Життєвий і творчий шлях Лесі Українки – НЕОРОМАНТИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Мета: дізнатися про мужню боротьбу письменниці з невиліковною хворобою, про роль родини, культурного оточення та самоосвіти у формуванні ії світобачення та внутрішнього світу; сприяти формуванню цілісного уявлення про неї як людину, митця, її громадянську позицію; розвивати навички роботи з різноманітними джерелами інформації, зв’язне мовлення, мислення за допомогою узагальнення, вміння встановлювати зв’язки між подіями, аналогії та ін.; виховувати інтерес до особистості письменниці, до знань, почуття патріотизму та любові до художнього слова; вміння співчувати, співпереживати.

Обладнання: портрет Лесі Українки у національному вбранні, фотоматеріали, виставка друкованих видань про Лесю: статті, монографії, критична література; твори письменниці.

Теорія літератури: Біографія письменника, актуальність творчості письменника, світогляд.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя

Для кожної людини дуже важливо залишити після себе слід на землі. Для письменника таким “слідом” є його твори. Саме тому він прагне писати так, щоб його слово не залишило байдужим жодне серце не тільки сучасників, а й представників майбутніх поколінь.

Що стосується Лесі Українки, то можна зі 100-відсотковою впевненістю казати про те, що творчість автора “Лісової пісні” примушує хвилюватися кожного читача, глядача – будь-кого, хто мав щастя познайомитися з безсмертними творами видатної українки. Та і до особистості Лесі Українки й до сьогодні зберігся стійкий інтерес.

Вивчаючи біографію письменниці, спробуємо знайти відповідь на питання: у чому ж причина невгасаючої актуальності її творчості та постійного інтересу до неї як людини?

Не секрет, що в наш час популярність створюється за допомогою ЗМІ. В останні роки велику роль відіграє Інтернет. Сьогодні ми створюватимемо Прес-портрет письменниці, доповнений матеріалом з інших видань, Інтернет-ресурсів зокрема. ця робота дасть нам можливість не тільки познайомитися з біографією цієї видатної жінки, а й дати відповідь на проблемне питання уроку.

IIІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Асоціативний творчий диктант

Створення асоціативного ряду до слова жінка.

Жінка: ніжність, материнство, лагідність, чуйність, турботливість, краса, мрійливість, слабкість, чарівність, поезія, квіти, кохання… (асоціацій може бути багато).

ІV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Презентація портрету лесі Українки

2. Слово представника 1-ї групи

Доповідають декілька учнів.

Біографічна довідка про Лесю Українку

1-й учень (це повідомлення та наступні супроводжуються демонстрацією фотоматеріалів).

Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському, тепер Житомирської області, в інтелігентній, “літературній” родині. їі мати, відома письменниця Олена Пчілка, та батько – юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті.

Дитячі роки Лесі минали на Поліссі в оточенні дивовижних краєвидів. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялася здібністю і працьовитістю. Дружила із селянськими дітьми, знайомилася з народними звичаями, традиціями, фольклором Волині. Химерний світ української міфології з її мавками, перелесниками, русалками зачарував вразливу дівчинку. Маленька Леся так повірила в існування фантастичних істот, що потаємно вночі, перемагаючи страх, бігала в ліс і там шукала мавку. В поемі “Про велета”, написаній в останній рік життя, Леся Українка згадує:

Давно, в дитячий любий вік,

В далекім ріднім краю

Я чула казку. Чула раз,

А й досі пам’ятаю.

Леся дуже любила музику, старанно вчилася грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі в поезії “До мого фортепіано”. Проте музика відлунюється у багатьох творах, про що свідчать заголовки: “Сім струн”, “Мелодії”, “Ритми”, “Пісні про волю”, “Лісова пісня”.

Через хворобу Леся не змогла ходити до школи, не вчилась у жодному навчальному закладі. Але, наполеглива і працьовита, вона здобула глибокі й різносторонні знання самотужки. Особливо добре знала літературу – вітчизняну і світову, володіла класичними й основними європейськими мовами, що дало змогу читати в оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Історію так досконало вивчила, що у 18 років написала підручник “Стародавня історія східних народів”. З юних років цікавилася філософією, знайомилася з основами суспільних наук.

2-й учень. На вироблення світогляду Лесі Українки, на формування й постійне зростання її творчого таланту, художнього мислення мали великий вплив три чинники.

