соціальний підтекст. В умовах капіталістичної дійсності такі щедрі душею, але не пристосовані до життя таланти, доля яких залежить від обставин, здебільшого якщо не гинуть фізично, то ламаються морально.
4. Мозковий штурм. Що нового привнесла в літературу О. Кобилянська своєю новелою?
(У новелі вперше в історії української літератури зроблено спробу зруйнувати стереотипи щодо погляду на роль, місце і можливості жінки в суспільстві. Героїні твору ніби об’єднують у собі два світи – чоловічий і жіночий. Письменниця показує, що, відмовившись від суто жіночих, “салонних” занять (напіввправні гами та акварелі), вони перетворюють їх на творчість, а отже, входять у суто чоловічу сферу, адже їхні вміння дають їм змогу заробляти гроші, щоб задовольняти свої потреби і запити, навіть матеріально забезпечувати себе і свою дитину, як це бачимо на прикладі життя Ганнусі.
“Власна кімната” трьох героїнь новели – це також освоєння жінкою традиційно чоловічого простору. До Кобилянської про це ніхто не писав, та й в українському суспільстві такі приклади були поодинокими. Цікаво, що три героїні новели і справді існували: як подруги винаймали вони якийсь часу спільно кімнату, а одна з них готувалася стати піаністкою. Але брак коштів на навчання став на заваді здійснення мрії.
Безперечною заслугою письменниці є те, що вона однією з перших в українській літературі змалювала образи жінок-інтелігенток, яким притаманні вищі духовні інтереси, прагнення вирватись із тенет буденщини, духовного рабства. Звеличуючи людину, зокрема жінку, показуючи її високі духовні поривання, О. Кобилянська утверджувала передові погляди на життя.)
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК
Міні-дослідження
Розподілити риси характеру героїнь та їхні вчинки на такі, які можна вважати чоловічими, і такі, які є суто жіночими.
Чоловічі | Суто жіночі |
Сильні, неординарні особистості, які дозволили собі мати “власну кімнату” | Чуттєвість, жіночість, здатність до вияву емоцій. “Від сильного впливу музики поблідла, а очима просто освічувала ту, що грала. Перший раз бачила я, як над нею запанувала інша сила, чим її власна, і як вона піддалася їй” |
Облаштування приміщення для жінки є одним із засобів прояву своєї індивідуальності, самовираження | Надання великої уваги найменшим побутовим дрібницям – від певним чином розставлених крісел до білетів, що тонко пахнуть фіалками, деталям інтер’єру, вбрання |
Завдяки естетизації побуту загальний простір набуває чіткого розмежування “свій/чужий”, диктує свої вимоги(Ганнуся – Марті: “Але пам’ятай! Коли вона буде з виду “неможлива” (тобто некрасива і невихована), я не сідаю з нею до столу” | Естетизація побуту, гармонізація його із внутрішніми духовними потребами |
Пошук краси, гармонії у творчості, бажання досконалості та рівноваги. Самоідентифікація | Бажання красиво одягатися, гарно виглядати (письменниця говорить про парфуми у воді, вишукану білизну, милується “прегарним темно-синім костюмом, обшитим правдивими кримськими баранками” Ганнусі) |
VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
□ Твір вразив мене…
□ Музика – це…
□ Я зробив для себе висновок, що…
VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Повторити матеріал уроку.
2. Дати відповідь на питання “Особливості еволюції життєвого кредо Марти”.
3. Завдання творчого характеру. Скласти анотацію до новели “Valse melancolique”.
ДОДАТОК
Це цікаво
Ольгу Кобилянську і Софію Окуневську-Морачевську об’єднувала міцна довголітня дружба. Цікаво, що іноді С. Окуневська впізнавала себе, впізнавала опис, манеру своєї гри на фортепіано у творах подруги. Таке враження складалося в неї, зокрема, після прочитання повісті О. Кобилянської “Людина”. І ні в кого і з їхніх сучасників не виникало сумніву, що саме з неї “списувала” видатна буковинка Софію Дорошенко в “Меланхолійному вальсі”. Риси, притаманні С. Окуневській, використала О. Кобилянська і в деяких інших творах. Є підстави стверджувати, що це певною мірою стосується Єви Захарій, героїні роману “Апостол черні”, котрий лише недавно повернуто широкому читацькому загалові із навмисного забуття.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)