Система образів твору. Образи-символи як засоби індивідуалізації героїв. Самобутність модерної поетики повісті – ІМПРЕСІОНІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ М. КОЦЮБИНСЬКОГО
Мета: ознайомитися із системою образів повісті; допомогти учням збагнути самобутність модерної поетики твору; удосконалювати навички і вміння давати характеристику персонажам, висловлювати власну думку про них, оцінювати їхні вчинки, розкривати символіку образів; розвивати культуру мовлення і спілкування, вміння обстоювати власну думку; виховувати гуманістичні погляди, любов до літератури як мистецтва слова, естетичні смаки.
Теорія літератури: імпресіонізм.
Обладнання: текст повісті, ілюстрації до твору М. Жука, О. Кульчицької, Е. Іоффе, Л. Карташова, фотоматеріал із краєвидами Карпат.
Тип уроку: комбінований.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Слово вчителя
Максим Горький називав Коцюбинського “прекрасною рідкісною квіткою і ласкавою зіркою” на небосхилі української літератури”. У його творах ми не знайдемо надгероїв. Автор ніби підводить нас до думки, що історію творять прості люди, такі, як Іван та Марічка. Але ці персонажі знають, що таке людська гідність, вони люблять життя і світло так само, як і М. Коцюбинський,- великий сонцепоклонник. Нам є чого повчитися в них, адже вони уміють віддано кохати, бачити і примножувати красу, філософськи осмислювати сенс людського буття і смерті. Про образи повісті ми і поговоримо сьогодні.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Перевірка домашнього завдання
2. Інтерактивна хвилинка. Гра “Мікрофон”
Відповісти одним реченням.
“Що мені відомо про роботу письменника над повістю “Тіні забутих предків”.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя
Коцюбинський був великим поцінувачем всього красивого. Він дуже любив природу, щирих людей, тому і не дивно, що велич Карпат і звичаї, побут та вірування гуцулів викликали бажання описати все побачене і почуте. А оскільки край цей незвичайний, чарівний, то і персонажів повісті теж можемо поділити на кілька груп.
2. Мозковий штурм
Як би ви схарактеризували образну систему повісті?
Говорячи про систему образів, можемо розподілити їх на кілька груп:
Образи-персонажі – Іван, Марічка, Палагна. В окрему підгрупу можемо виділи людей, які займаються ворожінням чи мають надприродну силу – мольфар юра та відьма Хима.
Міфологічні образи – щезник, арідник, нявка, Чугайстир.
Символічні образи – ватра, трембіта, співанка, вода, смерть.
3. Робота над характеристикою персонажів
(Використовуємо дібрані учнями вдома цитатні характеристики. Можна організувати роботу в групах.)
4. Скласти тези до характеристики персонажів. Конкурс на найкраще і найцікавіше виконану роботу
Образ Івана Палійчука
“Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків”.
Змалечку він виявляє бажання вивчати навколишній світ, дивовижний всесвіт природи, казкові глибини і мудрість міфів.
Давня ворожнеча між родами Палійчуків та Гутенюків стала причиною смерті батька, коли Іван був ще малий. Але в цей день він зустрів своє кохання – Марічку.
Любов окрилила талановитого хлопця – він бачить і чує природу, розуміє її і про все те розповідає у музиці, виграє на флоярі чудові мелодії, які сам складає. А ще його музика – про почуття до Марічки.
Нерозривна єдність Івана і природи з особливою силою розкривається у розділах, які розповідають про перебування Івана на полонині. Символом вічного життя і зв’язку поколінь виступає ватра, вогонь, який не повинен погаснути і який підтримував Іван разом з іншими пастухами.
Смерть Марічки стала найбільшою трагедією для Івана, він жив далі тільки тому, що треба було жити, одружився, бо треба було господарювати.
В образі Івана втілено думку про те, що любов – це джерело натхнення і духовності.
Марічка – добра, лагідна, тонко відчуває красу і передає свої почуття у піснях. Вона талановита піснетворка, яка співаночками своїми “засіяла гори”. Марічка щиро кохає Івана, як і він, талановита і натхнення черпає від природи і від кохання. чиста натурою, вірна, готова зрозуміти і підтримати. Втілення краси, талановитості й духовності.
Палагна – дівчина із заможної родини, хороша господиня. Жила так, як її предки,- дбала про дім, про худобу, про господарство. Вірить у злих духів і ворожінням намагається оберегтися від них. Приземлена, дбає про матеріальне. Зрозумівши, що Іван байдужий до неї, знаходить собі коханця – мольфара юру, разом із яким намагається звести Івана зі світу з допомогою ворожби. Втілення прагнення до спокійного ситого життя.