Перший з них – вплив оточення, серед якого вона жила. Сюди належать батько Лесі, Петро Косач – член старої київської громади, культурна, освічена й гуманна людина; і її мати, Ольга Косач – відома українська письменниця, під чиїм пильним поглядом Леся Українка робила свої перші поетичні кроки і кому завдячувала головним чином всеохопною любов’ю до рідної мови, рідної пісні й свого народу. Життя змалку серед українських селян, дослухання до народних пісень, казок і легенд, з одного боку, й висока культурна атмосфера в сім’ї Косачів, зокрема безпосередні взаємовідносини родини Косачів з родинами Старицьких і Лисенків, – з другого, мали великий вплив на духовне життя й інтелектуальний розвиток письменниці. До цього також приєдналися живі й жваві зв’язки з дядьком – Михайлом Драгомановим, який звертав її увагу на питання суто літературні й наукові, суспільні й політичні.

Другий з них – чудове довкілля розкішних волинських лісів, що збудило в Лесі Українці любов до природи, яка не полишала її впродовж цілого життя, де б вона не перебувала: в Україні чи далеко від неї – в Єгипті, Сан-Ремо, на Кавказі тощо.

Третім важливим чинником, що мав уплив на всю творчість Лесі Українки, надаючи їй глибокого філософського й емоційного змісту, були обставини важкої та невиліковної хвороби поетеси. Власне, вони й змушували письменницю часто перебувати на самоті, в колі власних думок, спонукали до самозаглиблення, приневолювали з усебіч продумувати й розглядати життєві явища й проблеми, наполегливо шукаючи на них відповідей у роботі власної думки та у творах світової літератури.

Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі Українки сприяла творча атмосфера, в якій зростала, її оточення, серед якого були Михайло Старицький, Микола Лисенко.

3-й учень. Коли дівчинці було 9 років, заарештували за революційну діяльність її тітку Олену Антонівну Косач. Ця подія надзвичайно схвилювала Лесю, і вона написала вірш “Надія” – перший відомий нам твір письменниці. Глибоко вразила Лесю трагічна загибель у каторжанській тюрмі в снігах Забайкалля революційної народниці Марії Ковалевської, матері її найближчої товаришки. У вірші “Віче”, згадуючи свої дитячі забави серед руїн замку Любарта в Луцьку, Леся Українка говорить, що діти “таємні товариства закладали”, співали “червоні пісні”. Відтоді в душі маленької дівчинки – майбутньої великої поетеси – проростали перші зерна протесту і непокори, розуміння того, що живе вона “у небезпечний час”, який вимагає “боротись до загину”. Відтоді й на все життя її захоплює герой, який, “до землі прибитий списом, шепотів: “Убий – не здамся!” (“Мрії”).

Уперше ім’я Лесі Українки з’явилось у 1884 р. у львівському журналі “Зоря”, де було надруковано вірші 13-літньої поетеси “Конвалія” і “Сафо”. З того часу її твори все частіше публікуються в різних виданнях, а 1893 р. у Львові вийшла перша поетична збірка “На крилах пісень”.

З кінця 80-х років Леся Українка живе в Києві. Вона стає душею літературного об’єднання творчої молоді “Плеяда”, часто буває також на потаємних сходах, де читалий і обговорювали реферати на політичні теми, велися гарячі дискусії.

Плеядівці намагалися працювати для народу. Вони готували популярні видання з історії, географії, перекладали твори російської і зарубіжної літератури, писали власні твори на актуальні теми. З “Плеядою” пов’язаний початок роботи Лесі Українки – прозаїка. Вона пише оповідання “Така її доля”, “Святий вечір”, “Весняні співи”, “Метелик” та ін., які публікуються в журналах “Зоря”, “Дзвінок”. Одночасно молода письменниця займається перекладами, віддаючи цій справі багато часу і енергії. Першою ластівкою був переклад оповідань М. Гоголя “Запропаща грамота” та “Зачароване місце”, який здійснила Леся разом з братом Михайлом (виданий 1885 р. у Львові). Та найбільше уваги приділяє вона поезії Генріха Гейне. У 1893 р. у Львові з’явилась українською мовою “Книга пісень” німецького поета, куди ввійшли 92 переклади Лесі Українки.

4-й учень. Та це був час не лише невгамовної праці, крилатих злетів, надій і сподівань. Це одночасно й роки важких страждань молодої дівчини, у якої “була весна, та тільки за вікном”. Пекуче боліла нога, уражена туберкульозом.

Лікарі радили теплий клімат. І почалися мандрівки в теплі краї, у “добровільне вигнання”. Перша поїздка 15-річної Лесі до Чорного моря викликала багато вражень, які вилилися в ліричному циклі “Подорож до моря”. А далі була Болгарія з дуже дорогою для неї зустріччю з Михайлом Драгомановим, який там жив як політичний емігрант. Далі Крим і його поетичний резонанс “Кримські спогади” та “Кримські відгуки”, “Іфігенія в Тавріді”. Пізніше Італія, Єгипет.

Тут, у Криму, у 1897 р. Леся Українка познайомилася з С. К. Мержинським. Це була надзвичайна людина. Революціонер-романтик, за словами сучасників, він був одним з перших пропагандистів марксизму в Україні та в Білорусії. Лесю Українку вражала душевна краса цієї людини, постійне внутрішнє горіння, глибока інтелігентність, самовідданість у роботі. Мержинський високо цінував письменницьку працю Лесі Українки, шанував її талант, силу волі. Через сприяння Сергія Костянтиновича поетеса знайомиться з редакцією петербурзького журналу “Жизнь”, де публікує літературно-критичні статті “Малорусские писатели на Буковине”, “Заметки о новейшей польской литературе”, “Два направления в новейшей итальянской литературе”, “Новые перспективы и старые тени”.

Велике горе спіткало Лесю Українку: у березні 1901 р. помер Сергій Мержинський, людина, для якої вона “почала нову мрію життя, вмерла і воскресла”.

“Уста говорять: “він навіки згинув!” А серце каже: “Ні, він не покинув!”,- так починається одна з поезій, присвячених Мержинському. його образ оживає у віршах “Завжди терновий вінець”, “Порвалася нескінчена розмова”, “Квіток, квіток, як можна більше квітів…” та в багатьох інших. Тим часом слова поетеси ширилися по Україні. У статті “Леся Українка” І. Франко ставить її творчість поруч з Кобзаревою: “Від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини”.

У 1899 р. у Львові виходить друга поетична книжка Лесі Українки – “Думи і мрії”, письменниця активно друкується в журналах “Народ”, “Житіє і слово”, “Літературно-науковий вісник”, готує нову збірку “Відгуки”, яка вийшла у Чернівцях 1902 р.

5-й учень. Революційні події 1905 року вносять новий струмінь у творчість письменниці. “Мріє, не зрадь. хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною”,- такими словами зустріла вона час народного повстання. Того року Леся Українка багато мандрувала. У Тбілісі бачила калюжі крові на тротуарах, у Києві – вуличні бої, у Петербурзі була свідком страйку, маніфестацій.

У своїй творчості Леся Українка тяжіла до ліро-епосу, вона написала багато поем, серед яких виділяються “Давня казка”, “Роберт Брюс, король шотландський”, “Ізольда Білорука”. І хоч переважають тут сюжети, але це не значить, що авторка відривалася від рідного грунту. Незважаючи на “чужі” образи, поетеса ставить проблеми, які були злобою дня тогочасного суспільства.

Продовжуючи роботу в галузі перекладу, письменниця звертається до драми Гергарта Гауптмана “Ткачі”, з польської на українську мову перекладає вірші Марії Конопницької, з італійської – Ади Негрі. Для російського читача готує і видає в Ростові-на-Дону оповідання Івана Франка “На дне”, “К свету”, “Сам виноват”, “Хороший заработок”.

Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор. Починаючи з дитячих літ (“Русалка”) і кінчаючи останніми творами (“Про велета”), він органічно входить в образний світ письменниці. Цьому прислужилась її невтомна систематична праця над збиранням скарбів народної духовної культури. Вона записувала обряди, пісні, думи у виконанні кобзарів, щоб врятувати від забуття. У спадщині письменниці зберігається рукописний зошит колодяженських пісень (весільні, обжинкові, родинно-побутові, веснянки, колядки), друкована збірка “Дитячі ігри, пісні й казки” (1903), упорядкований збірник “Народні пісні до танцю” (54 тексти). 30 записів веснянок і пісень за допомогою Лесі Українки зробив Микола Лисенко, 225 пісень увійшло до збірки “Народні мелодії. З голосу Лесі Українки”, яку упорядкував і видав 1917 р. її чоловік Климент Квітка.