Мольфар Юра – “Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…”
Палагна і Юра – втілення основного закону природи: виживає найсильніший, найкраще пристосований до життя, найміцніше до нього прив’язаний.
Багато проблем привносила в життя Івана сусідка Хима, яка була відьмою. “Стара улеслива баба, завжди така привітна, вона вечорами перекидалась в білого пса та нипала по загородах сусідських. Не раз Іван метав сокирою в неї, жбурляв вилами та проганяв. Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою”. А одного разу Палагна побачила, як велика жаба намагалася залізти до хліва. Коли Іван хотів відігнати її, то жаба зникла, а біля воріт з’явилася Хима.
Щезник, за легендами гуцулів, чорт, який невідомо звідки з’являється несподівано і несподівано зникає. Він любить музику, танці, на які скликає всіх міфічних лісових істот. Одного разу Іван пас корів “і раптом в. дзвінкій тиші почув…тиху музику, яка так довго і невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку! Застиглий і нерухомий, витягнув шию і з радісним напруженням ловив дивну мелодію пісні. Так люди не грали, він принаймні ніколи не чув. Але хто грав? Навкруги була пустка, самотній ліс і не видно було живої душі. Іван озирнувся назад, на скелі,- і скаменів. На камені, верхи, сидів “той”, щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру. “Нема моїх кіз… Нема моїх кіз…” – розливалась жалем флояра. Та ось ріжки піднялись вгору, щоки надулись і розплющились очі. “Є мої кози… Є мої кози…” – заскакали радісно згуки, і Іван з жахом побачив, як, виткнувшись з-за галузок, затрясли головами бородаті цапи”. Пізніше Іван зміг на флоярі відтворити цю мелодію.
Арідник – дідько, злий дух, владика гір, верховний дух Потойбіччя. Мав велику силу. За легендами й у повісті М. Коцюбинського, сказано: “Арідник був здатний до всього, що надумав – зробив. А бог, як що хотів мати, мусив вимудровувати в нього або украсти.
Що є на світі – мудрощі, штудерація всяка,- то все від нього. Де що лиш є – віз, кінь, музика, млин або хата,- все вигадав він. А бог лиш крав та давав людям. Таке-то…” Від арідника, за переказами, гуцули отримали вогонь, гори, мистецтво.
Нявки – лісові міфічні істоти у вигляді дівчат, у них зі спини видно нутрощі. Існують різні думки стосовно нявок. За однією версією, вони допомагають людям доглядати худобу, охороняють її від диких звірів. За іншою – це підступні істоти, які приваблюють молодих хлопців танками і співом, а потім можуть завести їх у безвість або доведуть до смерті нерозділеним коханням.
Так, коли нявка з’являється перед Іваном у вигляді Марічки, він і не думає опиратися її чарам. Вона виступає тут не як ворожа сила, а як провідник у потойбічний світ, де Іван зможе наново возз’єднатися зі втраченими аспектами своєї душі: “Чув, що коло його Марічка, і знав, що Марічки нема на світі, що се хтось інший веде його у безвісті, у надії, щоб там загубити. А проте йому добре було, він йшов за її сміхом, за її щебетанням дівочим, не боячись нічого, легкий й щасливий, яким був колись…”
Чугайстир – веселий та життєрадісний чоловік, його тіло покрите чорною або білою шерстю. У лісовика блакитні очі, він любить співати й танцювати. Це добрий лісовий дух, який полює на нявок, захищає молодих парубків від цих бісиць. Іван зустрічається в лісі із Чугайстром і танцює з ним, намагаючись допомогти нявці-Марічці втекти і врятуватися.
Як бачимо, люди бояться зустрічі з цими міфологічними істотами, бо вони в основному до людини ставляться вороже. Причина в тому, що люди своєю присутністю порушують природну гармонію і спокій. Деякі лісові сили ставляться вороже і один до одного, як Чугайстир і нявки. Об’єднує всі ці міфологічні образи любов до танців і музики.
Символічні образи – ватра, трембіта, співанка, вода, смерть.
Смерть – це символ закінчення епохи; розпаду; символ народження нового життя, джерела духовного життя; відродження матерії; символ вищої свободи; вічного життя.
Повість “Тіні забутих предків” передає дух життя гуцулів, їх вірування та звичаї, зв’язок з традиціями. Тому для повісті характерний глибокий символізм. Увесь твір пронизаний темою смерті. Перша зустріч Івана й Марічки теж відбувається в той час, коли їхні рідні зійшлися у смертоносній бійці, бо ворожнеча родів Гутенюків та Палійчуків носить давній характер.