6-й учень. В останні роки життя Лесі Українки невблаганно прогресувала хвороба, з якою вона вела “тридцятилітню війну”. Поетеса вимушена покинути Україну, холодний клімат не дозволявжити в рідній стороні, і вона оселяється на півдні. Літом жила на Кавказі – в Кутаїсі, Хоні, Телаві, де служив її чоловік Климент Квітка, а на зиму виїжджала в Єгипет. “Найгірше мені те, що я тепер і писати не завжди можу,- скаржилась у листі до Бориса Грінченка,- бо часто від виснаження голова не служить, і то так, як ще зроду у мене не бувало, хіба після операції”. В одну з мандрівок до Єгипту в січні 1911 р. в морі, серед снігової бурі, закляклою від холоду рукою, вона записала:

Хто не жив посеред бурі,

Той ціни не знає силі,

Той не знає, як людині

Боротьба і праця милі.

Боротьба і праця. Такий був зміст усього життя Лесі Українки, життя, гідного подиву і захоплення. 1 серпня 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі Леся Українка померла. Не лише в Україні, але й у петербурзькій, московській пресі, в Грузії і Білорусії, навіть на Далекому Сході були вміщені некрологи на її смерть. “До нас докотилась сумна чутка,- писали робітники з Миргорода,- що не стало славної поетеси Лесі Українки. З приводу смерті поетеси ми, робітники, прилучаємо свій жаль до великого смутку неньки України. Спи ж спокійно, наша сестро, ти була людиною і не даремно жила в світі. Твоя муза найшла співчуття і в душі робітника”.

Тіло Лесі Українки перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі. Похорон поетеси перетворився на велику народну демонстрацію. Море людей, море квітів, жандарми, які супроводжували процесію, зрізали червоні стрічки з вінків, забороняли промови, співи. Але людей прибувало, були й промови, співи. Велика українська поетеса “оберталася в легенду”.

3. Бесіда з учнями

Ø Яку роль у формуванні характеру та світогляду письменниці відіграла 30-річна боротьба з хворобою?

Ø Чому ці слова Лесі Українки можна вважати девізом всього її життя?

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Ø Доведіть, що у формуванні світобачення письменниці значне місце посідає родина та культурне оточення.

Ø Яку роль у формуванні особистості поетки відіграє М. Драгоманов?

Ø Як вплинула на поетичне світосприйняття Лесі Українки природа Волині?

4. Творче завдання: складання асоціативного ряду до словосполучення Леся Українка

Орієнтовний зміст виконання роботи: Леся Українка – мужність, нескореність, освіченість, Митець, поезія, загадка, завзяття, воля, патріотизм, пристрасть, музика, філософія, наука, революція, творчість, романтичність, кохання.

5. Порівняйте з попереднім словниковим диктантом (див. Актуалізація опорних знань), сформулюйте висновки

Ø Які слова співпадають? Кого вони характеризують – чоловіка чи жінку?

Ø Назвіть слова, які більше стосуються характеристики чоловіка, ніж жінки?

Ø Як ви зможете пояснити появу таких “чоловічих” асоціацій, пов’язаних з особистістю Лесі Українки?

Ø І. Франко оцінив Лесю як “… чи не одинокого мужчину на всю соборну Україну”. Що він мав на увазі?

Бажана відповідь

Поява “чоловічих” рис у характері письменниці пов’язана, перш за все, з фактами біографії (необхідність долати хворобу, самотужки навчатися тощо та революційними подіями часу). Але ж іще великий Каменяр відзначав і ніжність, і ліризм творів талановитої українки. Так, Леся – філософ, геніальний митець і водночас жінка.

Д. Донцов у статті “Поетка українського відродження” писав: “Письменниця. лишилася якимось сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля – всі мужські чесноти повинні були стати конечними, коли воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього”. Все це – доказ того, що Леся була особистістю неординарною, а кожна неординарна особистість викликає інтерес та захоплення, стає прикладом для наслідування як для чоловіків, так і для жінок.

6. Повідомлення 2-ї групи (на основі матеріалів Інтернет-джерел)

В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилася читати ще в чотири роки, шестирічною вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник “Стародавня історія східних народів” для своїх сестер.

Поетеса вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась у школі. Причому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтеся, що все це – дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

Перебуваючи з матір’ю у Відні, Леся часто відвідувала оперний театр. Стихія музики захоплювала Лесю так, що колись вона навіть зізналася дядькові, Михайлу Драгоманову: “Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет”. “Вийшов би”, якби не хвора рука…”

Леся мала ще старшого брата, Михайла. їх у сім’ї називали спільним іменем – “Мишелосіє” через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю – її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До п’ятого класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню.

М. Драгоманов, дядько Лесі, підписувався як “Українець”. А оскільки Леся дуже любила його і захоплювалася ним, то вирішила в чомусь бути схожою на дядька. Псевдонім “Українка” з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде “Лариса” вона замінила на тендітне та ніжне “Леся”.

Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як “напровесні” та “промінь”. І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову “промінь” аніж його історичному попереднику “луч”. А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас – слову “мистецтво”. З її легкої руки в нашій мові прижилися також “переможець”, “палкий” та інші слова.

Існує астероїд, названий на честь поетеси. його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

В останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору. цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла.

7. Бесіда з учнями

Які нові слова ви можете додати до асоціативного ряду (попереднє творче завдання) після прослуховування інформації?

8. Висловлювання діячів культури про Лесю Українку та її творчість. Орієнтовне повідомлення 3-ї групи

Людина, яка засвідчила перевагу сильного духу над слабким тілом

“…від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї хворої, слабосильної дівчини”. Іван Франко

Творець мови

Щоб збагатити своїх співвітчизників досвідом інших країн, знемагаючи від невимовного болю, Лариса Косач досконало вивчила десять іноземних мов, з яких перекладала українською перлини світової класики (до слова, і її твори виходили 22-ма різними мовами нашої планеті). Проте, за переконанням Михайла Грушевського, залишалася при цьому “глибоко національною в своїй основі, всім змістом своїм зв’язаною нерозривно з життям свого народу”.

А історик культури Іван Огієнко (митрополит Іларіон) акцентував увагу: “Леся Українка у розвої української літературної мови має чи не найвидатніше місце. Твори Лесі Українки завжди мають із криці викутий словник”.

Наша Жанна д’Арк

Поет та історик культури Євген Маланюк вважав, що Леся Українка пішла далі, аніж Тарас Шевченко, який “був проявом не так нації, як нашої (дуже складної!) раси, її підземно-тектонічних, ще незбагненних нами, до кінця непросвітлених глибин”.

А ось Леся Українка – це “вже явище національне. Це прояв нації – напередодні її політичного відродження й спізненого культурного самоусвідомлення. Щось від французької Жанни д’Арк було в ній. І чи не роль саме Жанни д’Арк в нашій літературі, а тим самим і в історії нашого народу, відіграла ця хвороблива й така прекрасна в своїй високій простоті донька княжої Волині…

Це визнали в тому числі й сучасники Лесі Українки, перетворивши похорони поетеси на масову маніфестацію, під час якої поклали на могилу поетеси вінок із написом: “Ясній провідній зорі”. Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Львівського національного університету “Львівська політехніка”, я написала: “Леся хотіла зробити те, чого ми не можемо зробити дотепер – ввести нашу літературу у світовий контекст”.

Бесіда з учнями

Ø Сформулюйте висновок про значення творчості та особистості української майстрині слова.

Леся Українка всім своїм життям доводила, що сила духу здатна перебороти обставини, перемогти хворобу. Вона заклала своєю творчістю основи політичного, культурного, національного відродження, збагатила українську мову сильним, гарячим, народним поетичним словом, познайомила своїх співвітчизників з досвідом інших країн, переклавши для українців кращі твори світової літератури.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Ø Яку роль у формуванні характеру та світогляду письменниці відіграла тривала боротьба з хворобою?

Ø Доведіть, що на формування світобачення письменниці значний вплив мала родина та культурне оточення.

Ø Розкажіть, чим особа Лесі Українки може бути цікавою сучасникам.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Ø Що в біографії письменниці вас найбільше вразило і схвилювало?

Ø Чи співпало ваше уявлення про поетесу, отримане на уроці, з першим уявленням про неї, що виникло у вас після знайомства з її творами у попередніх класах?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал уроку.

2. Скласти хронологічну таблицю життя і творчості письменниці.

3. Творче завдання: Лесю Українку називали дочкою Прометея. Чому? Напишіть відповідь у вигляді невеличкого твору-роздуму.

4. Індивідуальне випереджувальне завдання: “Неоромантизм у світовій та українській літературі, загальна характеристика неоромантизму Лесі Українки. Ознаки неоромантизму”.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Життєвий і творчий шлях Лесі Українки – НЕОРОМАНТИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, ЛЕСІ УКРАЇНКИ