Незважаючи на ці обставини, Марічка й Іван покохали одне одного, і кохання їхнє було сильніше смерті. Це також є свідченням того, що представники молодшого покоління Гутенюків і Палійчуків – це люди, які готові до примирення, вони живуть для того, щоб нести у світ красу і доброту, радість і мир, а не сльози й горе. Вони духовні істоти, вільні у своєму виборі. І це відрізняє їх від інших.
Символічними образами є образи Флояри (Сопілки) Та співанки. Вони є уособленням таланту, духовності, вічності життя. І головні герої щедро наділені талантом, Іван “чує” музику природи і може передати її грою на флоярі, Марічка складає пісні. Музика є символом зв’язку між ними. Коли Іван іде на полонину, Марічка говорить, що припинить співати. Цей епізод – символ розриву між закоханими, який втілювався у музиці, спільно витвореній. Юнак і дівчина настільки духовно близькі, що вдалині один від одного творити не можуть, адже розривається їхній гармонійний зв’язок з природою, з якої черпали наснагу й запал.
Вода – символ початку і кінця всього сущого на Землі; інтуїтивної мудрості; у християнстві – символ очищення від гріхів; смерті і поховання; чистоти і здоров’я; чесності й правдивості; кохання; сили; дівчини та жінки. За даними митрополита Іларіона, “вода – символ розмноження й парування”. Вода і є рубежем між життям і смертю. У повісті вода згадується 113 разів. У першу зустріч, коли персонажі ще були дітьми, Іван кинув у воду стрічки Марічки, потім, підлітками, вони пасли біля води свої вівці й купалися в холодному озері. Пізніше вода забрала Марічку. Вона поєднала закоханих, вона їх і розлучила, можливо, тому, що Гутенюки й Палійчуки ще не були готові до примирення і не пробачили б закоханих, не сприйняли б їх бажання побратися.
Одним із найпоширеніших у світовій символіці є Образ вогню – символ духовної енергії; перетворення і переродження, символ одвічної вівчарської праці. Вогонь, добутий тертям однієї деревини об іншу, називали “живий”, “цар-вогонь”, “лікувальний”, “святий”, “Божий”. Він вважався особливо лікувальним, оберегом; символізував очищення від скверни, зла. Перебуваючи на полонині, Іван бачить, як запалюють такий священний вогонь, як побожно до нього ставляться. юнак часто згадує Марічку. Коли одного разу захворів Микола, який доглядав за вогнищем, на його місце став Іван. Коли він задрімав біля ватри, йому приснився сон, у якому він ніяк не міг зустрітися з Марічкою. І сон виявився віщим.
Образна система повісті “Тіні забутих предків” зумовлена необхідністю передати місцевий колорит, побут, які формувалися під впливом історичних, соціальних і національних обставин, крізь призму бачення і сприйняття світу персонажами. Однак, як відзначає І. О. Денисюк, чудова фантастика, якій піддається автор і читач, є реалістичним світосприйманням гуцула. У глибокому реалізмі і силі типізації Коцюбинського переконується кожний, хто побував на Гуцульщині.
V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
Постановка проблемного питання
Ø Як ви вважаєте, у чому виявилася самобутність модерної поетики повісті? (У повісті органічно поєднуються неоромантичне життєхвалення й поетизація природи з яскравими імпресіоністичними малюнками. Автор часто використовує метафори, у яких наявне несподіване поєднання звукових і кольорових образів (“зелений сміх”). Він дотримується також і принципу переважання враження над вираженням. Коцюбинський увесь час експериментує, шукає нові можливості слова – через метафору, персоніфікацію, несподівані контексти для епітетів, нюансування барв. “Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві із золотом ризи”; “синє дихання гір”; “зелена кров гір” – ці та інші мікрообрази допомагають побачити світ у його первозданній чистоті й одухотвореності)
VІ. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
Продовжити речення:
□ “Сьогодні на уроці я дізнався (дізналася) нового…”
□ “Найбільше мені запам’яталося…”.
□ “Для себе я зробив (зробила) висновок…”.
VІI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Повторити матеріал уроку.
2. Створити презентацію “Образна система повісті “Тіні забутих предків”.
3. Творче завдання. Скласти сенкан про героїв повісті.
4. Випереджувальні завдання. До уроку № 74 підготувати повідомлення, презентації на тему:
□ “Фольклорна основа повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”.
□ Художньо-стильові особливості повісті.
□ “Тіні забутих предків” і українське “поетичне кіно”. Екранізація повісті.
□ Творча особистість Сергія Параджанова та Івана Миколайчука.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)